344/18/14-а Про визнання нечинним та скасування окремого пункту рішення виконавчого комітету міської ради в частині надання дозволу на розроблення містобудівного обґрунтування;, визнання нечинним та скасування рішення міської ради в частині затвердження містобудівного обґрунтування для влаштування лоджії - 17.04.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015р. (судді: Большакова О.О., Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради, треті особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озеро", ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У січні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, в якому просили:

- визнати нечинним та скасувати п. 1.11 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №453 від 05.08.2010р. в частині надання дозволу на розроблення містобудівного обґрунтування;

- визнати нечинним та скасувати п. 1.3 рішення Івано-Франківської міської ради №305 -ІІ від 14.07.2011р. в частині затвердження містобудівного обґрунтування для влаштування лоджії до квартири ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та міської ради є незаконними, оскільки прийняті без дотримання норм чинного законодавства, що регулюють порядок використання спільного, загального і неподільного майна будинку, який переданий на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також з врахуванням будівельних норм і правил, які регулюють питання реконструкції приміщень із допущенням порушень майнових прав інших власників.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.03.2014р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п. 1.11 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 453 від 05.08.2010р. в частині надання дозволу на розроблення містобудівного обґрунтування - для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3.

Визнано протиправним та скасовано п. 1.3 Рішення Івано-Франківської міської ради № 305-ІІ від 14.07.2011р. в частині затвердження містобудівного обґрунтування - для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилися треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, подали касаційну скаргу, в якій, посилаються на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги треті особи посилаються на те, що лоджія до квартири АДРЕСА_1 не є спільною власністю мешканців будинку та не є спільним входом до цього будинку. Крім того, позивачами пропущено строк на звернення до адміністративного суду, оскільки позивачам як власникам квартир у будинку було відомо про прийняття відповідачами оскаржуваних рішень на час їх прийняття.

Крім того, судовими рішеннями в адміністративних та цивільних справах встановлено законність та чинність оскаржуваного рішення виконавчого комітету Івано-франківської міської ради № 453 від 05.08.2010р. в частині надання дозволу на розроблення містобудівного обґрунтування - для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_1 та рішення Івано-Франківської міської ради № 305 від 14.07.2011р. в частині затвердження даного містобудівного обґрунтування.

Крім того, з рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась Івано-Франківська міська рада, подала касаційну скаргу, в якій, посилаються на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що позивачі є власниками квартир № 4 та АДРЕСА_4, судом апеляційної інстанції не з'ясовано чи порушено їхні права оскаржуваним рішенням Івано-франківської міської ради про затвердження розробленого містобудівного обґрунтування для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_1.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності від 18.01.1999р., позивачі є власниками квартири АДРЕСА_3.

Крім того, позивач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2013р.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міськради від 05.08.2010р. №453 дозволено розроблення містобудівного обґрунтування ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_1 (реєстрація свідоцтва на право власності на житло №6422/152 від 15.05.1997р.) (а.с.32).

Рішенням ІІ сесії Івано-Франківської міської ради №305-ІІ від 14.07.2011р. вирішено затвердити розроблені містобудівні обґрунтування ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_1 (а.с.33).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2005 році співвласниками будинку по АДРЕСА_1 створено та зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озеро" (а.с. 20-30).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0.1151 га по АДРЕСА_1, така земельна ділянка призначена для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, перебуває у власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озеро" (а.с. 31).

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що законність та чинність оскаржуваних рішень відповідачів - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №453 від 05.08.2010р. в частині надання дозволу на розроблення містобудівного обґрунтування - для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_1 та рішення Івано-Франківської міської ради №305 від 14.07.2011р. в частині затвердження містобудівного обґрунтування підтверджується судовими рішеннями у справах №344/8302/13-а та №344/4448/13-ц.

Судом першої інстанції встановлено, що у справі №344/8302/13-а ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.06.2013р. залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_7 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №453 від 05.08.2010р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014р. у цій справі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на дану ухвалу суду відхилено, ухвалу суду першої інстанції від 14.06.2013р. залишено без змін.

Крім того, у справі №344/4448/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про захист права власника житлового будинку 08.08.2013р. Івано-Франківським міським судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог, яке набрало законної сили.

Визнано право ОСОБА_2 на облаштування лоджії згідно отриманих дозвільних документів; зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкоди в проведенні будівельних робіт по облаштуванню лоджії відповідно до розробленого проекту.

Суд першої інстанції на підставі ч.1 ст. 72 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) дійшов висновку про те, що позивачем не доведено незаконність оскаржуваних рішень відповідачів, а законність таких рішень встановлено судовими рішеннями у справах №344/8302/13-а та №344/4448/13-ц.

В свою чергу, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нову постанову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачами прийнято оскаржувані рішення без врахування вимоги ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України щодо приміщення загального користування за відсутності згоди співвласників ОСББ "Озеро" на реконструкцію квартири № 3 шляхом приєднання до квартири приміщення загального користування.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що балкон першого поверху в будинку на АДРЕСА_1 віднесено згідно ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку як приміщення, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що відповідно до Статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озеро" власники квартир, частин квартир і нежилих приміщень будинку є співвласниками неподільного майна та загального майна та приймають рішення щодо управління ним (розділ 3), а балкон першого поверху віднесено до переліку неподільного майна.

Також апеляційний суд виходив з того, що відповідно до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" (z0927-05) для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу місцевого самоврядування згоду власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Апеляційний суд виходив з того, що позивачі на отримали згоди на обладнання лоджії за рахунок спільного балкону в будинку та частини прибудинкової земельної ділянки, а така згода має бути надана для отримання дозволу і прийняття оскаржуваних рішень відповідача.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі не брали участі у розгляді справ №344/8302/13-а та №344/4448/13-ц, судові рішення в зазначених судових справах не стосуються законності прийнятих відповідачами рішень, що є предметом розгляду в цій справі.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується та вважає їх передчасними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, станом на час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами 100 КАС України (2747-15) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №453 від 05.08.2010р. та рішення Івано-Франківської міської ради №305 -ІІ від 14.07.2011р.

При цьому, позовну заяву подано двома позивачами до суду в січні 2014 року.

Під час розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з пропуском позивачами передбаченого ст. 99 КАС України строку звернення до суду.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.03.2014р. в задоволенні клопотання відмовлено в зв'язку з відсутністю даних, які б вказували на те, що позивачам могло бути відомо про існування оскаржуваних рішень.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог апеляційний суд в порушення вимог ст. 159 КАС України щодо законності та обгрунтованості судового рішення не перевірив дотримання позивачами строку звернення до суду та обгрунтованість висновків суду першої інстанції з цього питання, хоча в письмових запереченнях на апеляційну скаргу треті особи наполягають на пропуску строку та застосування наслідків його пропуску.

Крім того, ухвала суду першої інстанції від 18.03.2014р. містить висновок про дотримання строку звернення до суду лише одним з позивачів і лише з підстав набуття ним в 2013 році квартири АДРЕСА_4 в той час як судами встановлено, що позивачі з 1999 року також є співвласниками квартири №4 в цьому ж будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційні скарги Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015р. скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.