820/2136/15 Про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 19.04.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Нуруллаєва І.С. від 30.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Калитки О.М., суддів: Кононенко З.О., Бондара В.О. від 28.04.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м.Харкова про стягнення заборгованості,

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекцій Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник - Східна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області; далі - відповідач 1/Інспекція), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м.Харкова, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Корнеліус Україна" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 665973,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 762175,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 256001,00 грн., всього - 1684149,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що внаслідок набрання законної сили судовим рішенням у справі 2а-10153/11/2070, яким скасовані податкові повідомлення-рішення про зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1684149,00 грн., заявленої в податкових деклараціях за липень-вересень 2010 року, він мав правомірні очікування, що податковий орган протягом п'яти робочих днів подасть органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, однак вказаних дій відповідач 1 не виконав, чим порушив право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на дату звернення позивача до суду, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 у справі №2а-10153/11/2070, якою скасовано податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у загальному розмірі 1684149,00 грн., набрала законної сили, але в порушення норм п.п. 200.13, 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1684149,00 грн. позивачу не відшкодована.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначає, що судами неповно з'ясовано обставини справи та не надано їм належної правової оцінки, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки предметом судового розгляду у справі №2а-10153/11/2070 є визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а не зобов'язання відшкодувати ПДВ, отже в силу вимог спільного наказу Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України "Про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість" від 27.04.2004 №82/245, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2004 за №645/9244 (z0645-04) (далі - Порядок №82/245), для відшкодування податку на додану вартість за рішенням суду органу Державного казначейства потрібен наказ суду та оригінал судового рішення про зобов'язання податкового органу та казначейства відшкодувати з бюджету зазначену суму коштів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2015 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з поданою Товариством податковою декларацією з ПДВ за липень 2010 року від 20.08.2010 №9003488386 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.25.1), складає 667348,00 грн. До декларації додані, зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року, оригінали п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій у кількості 11 штук на 19 аркушах.

За результатами проведеної контролюючим органом позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за червень 2010 року, складено акт від 13.10.2010 №7243/07-008/33607742, яким підтверджено відображене суб'єктом господарювання в податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 665973,00 грн.

Згідно із поданою до контролюючого органу податковою декларацією з ПДВ за серпень 2010 року від 17.09.2010 №9003882537 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.25.1), складає 762175,00 грн. До декларації додані, зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року, оригінали п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій у кількості 5 штук на 8 аркушах.

За результатами проведеної контролюючим органом позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за липень 2010 року, складено довідку від 12.11.2010 №7669/07-008/33607742, якою підтверджено відображене суб'єктом господарювання в податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 762175,00 грн.

Згідно із поданою до контролюючого органу податковою декларацією з ПДВ за вересень 2010 року від 19.10.2010 №9004405683 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.25.1), складає 256001,00 грн. До декларації додані, зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року, оригінали п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій у кількості 4 штук на 8 аркушах.

За результатами проведеної контролюючим органом позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за серпень 2010 року, складено довідку від 06.12.2010 №8131/07-008/33607742, якою підтверджено відображене суб'єктом господарювання в податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 256001,00 грн.

Однак за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень, вересень 2010 року податковим органом складено акт від 18.03.2011 №1163/07-008/33607742, яким встановлено, зокрема, завищення позивачем суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 1684149,00 грн., а саме: по декларації за липень 2010 року у розмірі 665973,00 грн., за серпень 2010 року - 762175,00 грн., за вересень 2010 року - 256001,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 28.03.2011 №0000140700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 665973,00 грн., за серпень 2010 року у розмірі 762175,00 грн., за вересень 2010 року у розмірі 256001,00 грн. (всього 1684149,00 грн.); - від 28.03.2011 року №0000150700 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 18961,00 грн., за липень 2010 року у розмірі 13141,00 грн., за серпень 2010 року у розмірі 55,00 грн., за вересень 2010 року у розмірі 5551,00 грн. (всього 37708,00 грн.).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час подання заяв про повернення бюджетного відшкодування) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з абзацом 2 пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 у справі №2а-10153/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012, скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 №0000140700. Вказані судові рішення залишено без змін й ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2015.

Таким чином, в судовому порядку підтверджено право ТОВ "Корнеліус Україна" на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 665973,00 грн., задекларованих за липень 2010 року, у сумі 762175,00 грн., задекларованих за серпень 2010 року, у сумі 256001,00 грн., задекларованих за вересень 2010 року (всього - 1684149,00 грн.).

У 2012 році на момент закінчення процедури судового розгляду справи щодо зменшення бюджетного відшкодування процедура бюджетного відшкодування здійснювалася у відповідності до приписів Податкового кодексу України (2755-17) .

Відповідно до абзацу 2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України закріплено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що на час звернення позивачем до суду із позовом, кошти, заявлені ним до бюджетного відшкодування у загальній сумі 1684149,00 грн., правомірність якого, в свою чергу, підтверджена судовими рішеннями у справі №2а-10153/11/2070, на рахунок платника податків не повернуті.

Ураховуючи наведене, а також висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача в такій ситуації, є стягнення з Державного бюджету України через орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на користь товариства заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання ж скаржника на неврахування судами у даній справі положень Порядку №82/245 є необґрунтованими, оскільки ним регулювалися питання взаємодії органів державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду, які передбачають безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, а у даній справі розглядалося питання щодо стягнення коштів бюджетного відшкодування, право на які підтверджено судовим рішенням й порядок якого передбачено прямою нормою Податкового кодексу України (2755-17) .

ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, 31- 32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном ( 40).

За наведеного, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

При цьому з урахуванням частини третьої статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню виконання оскаржуваних судових рішень, зупинених ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2015 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі №820/2136/15 - без змін.