Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                                          Кривенка В.В.,

суддів:                               Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

                     Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за скаргою Дочірнього підприємства "Вікторія-Трансгаз" (далі – ДП "Вікторія-Трансгаз") про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2007 року справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Бортничі" (далі – ВАТ "Племінний завод "Бортничі") до Київської обласної державної адміністрації, ДП "Вікторія-Трансгаз" про визнання недійсним договору оренди та стягнення коштів на відшкодування збитків,

У серпні 2005 року ВАТ "Племінний завод "Бортничі" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації, ДП "Вікторія-Трансгаз" з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 24 листопада 2003 року, укладеного між Київською обласною державною адміністрацією та ДП "Вікторія-Трансгаз", та стягнення коштів на відшкодування збитків.

Господарський суд м. Києва рішенням від 31 серпня 2005 року, яке залишив без змін Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 21 вересня 2005 року, позов задовольнив частково. Визнав недійсним договір оренди землі, в іншій частині позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 лютого 2007 року касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Вікторія-Трансгаз" закрив, касаційну скаргу разом зі справою повернув до Вищого господарського суду України.

У скарзі ДП "Вікторія-Трансгаз" порушило питання про скасування зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України і направлення справи на новий розгляд до цього ж суду для розгляду по суті. На обґрунтування скарги послалося на порушення норм процесуального права, неоднакове і в даній справі неправильне застосування судом касаційної інстанції одних й тих же норм права.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Даний спір щодо законності цивільно-правової угоди, - оренди земельної ділянки не є спором публічно-правовим, а відтак не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції.

Господарський суд м. Києва прийняв рішення 31 серпня 2005 року за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , тобто до набрання Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС) чинності. Водночас Київський апеляційний господарський суд переглянув справу в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 210 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України.

В порушення наведеної норми процесуального права Вищий адміністративний суд України відмовив в касаційному перегляді постановленої в порядку адміністративного судочинства ухвали суду апеляційної інстанції. За таких обставин ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2007 року підлягає скасуванню.

Розглянувши в порядку адміністративного судочинства дану справу, суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 4, 184 КАС і оскільки така ухвала Київського апеляційного господарського суду є незаконною, вона підлягає скасуванню на підставі частини 2 статті 243 КАС. Справу належить направити до цього ж суду для розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241– 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Дочірнього підприємства "Вікторія-Трансгаз" задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs542186) від 14 лютого 2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2005 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.

Справу направити до Київського апеляційного господарського суду для розгляду в порядку господарського судочинства.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.