750/4604/17 Про зобов'язання ОУПФУ перерахувати та виплатити особі пенсію військовослужбовця - 10.04.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 5 вересня 2017 року (головуючий суддя Логвіна Т.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Лічевецький І.О., Твердохліб В.А.) у справі №750/4604/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У травні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області (надалі також - відповідач, Головне УПФ), в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 28 березня 2017 року, виходячи з 71% грошового забезпечення з якого сплачені єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та щомісячної додаткової грошової винагороди, згідно довідки Чернігівського зонального відділення Військової служби правопорядку від 29 березня 2016 року № 96.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю не включення Головним УПФ при нарахуванні пенсії позивачу вищенаведених додаткових видів грошового забезпечення, хоча він отримував їх перед звільненням та з них утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 5 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного УПФ врахувати суми щомісячної додаткової грошової винагороди під час розрахунку розміру його пенсії, згідно довідки Чернігівського зонального відділення Військової служби правопорядку від 29.03.2016р. № 96 та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 призначена пенсія, відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (далі - Закон №2262-ХІІ (2262-12) ) з 1 листопада 2013 року у розмірі 71% грошового забезпечення.

28 березня 2017 року ОСОБА_1 подав до Головного УПФ заяву про перерахунок його пенсії, до якої додав довідку військової частини А2093 від 29 березня 2016 року № 96 про розмір грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Однак, Головним УПФ 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його заяви з посиланням на те, що перерахунок пенсії проводиться лише із зміною розмірів видів грошового забезпечення, чи введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а при обчисленні пенсії не повинна враховуватись матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та щомісячна додаткова грошова винагорода, оскільки вона не є складовими щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та щомісячна додаткова грошова винагорода, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав про помилковість задоволення позову в частині перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, оскільки з даного питання вже є рішення суду, яке набрало законної сили. Залишаючи в іншій частині судове рішення без змін, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому мають враховуватися при обчисленні пенсії.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, Головне УПФ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у постанові Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) , що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік додаткових видів оплати праці, серед яких відсутні ті складові, які позивач просить врахувати для обчислення пенсії. Тому на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на доводи касаційної скарги, яка не містить заперечень щодо судового рішення в частині відмовлених позовних вимог та враховуючи, що позивачем судове рішення не оскаржене, підстави для перегляду постанови апеляційного суду в частині відмовлених позовних вимог відсутні.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Головне УПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 28 березня 2017 року, виходячи з 71% грошового забезпечення з якого сплачені єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, згідно довідки Чернігівського зонального відділення Військової служби правопорядку від 29 березня 2016 року № 96, колегія суддів касаційного суду виходить з наступного.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-ХІІ (2011-12) ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) .

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ (2262-12) , який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для включення до грошового забезпечення ОСОБА_1, з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплата яких здійснювалася не щомісячно, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, адже вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.

Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного УПФ здійснити перерахунок пенсії із включенням до складу грошового забезпечення ОСОБА_1, з якого обчислюється пенсія, названих вище одноразових додаткових видів грошового забезпечення не підлягають задоволенню.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 (провадження № 11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15).

Відповідно до пунктів 1 і 4 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні частини позовних вимог, які є предметом касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Головного УПФ здійснити перерахунок пенсії із включенням до складу грошового забезпечення ОСОБА_1, з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, та ухвалення нового про відмову в позові в цій частині. В частині відмовлених позовних вимог рішення апеляційного суду не переглядалося, у зв'язку з чим залишається без змін.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 5 вересня 2017 року у частині залишеній без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі №750/4604/17 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.