346/3432/17 Про визнання протиправними дії Головного УПФ щодо відмови в перерахунку пенсії військовослужбовця та зобов'язання Головного УПФ провести перерахунок пенсії за вислугу років з врахуванням у грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні - 10.04.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (головуючий суддя Курилець А.Р., Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі №346/3432/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

У липні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач, Головне УПФ), в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язати Головне УПФ провести перерахунок пенсії за вислугу років з 11 липня 2016 року з врахуванням у грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю не включення Головним УПФ при нарахуванні пенсії позивачу додаткових видів грошового забезпечення, таких як індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення, а також одноразову грошову допомогу при звільненні, хоча позивач отримував їх за останні 24 місяця перед звільненням та з них утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного УПФ щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії із врахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов'язано Головне УПФ провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років з 11 липня 2016 року з врахуванням в грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправними дії та зобов'язано Головне УПФ провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років з 25 січня 2017 року з врахуванням в грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні. Позовні вимоги в частині зобов'язання Головного УПФ провести такий перерахунок за період з 11 липня 2016 року по 24 січня 2017 року включно залишено без розгляду.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1, підполковник запасу, проходив військову службу у Збройних Силах. Звільнений 31 грудня 2010 року в запас з посади командира військової частини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з січня 2011 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) (надалі - Закон № 2262-XII (2262-12) ).

14 червня 2017 року, отримавши довідку військової частини А 0742 про додаткові види грошового забезпечення, позивач дізнався, що до складу грошового забезпечення, з якого призначена пенсія, не включені суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

11 липня 2017 року позивач звернувся до Головного УПФ із заявою № 542/К-15 (а.с.6), про перерахунок основного розміру пенсії з врахуванням в грошовому забезпеченні одноразових видів грошового забезпечення, з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Проте, Головне УПФ області відмовило йому у перерахунку пенсії (а.с.7). Відмову мотивовано з посиланням на статтю 43 Закону № 2262-ХІІ та пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України віл 17.07.1992 року №393, якими передбачено, що пенсія обчислюється виходячи з грошового забезпечення, до якого включаються тільки постійні виплати, а одноразові додаткові виплати не входять до складу грошового забезпечення і тому немає правових підстав для врахування таких виплат при обчисленні пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому мають бути враховані при обчисленні пенсії. Такий висновок обґрунтований зокрема, посиланням на постанову Верховного Суду України від 10 березня 2015 року (справа №21-70а15) щодо застосування у подібних цій справі правовідносинах положень статті 9 та частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

Разом з тим, апеляційний суд вказав, що пенсія позивачу була призначена у 2011 році і саме при призначенні пенсії відповідач не включив до сум заробітку всі належні виплати, з яких мала нараховувалась пенсія. Тому підставою для перерахунку не є підвищення розміру складових грошового забезпечення, а неврахування всіх належних виплат для призначення пенсії, а тому застосування ст. 51 Закону №2262-ХІІ для визначення строку, з якого необхідно провести перерахунок пенсії є помилковим. Тому, судом апеляційної інстанції застосовані норми ст. 99 та ст. 100 КАС України та задоволено позовні вимоги в межах шестимісячного строку звернення - з 25 січня 2017 року.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне УПФ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неправильну правову оцінку обставинам справи, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у постанові Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) , що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік додаткових видів оплати праці, серед яких відсутні ті складові, які позивач просить врахувати для обчислення пенсії. Тому на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач також не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині залишення частини позовних вимог без розгляду, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити без змін постанову суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позов подано в межах строків звернення до суду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-ХІІ (2011-12) ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) .

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ (2262-12) , який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для включення до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, виплата яких здійснювалася не щомісячно, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, адже вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 (провадження № 11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15).

Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів вказує про відсутність підстав для її включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсії, оскільки вказана виплата також є одноразовою допомогою та більш того має інше правове призначення.

Правову позицію щодо відсутності підстав для включення одноразової грошової допомоги при звільненні до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, висловлено в рішенні Верховного Суду України від 12 вересня 2017 року, прийнятому у справі № 21-1115а16 та в подальшому підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема, від 3 травня 2018 року у справі №728/1876/17, від 22 листопада 2018 року у справі №344/10953/17.

Що стосується вимог про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ (2017-14) ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) (далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ (1282-12) ).

Згідно статей 1 і 2 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів вважає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII (2011-12) або Закону № 2262-ХІІ (2262-12) .

Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглянувши справу №638/9697/17 при вирішенні питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення, у постанові від 3 квітня 2019 року відступив від раніше висловленої з цього питання правової позиції Верховного Суду у справах №522/11262/16-а та №522/7855/17 та сформулював наступний правовий висновок.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ (2262-12) та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ (2011-12) , яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ (2017-14) , Закону № 1282-ХІІ (1282-12) , та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання Головного УПФ включити до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, індексацію грошового забезпечення.

Щодо строків звернення до суду слід зазначити, що частиною другою статті 63 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

З довідкою про додаткові види грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача 11 липня 2017 року, а отримавши відмову у здійсненні перерахунку пенсії, звернувся до суду з позовом 27 липня 2017 року.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги позивача в цій частині заслуговують на увагу те, тому, в межах доводів касаційної скарги та позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки про види грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення з 11 липня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню. При цьому, постанова суду першої інстанції також підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Головного УПФ здійснити перерахунок пенсії з урахуванням в грошовому забезпеченні позивача, з якого обчислюється пенсія, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні. В цій частині ухвалюється нове рішення про відмову в позові.

Натомість, рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання Головного УПФ здійснити перерахунок пенсії з 11 липня 2016 року з урахуванням в грошовому забезпеченні позивача, з якого обчислюється пенсія, індексацію грошового забезпечення, є правильним, а тому в цій частині його слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 351, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі №346/3432/17 скасувати.

Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2017 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з врахуванням в грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

У зв'язку з цим виключити з абзаців другого і третього резолютивної частини постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2017 року словосполучення "матеріальної допомоги на оздоровлення", "матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань", "одноразової грошової допомоги при звільненні".