5017/739/2012 Про стягнення збитків від нестачі вантажу - 30.08.2012 Прийняття

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р.у справі господарського суду № 5017/739/2012 Одеської області за позовом публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" до державного підприємства "Одеська залізниця" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 12 436,20 грн. Ефременко О.О. дов. № 139 від 20.12.2011 Демидас Д.А. дов. № 140 від 20.12.2011 Кіташевський Д.А. дов. № 18 від 03.01.2012 Розпорядженням №03.08-05/739 від 29.08.2012 змінено склад колегії суддів у справі №5017/739/2012, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Сибіга О.М.

У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення 12 436,20грн. збитків від нестачі вантажу -карбаміду, що перевозився у вагоні № 59257733 за залізничною накладною № 51120178.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.04.2012 (суддя Літвінов С.В.), залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 ( головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.) позов задоволено: стягнуто з Одеської залізниці на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"" 12 436,20 грн. вартості нестачі вантажу та 1609,50грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані положеннями ст. 908 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст.6, 23, 32, 110, 114, 129 Статуту залізниць України (457-98-п) , п.9 Правил складання актів та висновками експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати №УТЭ-4115 від 24.11.2011р., обставинами складання залізницею комерційного акта з порушенням строків, передбачених Правилами складання актів, а також прийняття залізницею вантажу до перевезення без зауважень, які свідчать про наявність підстав для покладення матеріальної відповідальності за нестачу вантажу на перевізника відповідно до ст.114 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Невірним застосуванням судами норм матеріального права Одеська залізниця вважає незастосування ст.111 Статуту залізниць (457-98-п) , згідно з якою залізниця звільняється від відповідальності за недостачу у разі прибуття вантажу у справному вагоні, завантаженому засобами відправника, за справними запірно-пломбувальними пристроями вантажовідправника, а порушенням норм процесуального права вважає проведення експертизи Одеською регіональною торгово-промисловою палатою без участі представника залізниці в порушення приписів ст.53 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що 14.11.2011 зі станції Горлівка Донецької залізниці вантажовідправником ПАТ "Концерн Стирол" на адресу вантажоодержувача - ВАТ "Одеський припортовий завод" на станцію призначення - Чорноморська Одеської залізниці за накладною №51120178 було відправлено групу вагонів з карбамідом для вивезення водним транспортом.

Залізнична накладна містить відомості, що вантаж карбамід завантажений у вагони засобами відправника ПАТ "Концерн Стирол" навалом із застосуванням запірно-пломбувальних пристроїв вантажовідправника.

Судами встановлено, що на попутній станції Знам'янка Одеської залізниці у вагоні №59257733 виявлено нестачу вантажу, про що 15.11.2011р. складені акти загальної форми №№33439, 33466, з яких судами вбачається, що під час здійснення контрольного зважування вантажу карбаміду на тензометричних вагах у вагоні №5957733 брутто 72600 кг, різниця проти документу в сторону зменшення на 5900 кг. Під час огляду вагону виявлено, що за документом значиться одне ЗПП відправника №Г-066301, фактично на вагоні мається одне ЗПП відправника №Г-066301, яке у справному стані та не пошкоджено. Верхні та ніжні вантажні люки щільно зачинені, теча вантажу відсутня. Вагон відчеплений для здійснення контрольної перевірки вантажу на статистичних вагах.

На підставі зазначених вище актів загальної форми після переважування на статичних вагах станцією Знам'янка Одеської залізниці 16.11.2011р. складений комерційний акт №АА021801/1192/196 в якому зазначено, що згідно актів загальної форми №№33439, 33466 від 15.11.2011р. вагон відчеплений на вагову перевірку. В документі зазначено, що вантаж навантажений насипом, вага -тара -21 580 кг, нетто 56 380 кг, один ЗПП відправника №Г-066301, яке справне, не пошкоджено. Верхні завантажувальні люки та нижні розвантажувальні люки щільно зачинені. Доступу до вантажу немає. Об'єм кузову 81 м. куб. Просипання вантажу відсутнє. Слідів втрати та крадіжки не виявлено. Зважування вагону здійснено 16.11.2011р. на 150-тонних вагонних вагах станції Знам'янка (держперевірку вагів здійснено 15.11.2011р.) та виявлено брутто 74 050 кг, тара за документом 21 580 кг, нетто 52 470 кг, що складає різницю проти документа в сторону зменшення на 3 910 кг. Зважування здійснювалось двічі, різниця ваги в сторону зменшення підтвердилась. У розділі "Е" комерційного акта зазначено про здійснення перевірки маси вантажу за участю Торгової палати.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з ч.2 статті 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з вимогами ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, якими передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 6 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Таким чином, залізнична накладна № 5112078 свідчить, що між вантажовідправником ПАТ "Концерн Стирол"" та станцією Горловка Донецької залізниці як перевізником укладено договір перевезення вантажу на користь ВАТ "Одеський припортовий завод"(вантажоодержувач), з якої судами встановлено, що завантаження вантажу у вагон №59257733 здійснювалось засобами відправника із застосуванням запірно-пломбувального пристрою №Г-066301.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на застосування відправником необхідних заходів для забезпечення транспортабельності та збереження вантажу в процесі перевезення, тому за обставини незбереження вантажу залізницею під час його перевезення матеріальна відповідальність за нестачу вантажу підлягає покладенню на залізницю на підставі ст.114 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, Одеський апеляційний господарський суд додатково послався на ст.129 Статуту залізниць України (457-98-п) , згідно з якою обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Наявний в матеріалах справи комерційний акт №АА021801/1192/196 від 16.11.2011р. в розділі "Е" містить відомості про здійснення перевірки маси вантажу за участю представників Торгової палати.

