678/20/16-а Про скасування рішення та зобов'язати поновити виплату пенсії - 18.04.2019 Прийняття

- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ від 05 квітня 2016 року № 3742 про призупинення виплати йому пенсії з 01 квітня 2016 року, а також стягнення з нього надміру виплачену пенсію за період з 07 листопада по 28 грудня 2015 року та з 01 січня по 31 березня 2016 року в сумі 15 296 грн 35 коп.;

- зобов'язати ГУ ПФУ поновити йому виплату пенсії з 01 квітня 2016 року у призначеному розмірі 3252 грн 31 коп.;

- стягнути з відповідача суму недоотриманої пенсії за період з квітня по червень 2016 року у розмірі 9750 грн та сплачений ним судовий збір в сумі 551 грн 21 коп.

Позов ОСОБА_2 обґрунтував тим, що з 23 квітня 2014 року йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ) в розмірі 3252,21 грн.. Проте, з 21 липня 2014 року він був призначений на посаду заступника начальника слідчого відділення Летичівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (далі - СВ Летичівського РВ УМВС, УМВС, МВС, відповідно) (за конкурсом), відповідно до наказу начальника УМВС від 30 липня 2014 року № 179 о/с та присвоєно 13 ранг державного службовця.

06 листопада 2015 року він був звільнений з даної посади відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України по переводу на посаду заступника начальника слідчого відділення Летичівського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі СВ Летичівського ВП ГУ Нацполіції, Нацполіція, відповідно)з 07 листопада 2015 року, про що був винесений наказ начальника ГУ Нацполіції від 07 листопада 2015 року № 1.

06 квітня 2016 року на його адресу ГУ ПФУ було направлено повідомлення про термінове повернення ним на рахунок ГУ ПФУ переплачену пенсію в сумі 15 296 грн 35 коп, яка утворилася за період з 07 листопада по 28 грудня 2015 року та з 01 січня по 31 березня 2016 рік.

Не погоджуючись з рішенням ПФ ОСОБА_2 20 квітня 2016 року звернувся до відповідача зі скаргою з проханням усунути допущені ним порушенням, однак листом від 05 травня 2016 року № 279/л-8 у задоволенні скарги було відмовлено, тому ОСОБА_2 звернувся в суд із даним позовом.

Летичівський районний суд Хмельницької області постановою від 27 липня 2016 року частково задовольнив позовні вимоги:

- скасував рішення ГУ ПФУ від 05 квітня 2016 року № 3742 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2016 року, та стягнення з нього надмірно виплаченої пенсії за період з 07 листопада по 28 грудня 2015 року та 01 січня по 31 березня 2016 року в сумі 15 296 грн 35 коп.

- зобов'язав ГУ ПФУ поновити ОСОБА_2 виплату пенсії з 01 квітня 2016 року у призначеному розмірі 3252 (три тисячі двісті п'ятдесят дві) гривні 21 (двадцять одна) копійка.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що з 01 червня 2015 року виплата пенсії призначеної позивачу відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) підлягає відновленню, оскільки вказаний в пункті 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) (далі - Закон № 213-VIII (213-19) ) закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (3723-12) (далі - Закон № 3723-ХІІ (3723-12) ) щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

При цьому суд першої інстанції вказав на те, що дія норм, зазначених в пункті 3 розділу III Прикінцевих положень Закону № 213-VIII (213-19) в частині не застосування обмеження щодо виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, передбачених як цим Законом, так і Законом України від 24 грудня 2015 року 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VIII (911-19) ), оскільки в них законодавець встановив аналогічні обмеження, протягом особливого періоду, який, слід зазначити, до цього часу не скасований, до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які перебувають на посадах у Національній поліції, розповсюджується на період як з 07 листопада по 29 грудня 2015 року (стаття 58 Конституції України - закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність), так і на 2016 рік, та, взагалі, поки не буде скасовано особливий період.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що особи, які перебувають на службі на посадах в органах Національної поліції України, не внесені до переліку осіб, до яких не застосовуються обмеження щодо виплати пенсії протягом 2016 року. Оскільки позивачем не дотримано вимог статті 60 Закону № 2262-ХІІ та не повідомлено відповідача про працевлаштування в органах Національної поліції, ГУ ПФУ правомірно прийняло оспорюване рішення та нараховано ОСОБА_2 надміру виплачену пенсію за період з 07 листопада по 28 грудня 2015 року і з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року в розмірі 15 296 грн 35 коп.

