808/5430/14 Про визнання протиправною відмови Митниці у поверненні Товариству суми митних платежів за ВМД - 09.09.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року (головуючий суддя Малиш Н.І., судді: Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М. Кузьміна" до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправними дій, визнання неправомірною бездіяльності, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - Казначейство, відповідач 2) про визнання протиправною відмови Митниці у поверненні Товариству суми митних платежів за ВМД №112030000/2012/008058 від 16 березня 2012 року у розмірі 2609,04 грн. та за ВМД №112030000/2012/008054 від 16 березня 2012 року у розмірі 2609,04 грн., визнання неправомірної бездіяльності Митниці щодо ненадання Казначейству висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів за ВМД №112030000/2012/008058 від 16 березня 2012 року у розмірі 2609,04 грн. та за ВМД №112030000/2012/008054 від 16 березня 2012 року у розмірі 2609,04 грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства переплати ввізного мита у сумі 5218,08 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що рішення Митниці про визначення митної вартості товару №112030000/2012/000043/2 від 16 березня 2012 року та №112030000/2012/000045/2 від 16 березня 2012 року, на підставі яких позивачем (додатково до самостійно визначеної митної вартості товарів) сплачено до бюджету 5218,08 грн., скасовано в судовому порядку, але після звернення Товариства із заявами про повернення зазначеної переплати ці кошти йому повернуті не були, чим порушено положення розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 (z1097-07) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 (z1097-07) (далі - Порядок №618).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що після скасування судом рішень про визначення митної вартості товарів №112030000/2012/000043/2 від 16 березня 2012 року та №112030000/2012/000045/2 від 16 березня 2012 року Митницею відповідно до статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) митну вартість за першим методом, визначеним позивачем, не визнано, будь-якого іншого рішення про визначення митної вартості не прийнято, у зв`язку з чим неможливо встановити наявність чи відсутність переплати з ввізного мита; крім того, позивачем до заяв про повернення надмірно сплачених митних платежів не подано документів, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року скасовано; позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства переплату ввізного мита за ВМД №112030000/2012/008058 від 16 березня 2012 року в сумі 2609,04 грн. та за ВМД №112030000/2012/008054 від 16 березня 2012 року в сумі 2609,04 грн., що у загальному розмірі складає 5218,08 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що після набрання законної сили рішенням суду у справі №0870/7857/12 в частині визнання протиправними та скасування рішень Митниці про коригування митної вартості і карток відмови у Товариства виникло право на повернення надміру сплачених коштів в сумі 5218,08 грн., а тому відмова відповідача 1 у їх поверненні за заявами позивача є протиправною.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, Митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Мотивуючи касаційну скаргу, Митниця зазначала, що питання стягнення на користь Товариства коштів в сумі 5218,08 грн. не було предметом розгляду і дослідження судів у №0870/7857/12 й до того ж ці кошти не визнані судами як переплата або надмірна сплата митних платежів; саме ж лише скасування рішення митного органу про коригування митної вартості не обов`язково свідчить про наявність переплати та не є безумовною підставою для повернення сплачених на його підставі грошових коштів, оскільки це питання має вирішуватись митним органом за результатами здійснення перевірочних заходів; в той же час Товариством під час звернення із заявами не було додано документів, що підтверджують суму надмірно сплачених митних платежів.

Позивач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідач 2 своїми правом на подання письмових заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 грудня 2012 року Запорізьким окружним адміністративним судом у справі № 0870/7857/12 ухвалено постанову, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, якою визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про визначення митної вартості №112030000/2012/000043/2 від 16 березня 2012 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2/00189 від 16 березня 2012 року за ВМД №112030000/2012/006375, а також рішення Митниці про визначення митної вартості №112030000/2012/000045/2 від 16 березня 2012 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2/00191 від 16 березня 2012 року за ВМД №112030000/2012/006377.

