802/1172/17-а Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з Національної поліції України, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 19.04.2019 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді - Воробйової І.А.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Боровицького О.А., суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт другий наказу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області №787 від 26.05.2017р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГКНП у Вінницькій області" про звільнення ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, зі служби в поліції за порушення службової дисципліни;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.05.2017 р. по день поновлення на роботі.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу ГУ НП у Вінницькій області № 787 від 26.05.2017 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби в поліції.

Як вказує позивач, його звільнено у зв'язку із оголошенням йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, що виразилось у незаконному зберіганні наркотичних засобів. Однак, його провина у вчиненні даного злочину не встановлена судовим рішенням, а відтак дана обставина не може бути підставою для звільнення. За таких обставин вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 18 вересня 2017 року Вінницький окружний адміністративний суд вирішив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, за результатами реалізації якого ОСОБА_1 звільнено зі служби, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі власних повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак, підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 20 лютого 2018 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 29 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

9. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

10. 07 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області на касаційну скаргу.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі)

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на безпідставності оскаржуваних наказів з огляду на недоведеність його вини в установленому порядку, а саме відсутність судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину та покладені в основу висновку відповідача про вчинення ним дисциплінарного проступку.

Б. Доводи відповідача у справі

12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. 24 травня 2017 року до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області надійшло повідомлення про те, що того ж дня о 03:00 год. працівниками військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України та центрального апарату СБУ проведено обшуки, серед іншого за місцем проживання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1). Також проведено контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, під час якої у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбано наркотичну речовину - канабіс вагою приблизно 300 грам за 8000 грн. Вказані грошові кошти вилучені під час обшуку у ОСОБА_1

По даному факту наказом ГУ НП у Вінницькій області від 24.05.2017 року № 866, призначено службове розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 26.05.2017 р., згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок.

Зокрема, у висновку зазначено, що проведено контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, під час якої у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбано наркотичну речовину - канабіс вагою приблизно 300 г за 8000 грн. Вказані грошові кошти вилучені під час обшуку у ОСОБА_1

Своїми умисними діями старший лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив Присягу працівника поліції, вимоги ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, тобто скоїв вчинок, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України. Також ця подія була широко висвітлена в засобах масової інформації, чим завдала значної шкоди авторитету поліцейських серед населення.

Службовим розслідуванням також встановлено, що згідно ухвали суду від 19.05.2017 р. у справі №127/10540/17 судом надано дозвіл на проведення обшуку приміщення та допоміжних нежитлових приміщень (сараїв, комор, кладовищ, горищ, підвалів, присадибних земельних ділянок) за адресою: АДРЕСА_1, яке фактично використовується ОСОБА_1 з метою виявлення та вилучення наркотичних засобів, інших предметів і документів, обіг, яких заборонено.

Крім того, згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2017р. про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 судом обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Вінницькому СІЗО Вінницької установи виконання покарань №1 УДПтСУ у Вінницькій області, строком 60 діб з моменту затримання до 22.00 год. 21.07.2017 р., з правом у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу в сумі 480 000 грн., тобто встановлено обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_1 Таким чином, вказана подія не лише суперечить сутності й призначенню Національної поліції України, а й викривляє уявлення про інтереси громадянського суспільства на шляху до інтеграції нашої держави в європейську спільноту.

За таких обставин, в ході проведення службового розслідування ГУ НП у Вінницькій області встановлено порушення ОСОБА_1 службової дисципліни ст.1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. №1179.

Відтак, пунктом 2 наказу ГУ НП у Вінницькій області № 787 від 26.05.2017 року за порушення службової дисципліни, ст.ст.1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. №1179 та чинного законодавства у сфері обігу наркотичних речовин, що виразилось у незаконному зберіганні наркотичних засобів та викликало негативний суспільний резонанс щодо діяльності поліцейських, крім інших, до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Конституція України (254к/96-ВР)

14.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (580-19)

15.1. Частина перша статті 18. Поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

15.2. Частина перша статті 19. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

15.3. Частина друга статті 19. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

15.4. Частина перша статті 64. Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

15.5. Пункт 6 частини 1 статті 77. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

16. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (3460-15) (поширюється на поліцейських до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" (2337-19) на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) від 23.12.2015 № 901-VIII)

16.1. Стаття 1. Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

16.2. Стаття 2. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

16.3. Стаття 5. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

16.4. Стаття 7. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

16.5. Стаття 12. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

17. Правила етичної поведінки поліцейського під час виконання службових обов'язків, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (z1576-16) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2016 року за № 1576/29706 (z1576-16) )

17.1. Пункт 1 розділу ІІ. Під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Надаючи оцінку аргументам позивача, покладеним в основу касаційної скарги, про необґрунтованість оскаржуваних наказів ГУНП у Вінницькій області з огляду на відсутність судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину, Верховний Суд зазначає, хоча вказані накази і винесені на підставі відомостей, наявних у матеріалах відповідного кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Так, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VIII (580-19) виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.

Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна зосереджуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке би підтверджувало факт учинення ним діяння, що ставиться йому в провину, є безпідставними.

Також суд касаційної інстанції зазначає, що в силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги поліцейського.

Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв'язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про доведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також із обраним видом дисциплінарного стягнення.

Оскільки доводи позивача, покладені в основу позову та касаційної скарги, визнано безпідставними, а суди не встановили процедурних порушень із боку ГУНП у Вінницькій області під час проведення службового розслідування та видання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1, висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову є вірним.

20. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

21. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

22. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.