Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі: ОСОБА_4, представників Київської міської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10 про визнання рішень протиправними та нечинними державних актів на право власності на земельні ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явили позов до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10 про визнання рішень протиправними та нечинними державних актів на право власності на земельні ділянки.

Просили:

- визнати протиправним рішення Київської міської ради від 07 липня 1998 року № 65 (ra0065023-98) у частині передачі у приватну власність ОСОБА_7 та

ОСОБА_8 земельної ділянки по АДРЕСА_4 і зобов'язати Київську міську раду внести зміни до цього рішення, передавши позивачам у приватну власність земельну ділянку, площа якої відповідала б фактичним межам користування;

- визнати протиправним рішення Київської міської ради від 28 січня 1999 року № 116-2/217 (ra16-2023-99) в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 і ОСОБА_10 земельної ділянки по АДРЕСА_1 зобов'язавши Київську міську раду внести зміни до даного рішення, передавши у приватну власність ОСОБА_4 і ОСОБА_10 земельну ділянку, площа якої відповідала б фактичним межам користування;

- визнати протиправним рішення Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 659/819 (ra0659023-03) та від 23 грудня 2003 року № 324/1199 (ra_324023-03) у частині передачі у приватну власність ОСОБА_9 земельної ділянки по АДРЕСА_2 і зобов'язати Київську міську раду внести зміни до даного рішення, передавши у приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку, площа якої відповідала б фактичним межам користування;

- визнати нечинним Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданий 07 грудня 1999 року на ім'я ОСОБА_11;

- визнати нечинним Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданий 07 грудня 1999 року на ім'я ОСОБА_12;

- визнати нечинним Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданий 16 червня 1999 року на ім'я ОСОБА_13;

- визнати нечинним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 16 червня 1999 року на ім'я ОСОБА_4;

- визнати нечинним Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 виданий 14 липня 2005 року на ім'я ОСОБА_9;

- зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином провести заміри земельних ділянок по вул. Таращанській, 18, по АДРЕСА_3, по АДРЕСА_1 оформити та видати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4,

ОСОБА_10, ОСОБА_9 державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, площа яких відповідала б фактичним межам користування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року, позовну заяву позивачів залишено без розгляду у частині позовних вимог про визнання протиправним рішення Київської міської ради від 07 липня 1998 року № 65 (ra0065023-98) щодо передачі у приватну власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельної ділянки по АДРЕСА_4 і зобов'язання Київської міської ради внести зміни до даного рішення, передавши позивачам у приватну власність земельну ділянку, площа якої відповідала б фактичним межам користування; визнання протиправним рішення Київської міської ради від 28 січня 1999 року № 116-2/217 (ra16-2023-99) у частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_10 земельної ділянки по АДРЕСА_1 і зобов'язання Київської міської ради внести зміни до даного рішення, передавши у приватну власність ОСОБА_4 і ОСОБА_10 земельну ділянку, площа якої відповідала б фактичним межам користування; визнання протиправним рішення Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 659/819 (ra0659023-03) та від 23 грудня 2003 року № 324/1199 (ra_324023-03) у частині передачі у приватну власність

ОСОБА_9 земельної ділянки по АДРЕСА_2 і зобов'язання Київської міської ради внести зміни до даного рішення, передавши у приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку, площа якої відповідала б фактичним межам користування.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року у задоволенні решти позову ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року у цій справі не є предметом касаційного оскарження до суду касаційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи цю справу по суті та залишаючи частину позовних вимог без розгляду, виходили із того, що даний спір є публічно-правовим й підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що такий правовий висновок судів не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , нормами якого керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, набрав чинності з 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Також згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є законність рішень Київської міської ради в частині передачі у приватну власність особам земельних ділянок, на підставі яких вже видані Державні акти на право власності на земельні ділянки (дійсність яких також є предметом спору).

Рішення органу місцевого самоврядування, які оскаржуються, за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, а актами індивідуальної дії одноразового застосування, за приписами яких виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктами цих правовідносин певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Ці акти вичерпали свою дію фактом його виконання, зокрема, виданням органом місцевого самоврядування особам, яких вони стосуються, документів, що підтверджує набуття ними певних прав та обов'язків щодо земельних ділянок.

Отже даний спір з урахуванням того, що на підставі рішень органу місцевого самоврядування видані державні акти на право власності на земельні ділянки не носить публічно-правовий характер, а тому дана справа не підлягає вирішенню у відповідності з Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Крім того державний акт на право власності на земельну ділянку не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому й у частині про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки спір не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону, а провадження у справі - закриттю.

Відповідно до частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155, 157 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10 про визнання рішень протиправними та недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки закрити.

Роз'яснити, що даний спір може бути вирішений загальним судом у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) .

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.