08 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, а постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2016 року - залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що Конституційний Суд України рішенням від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визнав таким, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) обмеження щодо виплати пенсій суддям, встановлені Законами № 213- VIII (213-19) та 911-VIII. Також Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення другого речення частини сьомої (у конституційному поданні - частини п'ятої) статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII у взаємозв'язку з пунктом 2 розділу III Прикінцевих положень Закону № 213-VIII (213-19) , пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону № 911-VIII (911-19) . Окрім цього, позивач вказує на те, що актуальна редакція Закону № 911-VIII (911-19) не передбачає обмеження щодо виплати пенсії відносно осіб, які перебувають на посадах в Нацполіції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

06 квітня 2017 року від ГУ ПФУ до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких відповідач просить залишити останню без задоволення, а оскаржуване ОСОБА_2 судове рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_2 з 23 квітня 2014 року відповідачем була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) в розмірі 3252 грн 31 коп., що підтверджується повідомленням про призначення пенсії ГУ ПФУ від 15 травня 2014 року № 2105.

Відповідно до наказу начальника УМВС від 30 липня 2014 року № 179о/с ОСОБА_2 призначено на посаду заступника начальника слідчого відділення Летичівського РВ УМВС (за конкурсом) з 21 липня 2014 року, присвоївши 13 ранг державного службовця, а з 06 листопада 2015 року наказом № 294 о/с звільнено згідно пункту 5 статті 36 КЗпП України за переведенням до Нацполіції.

Наказом т.в.о. начальника НП ГУ Нацполіції від 07 листопада 2015 року № 1 о/с ОСОБА_2, державного службовця 13-рангу, з 07 листопада 2015 року призначено заступником начальника СВ Летичівського ВП ГУ Нацполіції.

Повідомленням від 06 квітня 2016 року № 1173 ГУ ПФУ довело до відому ОСОБА_2, що оскільки він за період часу з 07 листопада по 28 грудня 2015 року та з 01 січня по 31 березня 2016 року одночасно отримує пенсію та працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та умовах передбачених Законом № 3723-ХІІ (3723-12) утворилася переплата пенсії в сумі 15 296 грн 35 коп., яку він має терміново повернути.

Не погоджуючись з діями відповідача позивач 20 квітня 2016 року звернувся до ГУ ПФУ зі скаргою про поновлення виплати пенсії та скасування рішення про нарахування переплати пенсії в сумі 15 296 грн 35 коп.

Однак листом від 05 травня 2016 року № 279/л-8 ГУ ПФУ відмовило у задоволенні скарги посилаючись на внесення змін до Закону України від 23 грудня 2015 року № № 900-VIIІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" (900-19) (далі - Закон № 900-VIII (900-19) ), яким внесено зміни: до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 213-VII відповідно до якого виплата пенсії особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Національній поліції за 29, 30 та 31 грудня 2015 року здійснено в повному обсязі; з 01 січня 2016 року Законом № 911-VIII (911-19) внесено зміно до статті 54 Закону № 2262-ХІІ відповідно до яких, призначені пенсії/щомісячне грошове утримання не виплачуються з 01 січня по 31 грудня 2016 року, при звільненні з роботи виплати пенсії поновлюються. Крім того ОСОБА_2 не повідомив вчасно орган пенсійного забезпечення про обставини, що спричинили зміну розміру пенсії або припинення її виплати відповідно до статті 60 Закону № 2262-ХІІ.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIIІ (213-19) , яким внесено зміни до статті 54 Закону № 2262-ХІІ та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених, зокрема Законом № 3723-ХІІ (3723-12) , пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Отже, з 01 квітня 2015 року призначені за Законом №2262-ХІІ (2262-12) пенсії за вислугу років не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах, які дають право на призначення, зокрема, пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) у порядку та на умовах, передбачених Законом №3723-ХІІ (3723-12) .

Разом з тим, пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки Закон №213-VIIІ (213-19) не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону №3723-ХІІ (3723-12) .

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом №3723-ХІІ (3723-12) , втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за вислугу років, призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ (2262-12) .

Тобто, вказаній категорії осіб повинна бути відновлена виплата пенсії з 01 червня 2015 року.

07 листопада 2015 року набув чинності Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (580-19) (далі - Закон № 580-VIII (580-19) ), відповідно до статті 102 якого, пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом № 2262-ХІІ (2262-12) . Законом № 911-VIII (911-19) внесено зміни до статті 54 Закону №2262-ХІІ перше речення частини першої викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Отже, з 01 січня 2016 року, призначені пенсії не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених, зокрема Законом № 3723-ХІІ (3723-12) .

