821/2835/15-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб - 12.09.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 (суддя Бездрабко О.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді: Єщенко О.В., Федусик А.Г.) у справі № 821/2835/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0007951502.

Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 23.09.2015 позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.12.2015 залишив постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 без змін.

Херсонська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області) звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини п`ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час вирішення відповідного спору в судових інстанціях).

Зокрема, наголошує на ненаданні судами належної оцінки факту того, що позивачем не задекларовано податкові зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 4,3204 га відповідно до договору оренди від 16.05.2007 № 040771300010 за ставкою в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки землі за період з 07.02.2011 по 31.03.2013 у сумі 157361,07 грн.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" з питань повноти обчислення, своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за період з 07.02.2011 по 31.03.2013, результати якої оформлено актом від 18.05.2013 № 2612/15-2/32618245.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 4,3204 га за договором оренди від 16.05.2007 № 040771300010 за ставкою в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки землі за період із 07.02.2011 по 31.03.2013 у сумі 157361,07 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0007951502, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 157361,07 грн. за основним платежем та 32040,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати таке.

Зі змісту Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (161-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України (2755-17) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України (2755-17) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 названого пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Слід зазначити, що принцип економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку полягає в покладенні обов`язку з його сплати на особу, яка має юридичну можливість отримувати прибуток від використання землі, тобто обов`язок із перерахування до бюджету, зокрема, орендної плати пов`язується саме з фактичним отриманням особою права користування земельною ділянкою.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" (орендар) та Антонівською селищною радою Дніпровського району м. Херсона (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки від 20.04.2007, зареєстрований у Херсонському відділі Державного підприємства "Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.05.2007 № 040771300010.

Предметом зазначеного договору оренди є земельна ділянка несільськогосподарського призначення загальною площею 4,3204 га під виробничою базою з ремонту та технічного обслуговування автотранспорту, що знаходиться за адресою: смт Антонівка, вул. Кримська, 57.

Пунктом 9 договору від 20.04.2007 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі згідно з рішенням Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона від 15.10.2002 № 60 у розмірі 1,1 відсотка від нормативної грошової оцінки, що на поточний рік становило 16909,18 грн.

На підставі рішення Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона від 14.02.2008 № 348 між орендодавцем та орендарем підписано додаткову угоду до вказаного договору, яка зареєстрована в Херсонському відділі Державного підприємства "Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.03.2008 № 000871300042.

За умовами вказаної додаткової угоди сторони визначили розмір орендної плати на рівні 3,2 відсотка від нормативної грошової оцінки, що на поточний рік становило 50553,82 грн.

02.04.2010 Антонівською селищною радою Дніпровського району м. Херсона прийнято рішення № 718, відповідно до якого розмір орендної плати збільшено з 3,2 відсотка до 7 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Позивач із названим рішенням ради не погодився, а тому питання щодо збільшення орендної плати вирішувалось у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.02.2011 у справі № 16/188-ПД-10, яке Одеський апеляційний господарський суд постановою від 11.12.2012 залишив без змін, внесено зміни до пункту 9 договору оренди земельної ділянки від 20.04.2007 № 040771300010, а саме - встановлено ставку орендної плати у розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з частиною п`ятою статті 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час вирішення відповідного спору в судових інстанціях) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Відтак, висновок судових інстанцій про безпідставність нарахування органом доходів і зборів позивачу грошового зобов`язання з орендної плати за період з 07.02.2011 по 10.12.2012, тобто до набрання законної сили рішенням суду у справі № 16/188-ПД-10, з урахуванням ставки на рівні 7 відсотків є цілком об`єктивним.

В той же час судами з`ясовано, що в період судового узгодження розміру орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" сплачувалась орендна плата в розмірі 3,2 відсотка, що є більшим ніж мінімально встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, з`ясовано, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2012 нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 4,3204 га, за адресою: смт Антонівка, вул. Кримська, 57, передано у власність Приватного підприємства "Галаган-Транс".

За правилами пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, оскільки право власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці площею 4,3204 га, за адресою: смт Антонівка, вул. Кримська, 57, з 19.10.2012 зареєстроване за Приватним підприємством "Галаган-Транс", позивач відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) із вказаної дати не повинен перераховувати до бюджету плату за цю земельну ділянку.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.