199/154/17-а Про визнання протиправними дії ОУ ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії по втраті годувальника та непризначенні пенсії дитині-сироті в двократному розмірі соціальної пенсії - 18.04.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (далі - Лівобережне ОУ ПФУ) та Управління праці і соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради (далі - Управління соцзахисту) про перерахунок пенсії і соціальної допомоги, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року, ухвалену складі колегії суддів: головуючого судді Суховаров А.В.., суддів Головко О.В., Ясенова А.С. -

27 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Лівобережного ОУ ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії по втраті годувальника та непризначенні пенсії дитині-сироті в двократному розмірі соціальної пенсії, стягнути недоплачену пенсію по втраті годувальника в сумі 25 052 грн 29 коп. та інфляційні в розмірі 4809 грн 98 коп., стягнути пенсію дитині-сироті в сумі 28 622 грн 63 коп. та інфляційні в розмірі 3869 грн 38 коп.;

- визнати протиправними дії Управління соцзахисту щодо відмови у перерахунку соціальної допомоги в розмірі, що дорівнює різниці між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсій і стипендій (а.с. 1, 56, 60).

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він є дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його батько. 29 вересня 2016 року він звернувся до Лівобережного ОУ ПФУ для призначення пенсії по втраті годувальника. 03 жовтня 2016 року він звернувся із заявою про здійснення перерахунку пенсії та 01 листопада 2016 йому було повідомлено пенсійним органом, що 01 жовтня 2016 року призначено пенсію по втраті годувальника із виділенням частки. Розмір виділеної частки склав 1089 грн 23 коп. Щодо перерахунку пенсії йому було повідомлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Однак, позивач з твердженнями відповідача не погоджується оскільки відповідно до частини першої статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Отже, з 01 листопада 2014 року, після смерті батька позивача, до моменту призначення йому пенсії пройшло менше ніж 3 роки, а тому на думку позивача сума недоплаченої пенсії по втраті годувальника становить 29 862 грн 27 коп., з яких 25 052 грн 29 коп. пенсія по втраті годувальника, а 4809 грн 98 коп. інфляційні втрати.

Крім того, позивач вказав на те, що відповідно до частини другої статті 44 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" на дітей, які втратили обох батьків (круглих сиріт), а також на дітей померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії.

Також позивач вказав на те, що оскільки, рівень матеріального забезпечення позивача становить менше ніж два прожиткових мінімуми для працездатної особи (2900 грн),. то Управління соцзахисту повинно сплачувати йому цю різницю.

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 10 травня 2017 року частково задовольнив позовні вимоги:

- визнав протиправними дії Лівобережного ОУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні і перерахунку пенсії по втраті годувальника за період з 14 жовтня 2014 по 01 жовтня 2016 року;

- зобов'язав Лівобережне ОУ ПФУ призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника в двократному розмірі соціальної пенсії з 14 жовтня 2014 року (а.с. 109).

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 серпня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_4, а ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії тільки 29 вересня 2016 року, в пенсійного органу не було законних приводів призначити пенсію з дня смерті годувальника у зв'язку із тим, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія в зв'язку втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

26 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року, а постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2017 року - залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що до даних правовідносин слід застосовувати положення статей 99- 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), а не статей 45- 46 Закону № 1058-IV, оскільки право позивача на отримання сум пенсій, щодо яких виник спір, відповідачем визнано не було.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким КАС України (2747-15) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач є сиротою, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його батько - ОСОБА_4

29 вересня 2016 року позивач звернувся до Лівобережного ОУ ПФУ для призначення пенсії по втраті годувальника.

01 жовтня 2016 року позивачу призначено пенсію по втраті годувальника із виділенням частки. Розмір виділеної частки склав 1089 грн 23 коп.

03 жовтня 2016 року він звернувся із заявою про здійснення перерахунку пенсії.

Щодо перерахунку пенсії позивача було повідомлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 37 Закону № 1058-ІV Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

При цьому за правилами статті 36 Закону № 1058-ІV дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

За загальним правилом пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Випадки, коли пенсія призначається з більш раннього строку, визначені у частині першій статті 45 Закону № 1058-IV.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Як встановлено судами, годувальник - батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Отже, для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника з дня, що настав за днем його смерті, позивач мав звернутись з відповідною заявою протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, однак, звернувся до пенсійного органу лише 29 вересня 2016 року, тобто поза межами строку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до положень статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується до вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу або своєчасно не отриманих пенсіонером, на виплату яких він мав право, з власної вини.

Разом з цим, в даному випадку пенсія була нарахована у жовтні 2016 року, а до цього часу її нарахування відповідачем не здійснювалося, підстави для застосування у них положень статті 46 Закону № 1058-IV відсутні.

Щодо посилання позивача на статті 99 та 100 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, то колегія суддів зазначає, що вказаними положеннями врегульовувались строки звернення до адміністративного суду та наслідки їх пропущення, відповідно.

Так, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Разом з цим, в судовому порядку вирішено, що позивач не має права на отримання сум пенсій, щодо яких виник спір.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржників, наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційних скаргах не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржників відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.