815/2527/15 Про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення з органів внутрішніх справ України, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 10.09.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року

Київ

справа №815/2527/15

адміністративне провадження №К/9901/3779/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Радишевської О.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи

касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді - Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області,

третя особа - ОСОБА_2

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

30 квітня 2015 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2, в якому просив суд визнати частково протиправними та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області від 02.04.2015 №1137 "Про надзвичайну подію за участю працівників Київського РВОМУГУМВС та покарання винних" та наказ Головного управління МВС України в Одеській області від 20.04.2015 №241о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Київського РВОМУГУМВС України в Одеській області з 22.04.2015; зобов`язати Головне управління МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 ; встановити негайне виконання судового рішення.

Позивач не погоджується з наказами від 02.04.2015 №1137 та від 20.04.2015 №241о/с в частині, що стосуються його звільнення, уважає їх протиправними та такими, що повинні бути скасовані.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1, знаходячись у форменому одязі 31.03.2015, після зупинки транспортного засобу працівниками ДАІ поводився з ними агресивно та нетактовно, а саме погрожував працівникам ДАІ фізичною розправою та неприємностями по службі, також від нього надходив різкий запах алкоголю. Зазначені обставини суд визнав такими, що підтверджуються матеріалами службового розслідування та наданими письмовими поясненнями працівників ДАІ. Суд не прийняв до уваги протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння №000146 від 31.03.2015, в якому зазначено, що ОСОБА_1 станом на 11:40 год 31.03.2015 не перебував у стані алкогольного сп`яніння та знаходився у тверезому стані, оскільки він не спростовує наявність ознак сп`яніння у позивача в момент зупинки транспортного засобу інспекторами ДАІ 31.03.2015 о 00:30 год. Суд установив, що у зв`язку з неналежною поведінкою ОСОБА_1 працівники ДАІ викликали на місце події керівництво Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Крім того, суд установив, що на місце надзвичайної події за участі працівників Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області прибули представники дорожнього контролю та громадськості, які почали фіксувати дії працівників міліції за допомогою камер, блокували та заважали лобіюванню інтересів правопорушника. Зазначений відеозапис був розміщений в мережі Інтернет.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 02.04.2015 №1137 "Про надзвичайну подію за участю працівників Київського РВ ОМУ ГУМВС та покарання винних" та наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 20.04.2015 №241о/с в частині звільнення з ОВС ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 22 квітня 2015 року.

Стягнуто з Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 22.04.2015 по 24.02.2016 в сумі 26137,23 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанову в частині поновлення на службі та присудження виплати грошового утримання у межах стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач своїми навмисними діями скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків, як зазначено у службовому розслідуванні та наказі про звільнення. Суд установив, що згідно протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 31 березня 2015 року №000144 позивач під час проходження обстеження знаходився у тверезому стані (п.14 висновку), отже, відсутні прямі докази тверджень відповідача про те, що позивач під час подій 31 березня 2015 року перебував у стані сп`яніння. Також суд визнав недоведеним відповідачем факт агресивного та нетактовного поводження позивача з працівниками ДАІ, а саме погроз їм фізичною розправою, та факт створення конфліктної ситуації з представниками громадськості. Суд дійшов висновку, що з оглянутого відеозапису, на який посилався відповідач у висновку службового розслідування, зафіксованого представниками громадськості, зробити висновок, що ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп`яніння, неможливо, факти та дії протиправної поведінки позивача, наданим відеозаписом не зафіксовано, з цього відеоролику неможливо також установити, що ОСОБА_1 вчинив конфлікт з працівниками ДАІ та громадськістю, погрожував їм фізичною розправою, виражався нецензурною лайкою та лобіював інтереси водія, який знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Також суд зазначив, що, приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1, відповідачем не прийнято до уваги службову характеристику ОСОБА_1, а саме те, що за весь час своєї служби в органах МВС він не допускав порушень службової та виконавчої дисципліни, до виконання службових обов`язків відносився добросовісно, за що неодноразово нагороджувався грамотами, подяками. Виходячи з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (100-95-п) , суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок середнього заробітку за період вимушеного прогулу позивача з 22.04.2015 по 24.02.2016 в сумі 26137,23грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

17 травня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - скаржник) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, в якій відповідач просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що матеріали службового розслідування знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції. Посилається на те, що поясненнями допитаних як свідків в суді першої інстанції співробітники ДАІ підтвердили обставини наявності запаху алкоголю від позивача та його нетактовної поведінки. Указує на те, що досліджений апеляційним судом відеозапис був наданий до суду самим позивачем і його походження є невідомим, у зв`язку з чим скаржник не міг робити на нього будь-які посилання у висновку службового розслідування. Також уважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність порушень позивачем службової дисципліни під час проходження служби, адже позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності вісім разів. Зазначає, що посилання апеляційного суду на факт перебування позивача у тверезому стані 31.03.2015 об 11:30 год не мають відношення до спірних правовідносин, оскільки зупинка транспортного засобу, в якому перебував позивач, співробітниками ДАІ відбулась 31.03.2015 о 00:30 год. Також зауважує, що судом проігноровано факт набуття указаною подією суспільного резонансу. Крім того, скаржник посилається на неможливість поновлення позивача в органах внутрішніх справ у зв`язку зі скороченням всіх штатів і посад унаслідок прийняття Закону України "Про Національну поліцію". Указує на помилкове ототожнення судом апеляційної інстанції понять "середній заробіток" та "грошове забезпечення", а також на неможливість стягнення коштів на користь позивача внаслідок відсутності фінансування таких виплат.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами установлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 30.03.2003 та на момент виникнення спірних правовідносин перебував у званні майора міліції на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом т.в.о. начальника ГУМВС України в Одеській області №1137 від 02.04.2015 "Про надзвичайну подію за участю працівників Київського РВ ОМУ ГУМВС та покарання винних" було вирішено звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (а.с.8).

