810/3819/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки - 16.05.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (головуючий суддя Оксененко О.М., судді: Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернулась до суду з позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001321405 від 14 липня 2016 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувала, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким на підставі абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 (436/95) (далі - Указ №436/95) до неї застосовано штрафні санкції, є протиправним, а контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства у сфері обігу готівки, оскільки суб`єктом господарювання готівкові кошти на загальну суму 633,00 грн. були своєчасно оприбутковані на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звітів), які були підклеєні до Книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) із внесенням відповідних записів; той же факт, що такі записи в КОРО здійснено без зазначення сум з копійками (без нулів), не можна розцінювати як відсутність записів як таких та, відповідно, як неоприбуткування або неповне оприбуткування готівки.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції погодився з позицією контролюючого органу про допущення позивачем порушення порядку оприбуткування готівки.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог й визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 14 липня 2016 року №0001321405.

Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що Z-звіти №42 від 05 червня 2016 року, №43 від 07 червня 2016 року та №44 від 14 червня 2016 року позивачем були належним чином сформовані, роздруковані у день надходження готівкових коштів та підклеєні до КОРО із внесенням відповідних записів; готівка Підприємцем оприбуткована, що підтверджується податковою звітністю й відсутністю розбіжностей між даними КОРО та сумами, внесеними в касу; зазначення ж позивачем на підставі вказаних Z-звітів в КОРО та Книзі обліку доходів і витрат одержаних сум готівкових коштів без копійок (нулів) не може свідчити про неоприбуткування (неналежне оприбуткування) готівки як такої.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі контролюючий орган вказував на правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, зазначаючи, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункової книжки (далі - РК) оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій як фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО, тобто процедура оприбуткування готівки в касі полягає не лише у роздрукуванні фіскального чеку, а і в своєчасному та належному здійсненні запису в КОРО на підставі відповідного Z-звіту, відтак невиконання будь-якої із вказаних дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке вона просила залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 червня 2016 року посадовими особами ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 31 травня 2016 року №340 та направлень на перевірку (копії яких вручені позивачу під особистий підпис) проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину за адресою: АДРЕСА_1, де провадить господарську діяльність Підприємець, про що складено акт №003262 (реєстр. №0116/1008/21/2267507100) від 30 червня 2016 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (z0040-05) (яке було чинним на момент виникнення спірних відносин; далі - Положення №637).

Так, перевіркою встановлено, що в магазині проводилась роздрібна торгівля алкогольними напоями за готівковий розрахунок та встановлено факт неоприбуткування готівкових коштів в сумі 633,00 грн. в КОРО №300015238/Р/1, а саме: в розділі 2 зазначеної КОРО відсутні відповідні записи по наступним фіскальним звітним чекам: за 05 червня 2016 року по фіскальному звітному чеку №42 на суму розрахунків 75,00 грн.; за 07 червня 2016 року по фіскальному чеку №43 на суму розрахунків 225,00 грн.; за 14 червня 2016 року по фіскальному звітному чеку №44 на суму розрахунків 333,00 грн.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень, Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0001321405 від 14 липня 2016 року, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3165,00 грн.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (265/95-ВР) (далі - Закон №265), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону №265 фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам`яті; денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Також за змістом статті 2 Закону №265 книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Аналогічне визначення КОРО наведено і в пункті 1.2 глави 1 Положення №637, в якому також зазначено, що під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно ж з пунктами 1 та 9 статті 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (пункт 2.2 глави 2 Положення №637).

Пунктом 7.15 глави 7 Положення №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 згаданого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Абзацом третім статті 1 Указу №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відтак у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Водночас за змістом пункту 6 глави 4 розділу ІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 28 серпня 2013 року №417 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1618/24150 (z1618-13) (що був чинним на час спірних відносин), використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а), а також Верховним Судом, у тому числі у постановах від 31 липня 2018 року (справа №813/2229/17), від 17 грудня 2018 року (справа №810/3811/17).

Як вже вказувалось в цій постанові, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за наслідками проведеної фактичної перевірки магазину за адресою: АДРЕСА_1, якою встановлено факт неоприбуткування Підприємцем готівкових коштів в сумі 633,00 грн. в зв`язку із нездійсненням в розділі 2 КОРО записів за 05 червня 2016 року по фіскальному звітному чеку №42 на суму розрахунків 75,00 грн.; за 07 червня 2016 року по фіскальному чеку №43 на суму розрахунків 225,00 грн.; за 14 червня 2016 року по фіскальному звітному чеку №44 на суму розрахунків 333,00 грн.

В той же час при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що Z-звіти №42 від 05 червня 2016 року, №43 від 07 червня 2016 року та №44 від 14 червня 2016 року позивачем були належним чином сформовані, роздруковані у день надходження готівкових коштів та підклеєні до КОРО із внесенням до її розділу 2 відповідних записів.

Самі ж готівкові кошти в сумі 633,00 грн. за період з 05 червня 2016 року по 14 червня 2016 року були Підприємцем оприбутковані у повному обсязі та в день їх фактичного надходження.

Разом з тим зазначення позивачем на підставі вказаних Z-звітів в розділі 2 КОРО та Книзі обліку доходів і витрат після гривневого показника суми одержаних готівкових коштів знаку "=" або "z", замість ",00" (як розміру отриманих копійок) не може свідчити про неоприбуткування (неналежне оприбуткування) готівки як таке.

За наведеного висновок суду попередньої інстанції у справі, що розглядається, про протиправність податкового повідомлення-рішення Інспекції від 14 липня 2016 року №0001321405 й наявність підстав для його скасування ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги за обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року - без змін.