803/1093/16 Про визнання незаконними дії Міністерства оборони України щодо відмови особі у виплаті одноразової грошової допомоги, стягнення з Міністерства оборони України на користь особи невиплаченої одноразової грошової допомоги - 17.04.2019 Прийняття

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що у період з 31 грудня 1981 року по 13 листопада 1983 року він проходив військову службу на різних військових посадах у в/ч пп 48575 та приймав участь у бойових діях, під час яких отримав мінно-підривне поранення, контузію головного мозку середнього ступеня тяжкості.

Позивач зазначає, що в 2008 році йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при виконання інтернаціонального обов'язку в країні, де велися бойові дії.

У зв'язку з наведеним позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, у задоволенні якої останнє протиправно відмовило.

3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2

Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі, визначеному абзацом 7 пп. 2 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (499-2008-п) (далі - Порядок № 499). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 03 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. 09 жовтня 2018 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

11. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

12. Станом на 17 квітня 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 в період з 31 грудня 1981 року по 13 листопада 1983 року проходив військову службу в складі в/ч пп 51884 в період бойових дій в Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Міністерства оборони України від 11 липня 2016 року № 162 та військовим квитком серії НОМЕР_1.

14. Згідно архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 10 вересня 2007 року № 3/98021 позивач приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, під час яких отримав мінно-підривне поранення, контузію головного мозку середнього ступеня тяжкості. Позивач перебував на лікуванні у в/ч пп 24932 в період з 05 вересня 1983 року по 29 вересня 1983 року.

15. 12 травня 2008 року ОСОБА_2 комісією МСЕК була встановлена II група інвалідності у зв'язку з контузією, отриманою при виконанні обов'язку військової служби, на строк до 01 червня 2009 року. В подальшому при повторному огляді 12 травня 2009 року ОСОБА_2 вказана інвалідність встановлена на строк до 01 червня 2012 року, а при повторному огляді 03 травня 2012 року - довічно.

16. З метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги, позивач звернувся до Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою від 05 лютого 2016 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності II групи, однак листом від 10 лютого 2016 року № 326 його повідомлено про скерування його документів до Волинського обласного військового комісаріату.

17. Листом Волинського обласного військового комісаріату від 21 березня 2016 року № 395 ОСОБА_2 повідомлено, що надані ним документи для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги повернуті Департаментом фінансів Міністерства оборони України без реалізації, оскільки групу інвалідності йому встановлено у 2012 році, тобто до набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ (2011-12) ), відповідно до якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 року № 975 (975-2013-п) .

У зв'язку з наведеним, відповідач, з посиланням на ст. 58 Конституції України, зазначив, що дія Постанови КМУ № 975 поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01 січня 2014 року. Водночас, виплата та призначення одноразової грошової допомоги особам, яким встановлено інвалідність до 01 січня 2014 року, не передбачена.

18. 10 травня 2016 року позивач звернувся до Міністра оборони України з проханням допомогти у вирішенні питання щодо отримання одноразової грошової допомоги.

19. Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15 червня 2016 року № 248/3/6/2781, ОСОБА_2, у відповідь на його звернення, повідомлено, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки його інвалідність настала пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби.

20. Вважаючи, що Міністерством оборони України протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, і виплата якої має відбуватися згідно Порядку № 499.

22. Водночас, суд першої інстанції, з посиланням на ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, Порядок № 499, а також постанови Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15) вказав, що право на отримання вказаної допомоги виникає з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби, і не залежить від строку, що минув після звільнення з військової служби. Тобто, позивач з дня встановлення йому інвалідності ІІ групи набув право на отримання одноразової грошової допомоги.

23. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

24. В обґрунтування такого висновку, суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та пп. 4 п. 2 Порядку № 499, грошова допомога у разі настання інвалідності, виплачується військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, а військовослужбовцям строкової служби в разі настання інвалідності виплачується відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку № 499, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби.

25. З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з 31 грудня 1981 року по 13 листопада 1983 року позивач проходив військову строкову службу в складі в/ч пп 51884 в період бойових дій в Республіці Афганістан.

26. Відтак, враховуючи вид проходження військової служби позивача, період її проходження та дату встановлення інвалідності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на призначення спірної одноразової грошової допомоги.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення апеляційний суд застосував іншу норму ніж та, яка передбачає йому виплату одноразової грошової допомоги.

28. Скаржник зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що враховуючи вид військової служби позивача, у останнього відсутні підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги є помилковими, оскільки при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги він керувався нормами, які регламентують виплату такої допомоги при настанні інвалідності саме після звільнення з військової служби внаслідок нещасного випадку (у випадку позивача контузії), що мав місце в період проходження служби, а не безпосередньо сама служба.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

30. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (2232-12) (далі - Закон № 2232-ХІІ (2232-12) ).

31. Відповідно до ст. 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ (2011-12) .

32. Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, що діяла у лютому 2016 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

33. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (975-2013-п) , прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

34. Водночас, п. 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (499-2008-п) (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (284-2007-п) (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (1331-2007-п) (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

35. Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

36. Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ інвалідності, а саме Закон № 2011-ХІІ (2011-12) , в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03 листопада 2006 року (328-16) № 328, яка діяла з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року та Порядок № 499.

37. Частинами 2 та 6 ст. 16 Закону № 2011-XII, в редакції чинній з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

38. Аналогічне правило закріплено Порядком № 499, згідно пп. 4 п. 2 якого, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

39. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ (в редакції до 01 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

40. Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

41. В контексті спірних правовідносин саме ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу.

42. Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17) ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

43. Відтак, оскільки ОСОБА_2 вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону № 2011-ХІІ.

44. Доводи позивача, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, є безпідставними, оскільки виконання обов'язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби. Тобто, визначення "під час проходження військової служби" є більш широким та включає в себе і час виконання обов'язків військової служби.

45. Посилання суду першої інстанції у цій справі на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15) є безпідставними, оскільки ці постанови ухвалені за інших фактичних обставин. У зазначених справах Верховний Суд України вирішував питання щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям (не строкової військової служби).

46. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

47. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.