751/5709/18 Про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - 16.05.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 січня 2019 року (суддя Ченцова С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Ганечко О.М., Кузьмишина О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 20 жовтня 2017 року в справі про порушення митних правил №0697/10200/17, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 8500,00 грн. за вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ).

Одночасно в позовній заяві ОСОБА_1 порушено й питання поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого він зазначав, що справа про порушення митних правил була розглянута митним органом за його відсутності, копії оскаржуваної постанови за наслідками її розгляду він не отримував, разом з тим ще 13 жовтня 2017 року надіслав до Митниці заяву про закриття адміністративної справи (отримана адресатом 17 жовтня 2017 року), відповіді на яку також не одержав й сподівався, що така справа була закрита.

Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, позов залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) у зв`язку із пропуском особою, що його подала, строку звернення до суду та невстановленням судом поважних причин для поновлення останнього.

Не погоджуючись із прийнятими судами рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати з підстав, що вже наводились ним як в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі (щодо неотримання ним як відповіді на свою заяву від 13 жовтня 2017 року про закриття адміністративної справи, так і копії оскаржуваної постанови Митниці), та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами при постановленні оскаржуваних ухвал норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

При цьому за змістом частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже наведеними положеннями законодавства початок перебігу строку звернення до суду пов`язується не лише з моментом, коли особа дізналася, але й коли вона повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Разом з тим й відповідно до частин 1 та 4 статті 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) . У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (стаття 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

При цьому процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В частині ж 3 статті 123 КАС України закріплено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

При цьому слід відмітити, що, закріплюючи в статті 498 МК України процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на участь у розгляді її справи та ознайомлення з її матеріалами, положення вказаного кодексу містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації митними органами наданих їм повноважень. Одним із таких застережень є обов`язок особи добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами, тобто утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, у тому числі з метою спливу строків накладення адміністративного стягнення.

Аналогічні положення містяться й в частині 2 статті 44 КАС України, згідно з якою учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як вже вказувалось, постановою Митниці від 20 жовтня 2017 року в справі про порушення митних правил №0697/10200/17, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 8500,00 грн.

Копію зазначеної постанови (із супровідним листом від 23 жовтня 2017 року) надіслано позивачеві за адресою: АДРЕСА_1 (така ж адреса в подальшому вказувалась ним в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах), проте остання повернулась до митного органу без вручення (за закінченням терміну зберігання).

З позовом у даній справі ОСОБА_1 звернувся 20 серпня 2018 року та зазначив, що про прийняття оскаржуваної постанови дізнався лише 15 серпня 2018 року, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження по стягненню штрафу в органі виконавчої служби, оскільки до того часу вважав, що митним органом закрито адміністративну справу на підставі його заяви від 13 жовтня 2017 року.

При цьому, як правильно вказали суди, позивачу було відомо про розгляд Митницею стосовно нього справи про порушення митних правил, у зв`язку із чим ним направлялись до відповідача заяви та клопотання, а відтак, зважаючи, що такою справою напряму зачіпаються його права та інтереси, він повинен був цікавитись ходом та результатами її розгляду, чого однак не робив, на власний розсуд припускаючи, що справу закрито.

Також судами враховано й те, що пропуск ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду є досить значним і тривалим - з жовтня 2017 року по 20 серпня 2018 року.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення своїх прав він міг та повинен був дізнатись після 20 жовтня 2017 року, але з цієї дати не вчиняв передбачених чинним законодавством дій для поновлення цих прав, а отже й про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини 3 статті 123 КАС України.

Доводи ж касаційної скарги таких висновків судів не спростовують.

Зокрема аргументи касаційної скарги про порушення права позивача на справедливий та неупереджений розгляд його справи також відхиляються касаційним судом, оскільки право на доступ до суду не є абсолютним, а вимога процесуального закону про дотримання строку звернення до суду не може вважатися обмеженням права доступу до нього.

Твердження ж ОСОБА_1 в касаційній скарзі про те, що представник відповідача, який підписав й подав клопотання про залишення позову без розгляду, не підтвердив належним чином своїх повноважень на вчинення від імені Митниці таких дій, не приймаються судом до уваги, враховуючи, що дослідження питання дотримання позивачем строку звернення до суду та/або встановлення поважності причин його пропуску (з метою поновлення) є обов`язком судді й виконується останнім незалежно від заявлення учасниками справи будь-яких клопотань.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на відсутність підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права при ухваленні судових рішень, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року - без змін.