825/3530/15-а Про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про особу стосовно включення її до вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування, та зобов'язання включити інформацію про особу та інформацію про суму коштів, яка підлягає до відшкодування, до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - 10.04.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (суддя Житняк Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі №825/3530/15-а за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії,

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просила:

- зобов'язати відповідача-2 включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивачки як вкладника ПАТ "Дельта Банк", якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом згідно договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції з яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів № 001-24505-060215 від 06 лютого 2015 року в сумі 165 111,61 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати відповідача-1 включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснити виплату відшкодування за вкладом згідно договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції з яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів № 001-24505-060215 від 06 лютого 2015 року в сумі 165 111,61 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ''Дельта Банк'' Кадирова В.В. включити ОСОБА_2, до переліку вкладників ПАТ ''Дельта Банк'', які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника ПАТ ''Дельта Банк'', якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом згідно договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів №001-24505-060215 від 06 лютого 2015 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 06 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів № 001-24505-060215, на підставі якого, позивачці відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 (а.с.9)

11 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" (банк) було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 001-24505-110215 та додаткову угоду № 1, за умовами якого зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору не застосовуються. (а.с.8, 114)

Умовами пункту 1.10 договору банківського вкладу також встановлено, що у разі дострокового припинення дії цього договору вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_1, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Відповідно до умов договору банком відкрито позивачці вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2, на який згідно платіжного доручення від 11 лютого 2015 року № 45711453 перераховано 165 000,00 грн. з поточного рахунку ОСОБА_4 (а.с.10). В подальшому, позивачка звернулась до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про дострокове припинення дії договору вкладу № 001-24505-110215, внаслідок чого кошти зараховані на поточний рахунок № НОМЕР_1.

Постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності банку і відновлення його фінансового становища запроваджено перелік обмежень в його діяльності, зокрема, не допущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.54).

02 березня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено рішення 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк", в результаті чого, запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (а.с.56-57, 58).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 №71 внесені зміни до рішення від 02 березня 2015 року №51, якими продовжено строк дії тимчасової адміністрації з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року (а.с.59).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року № 147 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації на шість місяців до 02 жовтня 2015 року включно та продовжено строк повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (а.с.60).

Постановою Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" відкликано банківську ліценцію ПАТ "Дельта Банк" та, в свою чергу, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно і призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", на цей же строк Кадирову В.В. (а.с.61, 62, 63).

Протоколом засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" від 15 вересня 2015 року запропоновано уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" видати наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно із пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та щодо застосування наслідків такої нікчемності (а.с.37-38).

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" від 16 вересня 2015 року № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" застосовано до договору банківського вкладу позивачки наслідки нікчемності, з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с.40).

Після звернення до відділення ПАТ "Ощадбанк" для отримання гарантованої суми відшкодування, позивачу було відмовлено у проведенні виплати такої, та повідомлено останню про відсутність її у Загальному реєстрі вкладників.

Листом від 23 вересня 2015 року №8821/3232 позивача було повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 11 лютого 2015 року №001-24505-110215 згідно пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

09 жовтня 2015 року позивач звернулася до Уповноваженої особи із заявою про надання інформації щодо невиплати їй відшкодування грошових коштів за договором від 06 лютого 2015 року № 001-24505-060215, на що банк листами від 26 жовтня 2015 року №05-3129738 та від 23 жовтня 2015 року №05-3129745 надав виписки по рахунку (а.с.12,13,15).

Вважаючи такі дії протиправними, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, про безпідставність доводів Уповноваженої особи щодо надання під час укладення позивачем із банком договору банківського вкладу переваг, не встановлених законом, окремим кредиторам банку перед іншими кредиторами, оскільки положення чинних нормативно-правових актів передбачають можливість зарахування коштів на вкладний рахунок фізичної особи іншими особами. Судом також вказано на те, що постанова Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ, є банківською таємницею. При цьому суд наголосив на тому, що кошти були перераховані на рахунок позивача до запровадження у банку тимчасової адміністрації. Разом з тим, суд вказав на передчасність заявлених до відповідача-1 позовних вимог, з огляду на що в задоволенні останніх відмовив.

Апеляційний суд також додатково вказав на безпідставність посилань відповідача-2 на порушення пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк" з огляду на положення чинного законодавства, яке не обмежує можливість зарахування коштів на рахунки від інших осіб.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також скаржник наголосив на тому, що кошти на рахунок позивача не вносилися, а відбувся лише технічний перерозподіл загальних пасивів банку шляхом зменшення великого вкладу третьої особи до розмірів граничної суми відшкодування. Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка була доведена до відома керівників структурних підрозділів банку 15 січня 2015 року. Також наголошено на тому, що укладення позивачем із банком договору банківського вкладу було здійснено всупереч приписам Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Ради директорів АТ "Дельта Банк" згідно протоколу № 14 від 20 березня 2013 року.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Наголошено на тому, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається. При цьому ні чинне законодавство, ні умови договору банківського вкладу не містять заборони на відкриття депозитного вкладу шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного рахунку іншої особи. Позивач зауважує, що їй нічого не було відомо про факт віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних, оскільки відповідна постанова Правління НБУ є банківською таємницею.

Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відзив до суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач-2, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Дельта Банк" щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом, що залишив поза увагою апеляційний суд.

Суди в межах даної справи правильно не взяли до уваги посилання відповідача-2 на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк", як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку. За таких обставин, укладення між позивачем та банком додаткової угоди №1 до договору банківського вкладу №001-24505-110215 від 11 лютого 2015 року про застосування пункту 1.8 до вказаного Договору в іншій редакції не суперечить приписам чинного законодавства та Правилам банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк".

Суди також правильно зазначили, що постанова Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ Дельта Банк" до категорії проблемних" відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ "Дельта Банк" обмеження відповідачем-2 не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Посилання скаржника на те, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов'язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.

Як встановили суди, позивач уклав з ПАТ "Дельта Банк" договір банківського вкладу (депозиту) №001-24505-110215 від 11 лютого 2015 року, відповідно до умов якого на відповідному вкладному рахунку позивача було розміщено 165000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11 лютого 2015 року №45711453 (а.с.10).

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (02 березня 2015 року).

Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем-2 не наведено правових підстав для не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI (4452-17) .

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судами попередніх інстанцій.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.