815/4162/16 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з Національної поліції України, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 18.04.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 у складі колегії суддів: Ступакової І.Г. (головуючий), Бітова А.І., Милосердного М.М. у справі №815/4162/16 за позовом ОСОБА_2 до Управління МВС України на Одеській залізниці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Управління МВС України на Одеській залізниці (далі - УМВС на ОЗ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ начальника УМВС на ОЗ №127 о/с від 08.09.2015 в частині звільнення з 08.09.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ;

1.2. поновити майора міліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ з 08.09.2016;

1.3. стягнути з УМВС на ОЗ на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2016 по день фактичного поновлення на службі;

1.4. зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці розглянути кандидатуру майора міліції ОСОБА_2 для зайняття рівнозначної посади відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним і скасовано наказ УМВС на ОЗ №127 о/с від 08.09.2015 в частині звільнення майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ з 08.09.2015 за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

2.2. Поновлено майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ з 08.09.2015.

2.3. Зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС на ОЗ, здійснити розрахунок та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ з 08.09.2015 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (100-95-п) .

2.4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 скасовано і ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. ОСОБА_2 з 19.08.2002 проходив службу в органах внутрішніх справ, починаючи з червня 2014 року - на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ.

4.2. Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) від 14.04.2015 №43 "Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ", МВС України прийнято наказ від 22.06.2015 №741 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції", яким скорочено всі посади УМВС на ОЗ, крім посад членів комісії з ліквідації, створеної наказом МВС України від 08.06.2015 №661.

4.3. На виконання даного наказу, 30.06.2015 т.в.о. начальника УМВС на ОЗ направлено начальникам галузевих служб лінійних відділів та підрозділів при Управлінні службову телеграму, де зазначено про необхідність у термін до 10.07.2015 довести до відома всього особового складу наказ МВС від 22.06.2015 №741 та попередити кожного підлеглого працівника особисто під підпис про наступне звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів з 01.09.2015.

4.4. Наказом УМВС на ОЗ від 08.09.2015 №127 о/с майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ, з 08.09.2015 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

4.5. Позивач надав до суду рапорт від 14.10.2015, поданий на ім'я т.в.о. начальника УМВС на ОЗ, про розгляд питання щодо подальшого продовження служби в поліції. Вказаний рапорт не містить резолюцій та відміток про його отримання УМВС на ОЗ. Також, згідно відомостей з журналів вхідної документації УМВС на ОЗ вбачається, що у період з 12.10.2015 по 11.11.2015, до Управління рапорт позивача не надходив.

5. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не місять доказів попередження позивача про наступне звільнення, отже, при звільненні позивача через скорочення штатів відповідач порушив вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України та пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Суд вказав, що у день звільнення з позивачем не проведено остаточного розрахунку та не видано йому трудової книжки. Зобов'язуючи Ліквідаційну комісію УМВС на ОЗ нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд керувався тим, що відповідач не надав довідки про його грошове забезпечення і зазначив про неможливість її надання, у зв'язку з відсутністю у комісії бухгалтера. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Ліквідаційної комісії УМВС на ОЗ розглянути кандидатуру позивача для зайняття рівнозначної посади у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, суд послався на те, що дана ліквідаційна комісія не є органом, уповноваженим вирішувати питання щодо подальшого проходження служби в поліції відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) .

5.1. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції і ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю, наголосив, що спеціальним законодавством, яким є Закон України "Про Національну поліцію" (580-19) , визначено процедуру вивільнення працівників міліції з органів внутрішніх справ. Зокрема, судом вказано, що відповідно до пунктів 8-10 цього Закону, з 06.08.2015 усі працівники міліції, у тому числі і позивач, вважались повідомленими про наступне звільнення через скорочення штатів і окреме письмове попередження не вимагалось. Також, на думку суду, єдиною законодавчо передбаченою формою волевиявлення працівника міліції щодо подальшого проходження ним служби в поліції міг слугувати написаний та поданий рапорт (заява). Проте, позивач у визначені законодавством порядку і строки не звернувся до Головного управління Національної поліції в Одеській області з відповідним рапортом і відтак його звільнення було законним, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2016.

6.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосував норми матеріального права і допустив порушення норм процесуального права. Зокрема, наголошує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки рапорту від 14.10.2015, яким позивач виявив бажання продовжувати службу в поліції. Зазначає, що Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) не врегульовано процедуру звільнення та порядок здійснення розрахунків при звільненні, тому, повинні застосовуватись загальні норми Кодексу законів про працю України (322-08) . Крім того, скаржник вказує, що на момент його звільнення, УМВС на ОЗ не було ліквідоване в якості юридичної особи, а Головне управління Національної поліції в Одеській області ще не було створене. Вважає, що відповідачем порушений принцип юридичної визначеності, а також допущено дискримінацію стосовно позивача.

