Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. -головуючого,

Подоляк О.А.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2012 року у справі № 18/5026/704/2012 Господарського суду Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк", м. Київ, до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця", Миколаївська область; 2) Приватного підприємства "Мажар-2", м. Черкаси; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мажар-Авто", м. Черкаси, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом Николаев", м. Миколаїв, про визнання недійсними договорів поруки,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

У квітні 2012 року позивач ПАТ "Ерсте Банк" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів ТОВ "Автомир Вінниця", ПП "Мажар-2" та ТОВ "Мажар-Авто" про визнання недійсними договорів поруки.

Вказував, що 10.05.07 між ВАТ "АКБ "Престиж" (після зміни назви -ПАТ "Ерсте Банк", кредитором) та ПП "Мажар-2" (позичальником) була укладена генеральна кредитна угода № 010-05/768, згідно умов якої він зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті (доларах США) для цілей, в порядку та на умовах, визначених в кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, які є її невід'ємними частинами, а позичальник -повернути кредитні кошти та проценти за користування кредитом на умовах та у визначені кредитними договорами строки.

14.05.08 Додатковою угодою до генеральної кредитної угоди № 010-05/768 внесено доповнення, якими ТОВ "Мажар-Авто" визнано позичальником за даною угодою разом з ПП "Мажар-2".

Зазначав, що на виконання зазначеної генеральної кредитної угоди між ним та відповідачами 2, 3 було укладено ряд кредитних договорів та в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами -договорів іпотеки та поруки.

Згідно п. 5.8 вказаної генеральної кредитної угоди, п. 6.8 кредитних договорів та п. 4.1.4 договорів іпотеки відповідачі 2, 3 зобов'язались не пізніше ніж за 10 робочих днів письмово повідомляти кредитора про видачу гарантій (поруки) або надання в заставу своїх активів в забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб.

Посилаючись на ту обставину, що 16.03.11 за відсутності згоди ПАТ "Ерсте Банк" між ТОВ "Автомир Вінниця" та ПП "Мажар-2" був укладений договір поруки № 2, а між ТОВ "Автомир Вінниця" та ТОВ "Мажар-Авто" був укладений договір поруки № 3, позивач просив зазначені договори поруки визнати недійсними з підстав, що передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13 липня 2012 року (суддя Васянович А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2012 року (колегія суддів у складі: Дідиченко М.А. -головуючого, Буравльова С.І., Пономаренко Є.Ю.) в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення спірними договорами, стороною яких він не є, його прав та охоронюваних інтересів.

У касаційній скарзі ПАТ "Ерсте Банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.05.07 між ВАТ "АКБ "Престиж" (після зміни назви -ПАТ "Ерсте Банк", кредитором) та ПП "Мажар-2" (позичальником) була укладена генеральна кредитна угода № 010-05/768, згідно умов якої кредитор зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті (доларах США) для цілей, в порядку та на умовах, визначених в кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, які є її невід'ємними частинами, а позичальник - повернути кредитні кошти та проценти за користування кредитом на умовах та у визначені кредитними договорами строки.

14.05.08 Додатковою угодою до генеральної кредитної угоди № 010-05/768 внесено доповнення, якими ТОВ "Мажар-Авто" визнано позичальником за даною угодою разом з ПП "Мажар-2".

В межах генеральної кредитної угоди № 010-05/768 від 10.05.07 між позивачем та відповідачем-2 були укладені наступні кредитні договори: № 012-05/769 від 11.05.07; № 012-05/774 від 25.05.07; № 012-05/809 від 16.08.07; № 012-05/1041 від 21.07.08; № 012-05/1090 від 22.09.08 та № 011-05/1091 від 22.09.08, а також з відповідачем-3: № 011-05/980 від 14.05.08 та договір овердрафту № 015-05/1076 від 02.09.08.