Приймаючи оскаржуваний наказ від 02.04.2015 №1137, відповідач ГУМВС України в Одеській області виходив з того, що позивач 31.03.2015 після зупинки транспортного засобу працівниками ДАІ вийшов з автомобілю та у порушення вимог статей 2, 3 та 10 Закону України "Про міліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 №155, Присяги працівника ОВС України і зобов`язання наданому ним при прийнятті на службу в ОВС України, всупереч інтересів служби почав лобіювати інтереси правопорушника - ОСОБА_3 та вимагати від працівників ДАІ відпустити їх без складання адміністративних матеріалів. При цьому майор міліції ОСОБА_1 поводився з працівниками ДАІ агресивно та нетактовно, а саме: погрожував працівникам ДАІ фізичною розправою та неприємностями по службі. На підставі цього відповідач - ГУМВС України в Одеській області - кваліфікував такі дії позивача як вчинення проступку, який дискредитує його як працівника ОВС.

Матеріалами службового розслідування Головного управління МВС України в Одеській області установлено, що 31.03.2015 інспекторами дорожньо-патрульної служби 4-го взводу було зупинено автомобіль під керуванням водія ОСОБА_3 Під час перевірки було установлено, що він знаходився у стані алкогольного сп`яніння. При цьому в указаному автомобілі перебували працівники Київського РВ ОМУ ГУМВС ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

На підставі вказаного наказу №1137 від 02.04.2015 начальником ГУМВС України в Одеській області видано наказ №241о/с від 20.04.2015, яким звільнено з органів внутрішніх справ старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 у запас Збройних Сил за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, з 22.04.2015 (а.с.9).

Суди також установили, що відповідно до протоколу медичного огляду для установлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння №000146 від 31.03.2015 ОСОБА_1 станом на 31.03.2015 на 11:40 год не перебував у стані алкогольного сп`яніння та знаходився у тверезому стані (а.с.11).

Середньоденна заробітна плата позивача становила (5031,26 : 41) = 122 грн 71 коп, де заробітна плата (грошове утримання) за два місяці складає 5031,26 грн.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про міліцію" основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про міліцію" діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут), одним із видів дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, є звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до положень ст.7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників.

Згідно з п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Присяга працівника органів внутрішніх справ України, текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382 (382-91-п) , зобов`язує суворо дотримуватися Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2012 №155 (z0628-12) (далі - Правила поведінки та професійної етики), працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов`язку кожного працівника органів внутрішніх справ.

Згідно з п. 4.1 Розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов`язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми; бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров`я людей; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи; зберігати і примножувати службові традиції органів внутрішніх справ.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Аналіз наведених норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства дає підстави для висновку про те, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Ураховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

З матеріалів справи убачається, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів слугувало установлення під час проведення службової перевірки обставин скоєння позивачем вчинку, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Так, згідно з матеріалами службового розслідування ОСОБА_1, знаходячись у форменому одязі, 31.03.2015 після зупинки транспортного засобу працівниками ДАІ поводився з ними агресивно та нетактовно, а саме: погрожував працівникам ДАІ фізичною розправою та неприємностями по службі. Також від нього з ротової порожнини надходив різкий запах алкоголю.

Суд апеляційної інстанції визнав указані обставини не доведеними відповідачем під час розгляду справи.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками, оскільки докази скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ містяться в матеріалах службового розслідування, проведеного відносно позивача (пояснення як співробітників міліції, які перебували у транспортному засобі марки "Toyota Сamry", номерний знак НОМЕР_1, так і пояснення співробітників ДАІ, якими був затриманий указаний транспортний засіб).

Суд уважає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку цим доказам, наявним в матеріалах справи. Крім того, судом першої інстанції правильно ураховано, що указані обставини також підтвердились поясненнями співробітників ДАІ, наданими останніми як свідками у судовому засіданні.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано ураховано обставини прибуття на місце надзвичайної подію за участю працівників Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області представників дорожнього контролю та громадськості, які почали фіксувати дії працівників міліції за допомогою камер, блокували та заважали лобіюванню інтересів правопорушника, а також факт розміщення відповідного відеозапису в мережі Інтернет. Колегія суддів ураховує, що саме виявлення відповідачем відповідної публікації 31.03.2015 року в мережі Інтернет слугувало підставою призначення службового розслідування, зокрема, щодо позивача.

Крім того, колегія суддів уважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність доказів перебування позивача у стані сп`яніння з огляду на висновки, наведені у протоколі медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 31 березня 2015 року №000144, оскільки вказаний документ складено 31.03.2015 року об 11:40 год, тоді як наведені події за участю позивача відбулися 31.03.2015 року о 00:30 год. Указаним обставинам була надана належна правова оцінка судом першої інстанції.

Таким чином, Суд уважає, що суд першої інстанції з огляду на наявні в матеріалах справи докази дійшов обґрунтованого висновку про правомірність спірних наказів відповідача №1137 від 02.04.2015 "Про надзвичайну подію за участю працівників Київського РВ ОМУ ГУМВС та покарання винних" та №241о/с від 20.04.2015 в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Частиною 1 статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

В межах розгляду цієї справи суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: положень Дисциплінарного статуту, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 352 КАС України Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити, судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року залишити в силі.

Керуючись статтями 341, 344, 349- 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: Н.А. Данилевич

Судді: В.М. Бевзенко

О.Р. Радишевська