Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів Божок В.С. Корсака В.А. (доповідач), Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 у справі господарського суду міста Києваза позовом Київського прокурора захисту прав та інтересів держави в екологічній сфері в особі Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаГлобенко Л.В.- відповідачБезродний А.Ю.- Генеральної прокуратури УкраїниСавицька О.В.

В травні 2012 року Київський прокурор захисту прав та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон", в якій просив: зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3033 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3 457 438, 28 грн., яка знаходиться по вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва; зобов'язати відповідача привести її у придатний для використання стан; судові витрати покласти на відповідача (з урахуванням уточнення до позовної заяви від 06.06.2012, а. с. 44).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2012 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 (головуючий Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М., Мальченко А.О.) у справі № 5011-72/5818-2012 позов задоволено повністю. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3033 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3 457 438, 28 грн., яка знаходиться на вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан. Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 1 073, 00 грн. судового збору.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не встановлювали належність спірної земельної ділянки, фактичного її землекористувача, Акт перевірки № 199/03 від 24.04.2012 складений з порушенням земельного законодавства.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рентойл" було укладено договір купівлі-продажу суміжної земельної ділянки площею 0, 2655 га, що знаходиться по вул. Братиславській, 48 у Деснянському районі м. Києва за кадастровим номером 62:024:0012 (а.с. 84 - 86).

16.11.2009 на підставі зазначеного договору ТОВ "Інвест-Регіон" видано державний акт про право власності на земельну ділянку № ЯЕ 989487 (а.с. 27)

20.04.2012 Головним управлінням земельних ресурсів проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства якою встановлено, що земельна ділянка площею 0, 3033 га по вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва за кадастровим номером 62:024:0011 використовується ТОВ "Інвест-Регіон" з порушенням ст. 126 Земельного кодексу України, тобто без документів, що посвідчують право на земельну ділянку. На підставі цього, було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 199/03 від 24.04.2012 (а. с. 13). Доказів скасування цього акту матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході розгляду справи, на підставі рішення Київської міської ради № 154/875 від 08.06.2000 та договору оренди земельної ділянки № 3027 від 29.11.2001, земельну ділянку по вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва за кадастровим номером 62:024:0011 площею 0,3033 га передано товариству з обмеженою відповідальністю "Кло" у довгострокову оренду на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції. Однак, строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився у 2006 році.

Таким чином, спір виник щодо зазначеної земельної ділянки, яка розташована в м. Києві по вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва за кадастровий номером 62:024:0011 площею 0,3033 га.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності і у власність чи у користування відповідачу не надавалась, відповідне право в установленому законом порядку за відповідачем не зареєстровано. На підставі зазначеного дії відповідача кваліфіковані як самовільне зайняття земельної ділянки, що тягне за собою наслідки, передбачені ст. 212 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель " самовільне зайняття земельних ділянок -це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено порядок повернення самовільно зайнятих земельних ділянок. Згідно цієї норми, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, встановивши факт самовільного використання спірної земельної ділянки, суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правових відносин норми матеріального та процесуального права, а саме положення ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно доводів, як викладені скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне:

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків і пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 у справі № 5011-72/5818-2012 залишити без змін.