Водночас, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII (213-19) із змінами внесеними Законом № 900-VIII (900-19) , який набрав чинності 29 грудня 2015 року, обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які, зокрема, перебувають на посадах у Національній поліції.

За змістом частини першої статті 58 Конституції України, дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і зворотної дії не має, крім випадків передбачених законом.

Отже, до осіб, які перебувають на посадах у Національній поліції особливий період щодо виплати пенсій почав не застосовуватись лише з 29 грудня 2015 року, дня набрання чинності Законом № 900-VIII (900-19) .

Проте, колегія суддів вважає, що, оскільки суди встановили, що позивач працював на посадах та на умовах, передбачених, Законом № 3723-ХІІ (3723-12) , в тому числі й на дату набрання чинності Законом № 580-VIII (580-19) - 07 листопада 2015 року, тому, із цієї дати до позивача не повинні бути застосовуватись обмеження щодо виплати пенсії, оскільки, як зазначалось вище з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом №3723-ХІІ (3723-12) , втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за вислугу років, призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ (2262-12) .

Стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" установлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що закони мають бути чіткими і зрозумілими, закони не повинні бути суперечливими, а у випадку недостатньої чіткості чи суперечливості норм права вони мають тлумачитися на користь невладного суб'єкта (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії").

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.

Отже, на думку колегії суддів, до позивача у період з 07 листопада по 28 грудня 2015 року не повинні застосовуватись обмеження щодо виплат пенсії, визначені змінами, внесеними відповідно до Закону № 213-VIII (213-19) .

З 01 січня 2016 року - дати набрання чинності Законом № 911-VIII (911-19) призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) пенсії не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених, зокрема Законом № 3723-ХІІ (3723-12) , а особи, які перебувають на службі на посадах в органах Національної поліції України, взагалі не були внесені до переліку осіб, до яких не застосовуються обмеження щодо виплати пенсії протягом 2016 року.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 (v007p710-16) від 20 грудня 2016 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , перше речення частини першої статті 54 Закону № 2262-ХІІ. Рішення набрало чинності 20 грудня 2016 року.

Тобто, норми Закону № 911-VIII (911-19) відповідно до якого пенсія, призначена за Законом № 2262-ХІІ (2262-12) , працюючим державним службовцям не виплачується, були чинними до прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.

З урахуванням наведеного, та меж позовних вимог, колегія суддів зазначає, що з 01 січня по 19 грудня 2016 році до осіб, які перебувають на службі на посадах в органах Національної поліції України застосовувались обмеження щодо виплати пенсії, визначені змінами до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , внесеними Законом № 911-VIII (911-19) .

Так, статтею 60 Закону № 2262-ХІІ визначено обов'язок пенсіонерів повідомляти органам пенсійного забезпечення про зміну умов, що впливають на виплату пенсій.

В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

У справі, яка розглядається суди встановили, що позивачем не дотримано вимог статті 60 Закону № 2262-ХІІ та не повідомлено відповідача про працевлаштування в органах Національної поліції.

З урахуванням наведеного, та меж позовних вимог, колегія суддів вважає, що борг надмірно виплаченої пенсії, утворився з 01 січня по 31 березня 2016 року, тобто, за три місяці.

В матеріалах справи міститься розрахунок на утримання пенсії позивача в розмірі 15 296 грн 35 коп. (а.с. 39, зворотній бік. Таким чином, надмірно виплаченої пенсії, який утворився з 01 січня по 31 березня 2016 року складає 3252 грн 31 коп. (розмір пенсії позивача) х 3 місяці = 9756 грн 93 коп.

За таких обставин, задоволенню підлягають позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення пенсійного орану від 05 квітня 2016 року № 3742 в частині стягнення з позивача 5539 грн 42 коп. (15 296 грн 35 коп. - 9756 грн 93 коп.).

В іншій частині позов не підлягає задоволенню з огляду на мотиви, викладені у цій постанові.

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на наведене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення пенсійного орану від 05 квітня 2016 року № 3742 в частині стягнення з позивача 5539 грн 42 коп., з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення пенсійного орану від 05 квітня 2016 року № 3742 в частині стягнення з ОСОБА_2 5539 грн 42 коп. В цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.