В забезпечення виконання відповідачем-2 зобов'язань за кредитними договорами, між ПАТ "Ерсте Банк" та ПП "Мажар-2" були укладені договори іпотеки: № 010-05/768 іп від 11.05.07; № 010-05/768 іп від 25.05.07; № 010-05/768 іп1 від 16.08.07; № 012-05/872 іп від 10.12.07; № 010-05/768 іп1 від 30.03.09, договір застави товарів в обігу № 010-05/768 то 1 від 30.03.09 та договір поруки № 010-05/768 п 9 від 29.01.10.

В забезпечення виконання відповідачем-3 зобов'язань за кредитним договором № 011-05/980 від 14.05.08 та договором овердрафту № 015-05/1076 від 02.09.08 між ПАТ "Ерсте Банк" та ТОВ "Мажар-Авто" був укладений договір застави товарів в обігу № 010-05/768 то 2 від 27.08.09.

Водночас судами встановлено, що 16.03.11 між ПП "Мажар-2" (поручителем) та ТОВ "Автомир Вінниця" (кредитором) був укладений договір поруки № 2, згідно умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ТОВ "Автодом Николаев" (боржником) взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 29 від 16.03.11, укладеним між кредитором та боржником.

16.03.11 між ТОВ "Мажар-Авто" (поручителем) та ТОВ "Автомир Вінниця" (кредитором) був укладений договір поруки № 3, згідно умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ТОВ "Автодом Николаев" (боржником) взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 29 від 16.03.11, укладеним між кредитором та боржником.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на порушення відповідачами 2, 3 п. 5.8 вказаної генеральної кредитної угоди, п. 6.8 кредитних договорів та п. 4.1.4 договорів іпотеки щодо повідомлення його про видачу гарантій (поруки) або надання в заставу своїх активів в забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб.

Судами встановлено та зі змісту договорів поруки №№ 2, 3 від 16.03.11 вбачається, що ПАТ "Ерсте Банк", який є кредитором відповідачів 2, 3 за генеральною кредитною угодою № 010-05/768 від 10.05.07, не є стороною спірних правочинів.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 5.8 генеральної кредитної угоди, п. 6.8 кредитних договорів та п. 4.1.4 договорів іпотеки відповідачі 2, 3 зобов'язались не пізніше ніж за 10 робочих днів письмово повідомляти кредитора про видачу гарантій (поруки) або надання в заставу своїх активів в забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб.

Між тим, судами встановлено, що відповідачі 2, 3 не погоджували з позивачем укладання договорів поруки № 2 та № 3 від 16.03.11, що є порушенням вказаних пунктів генеральної кредитної угоди, кредитних договорів та договорів іпотеки.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання визначені ст. 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 6.4 генеральної кредитної угоди встановлено, що у разі невиконання позичальником умов п.п. 5.1, 5.3, 5.4, 5.6, 5.7, 5.8, 5.9, 5.10 генеральної кредитної угоди, кредитор має право обмежити надання кредиту (кредитів) та/або достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом (кредитами) або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки, комісії за користування кредитом та штрафні санкції.

Згідно п. 7.1 договорів іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених цими договорами, винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані у зв'язку з цим збитки. Розмір такого відшкодування визначатиметься у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, за порушення відповідачами 2, 3 договірних зобов'язань до них можливе застосування позивачем правових наслідків, встановлених договором або законом. Підставами до визнання правочинів недійсними є порушення сторонами при їх вчиненні положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, порушення виконання договірного зобов'язання до таких підстав зазначеними нормами не віднесено.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши спірні договори поруки на предмет їх відповідності вимогам діючого законодавства, дійшли правильних висновків про їх відповідність вказаним вимогам.

Враховуючи викладене, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що сторонами при укладенні договорів поруки №№ 2, 3 від 16.03.11 дотримано вимоги ст. 203 ЦК України та не порушено охоронювані права та інтереси позивача, а тому відсутні будь-які правові підстави до визнання вказаних договорів недійсними.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на наявність правових підстав до визнання договорів поруки №№ 2, 3 від 16.03.11 недійсним, не знайшли свого підтвердження при здійсненні судом касаційної інстанції перегляду оскаржуваної постанови, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2012 року у справі № 18/5026/704/2012 залишити без змін.