7. Відповідач відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не подав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Конституція України (254к/96-ВР) :

"Стаття 43. '' Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення".

9. Кодекс законів про працю України (322-08) (далі - КЗпП України (322-08) ):

Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників

"Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації ''".

10. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (580-19) (далі - Закон №580-VIII (580-19) ):

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

"1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

8. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

9. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

10. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

11. Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII (565-12) (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №565-XII (565-12) ):

Стаття 18. Проходження служби в міліції

"Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України".

12. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення):

"8. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: '' у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі".

"64. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі".

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (730-2015-п) (далі - Постанова, набрала чинності 24.09.2015):

"1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України (2747-15) ), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Отже, Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, позбавлений можливості переглядати оскаржувані судові рішення інакше, аніж в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених ними фактичних обставин справи.

16. Як з'ясували суди попередніх інстанцій, позивач проходив службу в міліції, тому спірні правовідносини на момент їх виникнення були врегульовані Законом №565-XII (565-12) , статтею 18 якого передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням.

17. Зокрема, підпунктом "г" пункту 64 Положення, який покладено в основу звільнення позивача, встановлено, що працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів виключно у разі відсутності можливості подальшого використання на службі.

18. Крім того, за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15 і Верховний Суд не вбачає підстав відступати від неї.

19. Зважаючи на те, що нормами Закону №565-XII (565-12) і Положення не визначено порядку і строків попередження працівників міліції про наступне звільнення з служби, то застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства, а саме, частини 1 статті 49-2 КЗпП України, яка закріплює обов'язок роботодавця щодо письмового попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

20. Водночас, як встановлено судами як першої, так і апеляційної інстанцій, позивача не було попереджено про наступне звільнення за два місяці до його звільнення, а питання щодо можливості подальшого використання позивача на службі відповідачем не вирішувалось взагалі.

21. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин норми Закону №580-VIII (580-19) та дійшов необґрунтованих висновків про відсутність у відповідача обов'язку окремо попереджати позивача про наступне звільнення і вирішувати питання щодо можливості його подальшого використання на службі.

22. Так, 10.04.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ" від 12.02.2015 №193-VIII (193-19) , яким серед іншого внесені зміни до статті 7 Закону №565-XII шляхом виключення з неї транспортної міліції як одного з підрозділів міліції.

23. Тобто, позивач був звільнений зі служби через скорочення штатів, яке відбулось на виконання вимог даного Закону та за наслідками прийняття МВС України наказів від 14.04.2015 №43 "Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ" та від 22.06.2015 №741 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції".

24. У свою чергу, Закон №580-VІІІ (580-19) опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 та набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення").

25. За приписами пункту 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, 06.08.2015 усі працівники міліції вважались попередженими про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів у зв'язку з набранням чинності цим Законом.

26. Таким чином, Закон №580-VІІІ (580-19) прийнятий після прийняття наказу МВС України від 22.06.2015 №741 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції", набрав чинності після звільнення позивача зі служби та стосувався реорганізації органів внутрішніх справ в цілому шляхом передання їх функцій органам поліції.

27. Тому, норми Закону №580-VІІІ (580-19) не могли бути застосовані при звільненні позивача і останній не міг вважатись таким, що попереджений про наступне звільнення згідно з пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

28. Крім того, безпосередньо службова телеграма т.в.о. начальника УМВС на ОЗ від 30.06.2015, направлена на виконання вимог наказу МВС України від 22.06.2015 №741 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції", містила вказівку щодо необхідності попередження усіх працівників УМВС на ОЗ особисто під підпис про наступне звільнення у строк до 10.07.2015, чого відповідачем зроблено не було.

29. Слід зауважити, що пунктом 64 Положення на відповідача покладався обов'язок вирішити питання про можливість подальшого використання позивача на службі загалом в органах внутрішніх справ, незалежно від того у якому підрозділі міліції позивач проходив службу. Відтак, скорочення усіх посад в УМВС на ОЗ, окрім посад членів ліквідаційної комісії, не могло слугувати підставою для невирішення відповідачем даного питання.

30. Отже, звільнення позивача зі служби відбулось з порушенням законодавства, що є підставою для його поновлення з виплатою середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

31. Відповідно до частини 1 статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

32. Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалене законне судове рішення, яке помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі постанови суду першої інстанції. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

33. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

34. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі №815/4162/16 за позовом ОСОБА_2 до Управління МВС України на Одеській залізниці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії скасувати і залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2016.