Суд апеляційної інстанції відмітив, що за правилами статті 53 Статуту залізниць України (457-98-п) у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знижено його вартість, залізниця за власною ініціативою чи на вимогу одержувача запрошує експертів.

Відомості досильної накладної №40346215 від 15.11.2011р. свідчать, що вагон №59257733 на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці прибув 22.11.2011р., залізницею видано вантаж, який за ініціативою одержувача передано до Одеської регіональної торгово-промислової палати для здійснення експертизи.

З акту експертизи №УТЭ-4115 від 24.11.2011 апеляційним судом встановлено, що ВАТ "Одеський припортовий завод" для здійснення експертизи щодо встановлення маси брутто, тари шляхом переважування, маси нетто розрахунковим шляхом пред'явив вагон №59257733 з вантажем карбаміду, при зовнішньому огляді якого виявлено, що вагон було опломбовано непорушеним запірно-пломбувальним пристроєм з відтиском "Г 066301"; на стулках розвантажувальних люків вбачається монтажна піна, просипання товару не виявлено; - на даху вагону, біля завантажувальних люків, вбачається просипання товару; шляхом відтягування запірної штанги, не порушуючи цілісності запірно -пломбувального пристрою, експертом встановлена можливість відкриття завантажувальних люків. За рішенням замовника експертизи завантажувальні люки, в присутності експерта, були відкриті, при цьому встановлені нерівності на поверхні товару і забруднення вантажу. Під час зважування вагону з вантажем встановлено нетто 52 470 кг, що на 3 910 кг менше, ніж в залізничній накладній.

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що за умов прийняття залізницею вантажу до перевезення без будь -яких зауважень та враховуючи висновки експерта, апеляційний суд погодився з обставинами щодо незбереження залізницею вантажу під час його перевезення.

Проте, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, винесеним по неповно встановленим обставинам справи та з порушенням приписів ст.53, 129 Статуту залізниць України (457-98-п) , а також Правил перевезень вантажів залізничним транспортом.

Статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України встановлюють належність і допустимість доказів, а саме що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу від 28.05.2002 № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 08.07.2002 за № 567/6855 (z0567-02) , встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Судами попередніх інстанцій в порушення ст.129 Статуту залізниць України (457-98-п) та п. 16 Правил складання актів не встановлено, чи було спростовано у встановленому порядку відомості, викладені в комерційному акті АА №021801/1192/196 від 16.11.2011.

Згідно зі статтею 53 Статуту залізниць України (457-98-п) , пункту 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 (z0862-00) , у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знижено його вартість, залізниця за власною ініціативою чи на вимогу одержувача запрошує експертів. Експертиза провадиться в присутності начальника станції, його заступника або іншого уповноваженого начальником станції працівника. Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача, який має право взяти участь в експертизі вантажу.

Якщо станція призначення ухиляється від пред'явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред'явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення. У разі відсутності доказів такого повідомлення акт експертизи, складений без участі відповідного представника залізниці, не може вважатися належним доказом у господарському спорі.

Проте судами попередніх інстанцій залишено поза увагою проведення експертизи Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою без участі начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції), а також не досліджено дотримання порядку замовлення та проведення експертизи, встановленого пунктом 30 Правил видачі вантажів.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця", оскільки судами було невірно застосовані норми матеріального права та не надано оцінки всім доказам та обставинам справи, а тому рішення і постанова по справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.