У зв`язку із набранням судовими рішеннями в адміністративній справі №0870/7857/12 законної сили позивач звернувся до Митниці із заявою від 18 липня 2014 року №171/1-287 про повернення надмірно сплачених до бюджету грошових коштів за ВМД №112030000/2012/008058 від 16 березня 2012 року у сумі 2609,04 грн., до якої додав копії: МД №112030000/2012/008058 від 16 березня 2012 року; ДМВ-2 № 112030000/2012/008058 від 16 березня 2012 року; МД №112030000/2012/006375 від 01 березня 2012 року; ДМВ-1 №112030000/2012/006375 від 01 березня 2012 року; платіжного доручення №5724 від 16 березня 2012 року на суму 1800000 грн. про перерахування митних платежів; рішення про коригування митної вартості товару №112030000/2012/000043/2 від 16 березня 2012 року; картки відмови №112030000/2/00189 від 16 березня 2012 року; постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі №0870/7857/12; ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі №0870/7857/12.

Також 18 липня 2014 року позивачем подано заяву №171/1-288 про повернення надмірно сплачених до бюджету грошових коштів за ВМД №112030000/2012/008054 від 16 березня 2012 року в сумі 2609,04 грн., до якої додав копії наступних документів: МД №112030000/2012/008054 від 16 березня 2012 року; ДМВ-2 №112030000/2012/008054 від 16 березня 2012 року; МД №112030000/2012/006377 від 01 березня 2012 року; ДМВ-1 №112030000/2012/006377 від 01 березня 2012 року; платіжного доручення №5724 від 16 березня 2012 року на суму 1800000 грн. про перерахування митних платежів; рішення про коригування митної вартості товару №112030000/2012/000045/2 від 16 березня 2012 року; картки відмови №112030000/2/00191 від 16 березня 2012 року; постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі №0870/7857/12; ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі №0870/7857/12.

01 серпня 2014 року Митниця надала позивачу відповідь, у якій відмовила в поверненні надмірно сплачених митних платежів в сумі 5218,08 грн. з посиланням на те, що це питання не було предметом спору у справі №0870/7857/12.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) .

За змістом підпунктів 14.1.115 та 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату; помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань.

Статтею 43 ПК України передбачалось, що Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

В той же час згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

За змістом частини 3 статті 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (пункти 2, 3 розділу ІІІ Порядку №618).

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Керівник або заступник керівника митного органу на підставі результатів перевірки, в разі її проведення, підписує висновок про повернення, реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України - пакет документів на повернення коштів. Пакет документів на повернення коштів передається до загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України (пункти 4, 5, 6 розділу ІІІ Порядку №618).

Згідно з пунктом 7 розділу III Порядку №618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

За змістом пункту 11 розділу III Порядку №618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку митним органом готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Отже законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб`єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб`єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Як вже вказувалось в цій постанові, у зв`язку із визнанням протиправними та скасуванням постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, які набрали законної сили, рішень Митниці про коригування заявленої митної вартості товарів №112030000/2012/000043/2 від 16 березня 2012 року та №112030000/2012/000045/2 від 16 березня 2012 року і карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України останнє звернулось до митного органу із заявами про повернення надміру сплачених митних платежів в сумі 5218,08 грн., в задоволенні яких було, однак, відмовлено, при цьому з посиланням лише на те, що питання щодо повернення надмірно сплачених митних платежів не було предметом розгляду і дослідження у справі №0870/7857/12.

В той же час, як зазначив апеляційний суд, після визнання протиправним та скасування у судовому порядку рішення про коригування митної вартості у позивача виникли підстави для повернення коштів в сумі 5218,08 грн. як надмірно сплачених до бюджету.

За наведеного, суд прийшов до правильного висновку щодо протиправності дій відповідача 1 по непідготуванню та неподанню до Казначейства висновку про повернення коштів в сумі 5218,08 грн., та, як наслідок, наявність підстав для їх стягнення на користь Товариства.

Доводи ж касаційної скарги за обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

При цьому, враховуючи, що Вищий адміністративний суд України, відкриваючи касаційне провадження, ухвалою від 25 травня 2015 року одночасно зупинив до закінчення касаційного перегляду виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, з огляду на результат касаційного провадження, а також беручи до уваги положення частини 3 статті 375 КАС України (в чинній редакції), касаційний суд вважає за необхідне поновити виконання оскаржуваного судового рішення.