ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №2а-11261/10/1370

адміністративне провадження №К/9901/32859/18

ВСТАНОВИВ:

Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_3 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 46090,00 грн., мотивуючи позов тим, що відповідачем при проведенні першої реєстрації транспортного засобу не сплачено до бюджету суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що є підставою для його стягнення податковим органом в примусовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку і такий податок сплачується до, а не після реєстрації транспортного засобу.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що відповідач всупереч вимог Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, при першій реєстрації в Україні автомобілів марки VOLKSWAGEN, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2, 2002 року випуску не сплатив податок з власників транспортних засобів. На рахунок місцевого бюджету кошти від сплати вказаного податку в розмірі 46090,00 грн. не надійшли, що є підставою для їх стягнення в судовому порядку.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 лютого 2010 року у Львівському відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на ім'я ОСОБА_3 була здійснена перша реєстрація в Україні двох транспортних засобів - автомобіля марки VOLKSWAGEN, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль марки MERCEDES-BENZ, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Як вбачається із складеного позивачем розрахунку суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні, сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету за реєстрацію зазначених автомобілів, становить 46090,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством, власні транспортні засоби, які відповідно до вимог статті 2 цього Закону, є об'єктами оподаткування.

Згідно статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.

Статтею 3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" визначено, що перша реєстрація в Україні це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Згідно частини 6 статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" фізичні особи платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього ж Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Статтею 7 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" передбачено, що у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 8 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371 (1371-2009-п) , державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мінюстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Отже, з огляду на зміст наведених положень законодавства, державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура сплати відповідних платежів. При цьому, відсутність документа про сплату податку з власників транспортних засобів є умовою, за якою перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена.

Судами правильно оцінено постанову про заміну обвинувачення в суді від 12 листопада 2012 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 (начальника Львівського ВРЕР УДАЇ ГУ УМВСУ у Львівській області) у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.1 ст. 365 КК України, внаслідок чого зроблено обґрунтований висновок про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій також підтверджуються вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 1 липня 2013 року, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 367, ч.1 ст. 365 КК України, а ОСОБА_3 (відповідач) по даній справі визнаний потерпілим. (ЄДРСР 33195653).

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів за умови не доведення податковим органом беззаперечними, належними та допустимими доказами обставин та підстав виникнення у відповідача податкового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у позові.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року -без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................