Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Укрбудтранс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року у справі за позовом ТОВ "Дон-Термінал" до ТОВ "Укрбудтранс" про стягнення коштів

у червні 2012 року ТОВ "Дон-Термінал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Укрбудтранс" 15 055,40 грн. заборгованості за поставлений товар, 920,99 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 649,68 грн. 3 % річних, а всього -16 626,07 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.07.2012 року позов задоволено в повному обсязі та постановлено про стягнення з відповідача 15 976,39 грн. боргу з урахування інфляційних втрат та 649,68 грн. річних.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2012 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором поставки № 05/05-10/05Х від 05.05.2010 року, за умовами якого ТОВ "Дон-Термінал" (постачальник) зобов'язалось поставити ТОВ "Укрбудтранс" (покупець) товар (технічні масла, мастила та іншу продукцію), а останній прийняти цей товар та сплатити його вартість.

Пунктами 2.1 та 3.1 цього договору передбачено, що кількість і ціна товару, що постачається, визначається у відповідних додаткових протоколах, товарних накладних, рахунках-фактурах, специфікаціях та інших документах, що є невід'ємними додатками до договору.

Відповідно до п. 5.5 зазначеного договору, перехід права власності на товар відбувається після його передачі за товарними накладними з дати підписання уповноваженими представниками сторін цих накладних.

Покупець сплачує відповідні грошові суми на поточний рахунок постачальника протягом 7 календарних днів від дати підпису видаткових накладних отримання товару, якщо додатковою письмовою угодою не буде передбачений інший порядок розрахунків ( п. 6.1 договору).

Перевіряючи дотримання сторін своїх зобов'язань судами обох інстанцій встановлено, що за видатковими накладними № ДТ-09/22-41 від 22.09.2010р., № ДТ-11/03-03 від 03.11.2010р., № ДТ-10/22-23 від 22.10.2010р., № ДТ-10/28-25 від 28.10.2010р. позивач поставив, а представник відповідача прийняв без будь-яких зауважень обумовлену продукцію на загальну суму 17 862,85 грн. та вартість цієї продукції останнім частково сплачена, що підтверджується належними доказами.

За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору вчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлений йому товар, зворотного належним чином ним не доведено, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку про те, що позивач має право вимагати сплати спірної суми заборгованості з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України в примусовому порядку, обґрунтовано задовольнили позов, і підстав для скасування чи зміни судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року -без змін.