Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Споживчого товариства "Океан" (далі - СТ "Океан") справу за позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі – Спілка) до виконавчого комітету Вишневої міської ради (далі – виконком), третя особа – СТ "Океан" про визнання недійсним рішення виконкому від 22 жовтня 2002 року та визнання права власності,

Спілка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна – цілісний майновий комплекс, а саме: господарський цех, виробничий цех, адмінкорпус, який розташований за адресою: м. Вишневе, Києво-Святошинського району, пров. Радянський, 2, та визнання недійсним рішення виконкому № 91\18 від 22 жовтня 2002 року.

Господарський суд Київської області рішенням від 16 серпня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2005 року позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 травня 2006 року касаційну скаргу СТ "Океан" задовольнив частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд.

При розгляді справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У скарзі СТ "Океан" просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2006 року та постановити нове рішення, яким відмовити Спілці у позові в частині визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що в цій справі суд касаційної інстанції неоднаково в порівнянні з іншими аналогічними справами та неправильно в даному випадку застосував норми процесуального закону.

Постановляючи рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

З обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вищий адміністративний суд України, відповідно до статті 210 КАС, є судом касаційної інстанції в адміністративних справах, в тому числі у справах, які до створення відповідних адміністративних судів розглянуті судами інших юрисдикцій, але за правилами, встановленими КАС.

Виниклий спір стосується права власності на об’єкт нерухомості. Такий спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Крім того, дана справа розглянута Київським міжобласним апеляційним господарським судом 17 листопада 2005 року (після набрання чинності КАС) за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , що виключало можливість перегляду Вищим адміністративним судом постановлених у справі рішень.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу розглянуто, але не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Порушення наведених норм процесуального права є підставою для скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2006 року та закриття провадження в адміністративній справі.

Справа підлягає направленню до Вищого господарського суду України як належного суду касаційної інстанції.

На підставі наведеного та керуючись статтями 157, 241- 244 КАС України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

Скаргу Споживчого товариства "Океан" задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2006 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити, а справу направити до Вищого господарського суду України як належного суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.