823/2227/15 Про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ "Банк" щодо невключення належних фізичній особі сум до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню коштів за договорами банківського вкладу (депозиту), зобов'язання Уповноваженої особи Фонду ГВФО додатково включити належні особі суми до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами - 17.05.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Ірклієнка Юрія Петровича на постанову Черкаського окружного адміністративного суду в складі судді Рідзеля О.А. від 28.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Вівдиченко Т.Р., Бєлової Л.В., Собківа Я.М. від 28.03.2017 у справі №823/2227/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Грицака Ігоря Юліановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У серпні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (далі - Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення її до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (далі - ПАТ "КБ "Стандарт)", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування;

- зобов`язати Уповноважену особу включити її до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню;

- зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування;

- зобов`язати Фонд гарантування внести інформацію про ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування;

- зобов`язати відповідачів подати до суду звіт про виконання постанови не пізніше 5 робочих днів з дня набрання постановою законної сили.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування.

Зобов`язано Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню.

Зобов`язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування.

Зобов`язано Уповноважену особу подати до суду звіт про виконання постанови не пізніше 5 робочих днів з дня набрання постановою законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Уповноважена особа подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги вказує, що позивач не може бути визнана особою, яка набула право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, оскільки зарахування коштів на рахунок позивача проведено з порушенням законодавства, позаяк в ході перевірки Уповноваженою особою було виявлено, що 05.02.2015 Банком було здійснено перерахування коштів з відкритого в Банку поточного рахунку ОСОБА_2 на поточний рахунок позивача з призначенням платежу - поповнення поточного рахунку, переказ коштів між рахунками проведений без надання банку правовстановлюючих документів, які підтверджують правомочність переказу та права осіб на дані кошти, переказ здійснено в сумі, що не перевищує гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, а отже таке зарахування є нікчемним відповідно до вимог п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Тому будь-яке подальше розпорядження такими коштами, в тому числі перерахування їх на депозитний рахунок відкритий на підставі укладеного між Банком та позивачем договору, є також таким, що не створює жодних правових наслідків. До того ж, станом на дату здійснення вищезазначеного переказу (транзакції) ПАТ "КБ "Стандарт" мав зобов`язання перед іншими кредиторами банку, невиконані у встановлені строки, а відтак здійснюючи переказ (транзакцію) ПАТ "КБ "Стандарт" надав ОСОБА_2 перевагу перед іншими кредиторами банку. Зазначає, що на підставі викладеного позивача правомірно не включено до загального реєстру вкладників ПАТ "КБ "Стандарт". При цьому наголосив на тому, що нікчемними є саме транзакції по перерахуванню коштів, а не сам договір банківського вкладу.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просила залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 05.02.2015 між позивачем та ПАТ "КБ "Стандарт" укладено договір банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1, відповідно до якого, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1/980 та здійснює за дорученням Клієнта операції за рахунком, відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

05 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ "КБ "Стандарт" укладено договір банківського вкладу № 76728, предметом якого є розміщення строкового вкладу на умовах депозиту із виплатою процентів. Відповідно до умов вказаного договору банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5000 грн. Датою повернення вкладу за вказаним договором є 12.02.2015 року. Сума вкладу може змінюватися на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 Договору). Банк зобов`язався повернути вклад і виплачувати проценти за вкладами на умовах та в порядку, встановленому цим договором (а.с.12-13).

Відповідно до квитанції № 4426 від 05.02.2015 на депозитний рахунок позивача була внесена сума у розмірі 5000 грн., платник - ОСОБА_1 (а.с.16).

Згідно платіжного доручення від 05.02.2015 №4456 депозитний рахунок позивача поповнено на суму 195000 грн., платник - ОСОБА_1 (а.с.16).

На підставі постанови Правління Національного Банку України від 19.02.2015 №116 "Про віднесення ПАТ "КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.02.2015 №38 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Стандарт", згідно з яким з 20.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Грицака І.Ю. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 20.02.2015 до 19.05.2015 включно. Строк дії продовжено до 18.06.2015.

В подальшому Уповноваженою особою прийнято рішення про тимчасове обмеження на час здійснення тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам по певних рахунках, в тому числі до вказаного переліку рахунків увійшов і рахунок позивача. В ході перевірки Уповноваженою особою виявлено, що Банком здійснено перерахування коштів з відкритого в Банку поточного рахунку ОСОБА_2 на поточний рахунок позивача, з призначенням платежу поповнення поточного рахунку; переказ коштів між рахунками проведено без надання банку правовстановлюючих документів, які підтверджують правомочність переказу та права осіб на дані кошти.

Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2015 № 385 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт".

На виконання зазначеної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.06.2015 № 120 "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "Стандарт" та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" Грицака І.Ю. строком на 1 рік з 19.06.2015 до 18.06.2016.

На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено повідомлення, згідно з яким, з 26.06.2015 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ КБ "Стандарт".

26 червня 2015 року позивач звернулася до установи банку-агента Фонду гарантування Корсунь-Шевченківського відділення ПАТ "Укрінбанк" для отримання свого вкладу. Однак, у зв`язку з відсутністю позивача у реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування, кошти виплачені не були.

У зв`язку з отриманням інформації про відсутність позивача в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, позивач неодноразово зверталася до Уповноваженої особи щодо включення її до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", на які станом на час розгляду справи відповіді не надані.

Вважаючи протипранвими вказані дії відповідачів щодо невключення до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано жодного належного доказу, який би свідчив про поважність причин не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування. Уповноваженою особою не надано доказів встановлення нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що зазначені в ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", чи доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI (4452-17) (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Частиною 1 ст. 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з п. 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення) протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного Банку України від 19.02.2015 №116 "Про віднесення ПАТ "КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) №76728 від 05.02.2015, знаходились кошти у розмірі 200000 грн., які надійшли на її рахунок № НОМЕР_1 відповідно до квитанції № 4426 від 05.02.2015 від позивача та відповідно до платіжного доручення №4456 від 05.02.2015 з поточного рахунку позивача (а.с.16).

Укладення зазначеного договору банківського вкладу й зарахування коштів на рахунок відбулося до початку віднесення ПАТ "КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (19.02.2015).

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина 3 ст. 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень ч. 2 ст. 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судами, відповідно до наказу від 09.09.2015 №11 Уповноваженою особою визнано нікчемними правочини згідно переліку, в тому числі і правочини позивача.

Разом з тим, ні у наказі, ні в подальшому при направленні листів позивачу всупереч приписам чинного законодавства Уповноваженою особою не зазначались конкретні підстави, визначені ст. 38 Закону № 4452-VI, з якими відповідач пов`язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Однак, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи Уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Щодо посилань заявника касаційної скарги на порушення при укладенні зазначеного правочину положень п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, колегія суддів касаційного суду вважає їх безпідставними та такими, що не поширюють свою дію на договір, укладений між позивачем та ПАТ "КБ "Стандарт". Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами касаційної скарги, при укладенні договору банківського рахунку від 05.02.2015 позивачем не отримано жодних переваг від ПАТ "КБ "Стандарт", банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти в якості вкладу.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до наданої квитанції № 4426 від 05.02.2015 та платіжного доручення №4456 від 05.02.2015 зарахування коштів на депозитний рахунок позивача відбулось шляхом внесення коштів в сумі 5000 грн. особисто позивачем та перерахування 195000 грн із свого поточного рахунку, що не суперечить приписам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 492 (z1172-03) .

При цьому, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України (435-15) , Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів ст. 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "КБ "Стандарт" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI (4452-17) .

Вказана правова позиція викладена і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а, від 12 грудня 2018 року у справі №814/4091/15.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати договір банківського вкладу (депозиту) №76728 від 05.02.2015, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "Стандарт", нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного договору, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом №4452-VI (4452-17) , для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування.