802/1150/17-а Про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення з органів Національної поліції, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 10.04.2019 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року, прийняту у складі судді Воробйової І. А, та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Мельник-Томенко Ж. М. (головуючий), Сторчака В. Ю., Ватаманюка Р. В.

І. Суть спору

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (надалі - ГУНП у Вінницькій області, відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ГУНП у Вінницькій області від 26 травня 2017 року № 787 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП у Вінницькій області" про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, зі служби в поліції за порушення службової дисципліни;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП у Вінницькій області від 26 травня 2017 року № 96 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

1.3. поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області;

1.4. стягнути з ГУНП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 травня 2017 року по день поновлення на роботі.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує протиправністю оскаржуваних наказів, стверджуючи, що останні порушують конституційний принцип презумпції невинуватості, адже, за твердженням позивача, його затримання, повідомлення про підозру й обрання щодо нього запобіжного заходу в рамках кримінального провадження не доводять його вини у вчиненні кримінального правопорушення. Натомість його провина у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена судовим рішенням, а відтак дана обставина не може бути підставою для звільнення.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. 24 травня 2017 року до ГУНП України у Вінницькій області надійшло повідомлення про те, що того ж дня о 03:00 годині працівниками військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України та центрального апарату Служби безпеки України проведено обшуки, серед іншого, автомобіля "Рено Кенго", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_1, у рамках кримінального провадження від 3 квітня 2017 року № 42017020420000067, у результаті якого вилучено пакунок з речовиною рослинного походження, схожою на канабіс, вагою приблизно 200 грамів.

5. Вказана подія стала підставою для призначення службового розслідування (наказ ГУНП у Вінницькій області від 24 травня 2017 року № 866).

6. За результатами службового розслідування складено висновок від 26 травня 2017 року, згідно з яким установлено, що ОСОБА_1 учинено дисциплінарний проступок.

7. Серед іншого, у висновку зазначено, що проведено контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, під час якої у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 придбано наркотичну речовину - канабіс вагою приблизно 300 грамів за 8000 гривень. Указані грошові кошти вилучені під час обшуку у ОСОБА_6

8. 24 травня 2017 року під час обшуку автомобіля "Рено Кенго", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_1, вилучено пакунок із речовиною рослинного походження, схожою на канабіс, вагою приблизно 200 грамів.

9. У підсумку в указаному висновку зазначено, що своїми умисними діями старший лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив Присягу працівника поліції, вимоги статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статтю 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, тобто скоїв вчинок, що дискредитує звання працівника Національної поліції України. Також ця подія була широко висвітлена в засобах масової інформації, чим завдала значної шкоди авторитету поліцейських серед населення.

10. Службовим розслідуванням також установлено, що згідно з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Вінницькому СІЗО Вінницької установи виконання покарань № 1 УДПтСУ у Вінницькій області строком 60 діб із моменту затримання до 22:00 годині 21 липня 2017 року.

11. На підставі наведеного висновку службового розслідування, згідно з пунктом 1 наказу ГУНП у Вінницькій області від 26 травня 2017 року № 787 за порушення службової дисципліни, статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року № 1179 та чинного законодавства у сфері обігу наркотичних речовин, що виразилось у незаконному зберіганні наркотичних засобів, що в свою чергу викликало негативний суспільний резонанс щодо діяльності поліцейських, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

12. З метою реалізації даного дисциплінарного стягнення, наказом від 26 травня 2017 року № 96 о/с інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) частини першої статті 77 указаного Закону.

13. Вважаючи протиправним притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 7 вересня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, в позові відмовив.

15. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з доведеності у спірних правовідносинах факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та обґрунтованості оскаржених наказів.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

16. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

17. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на безпідставності оскаржуваних наказів з огляду на недоведеність його вини в установленому порядку, а саме відсутність судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину та покладені в основу висновку відповідача про вчинення ним дисциплінарного проступку.

18. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог.

19. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Нормативне врегулювання

20. Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України (254к/96-ВР) ; Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (580-19) (у редакції Закону України від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII (2004-19) ; надалі - Закон № 580-VIII (580-19) ); Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (у редакції Закону України від 16 травня 2013 року № 245-VII (245-18) ; надалі - Дисциплінарний статут); Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (z1576-16) (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Статтею 2 Закону № 580-VIII регламентовано, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

23. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

24. Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

25. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

26. Пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII (901-19) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" (2337-19) . Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (2337-19) Про Дисциплінарний статут Національної поліції України набрав чинності 7 жовтня 2018 року.

27. Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття "службова дисципліна" як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

28. Згідно з частиною другою цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:

створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму;

забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;

дотриманням законності і статутного порядку;

повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;

вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;

забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;

умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;

належним виконанням умов контракту про проходження служби.

29. Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

30. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

31. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.

32. Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

33. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

34. Згідно з пунктами 6, 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

35. Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

36. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частини перша, друга статті 6 КАС України).

37. За змістом статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) як джерело права.

38. Відповідно до пункту 2 статті 6 Конвенції, положенням якого кореспондує стаття 62 Конституції України, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

VІ. Позиція Верховного Суду

39. Надаючи оцінку аргументам позивача, покладеним в основу касаційної скарги, про необґрунтованість оскаржуваних наказів ГУНП у Вінницькій області з огляду на відсутність судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину, Верховний Суд зазначає, хоча вказані накази і винесені на підставі відомостей, наявних у матеріалах відповідного кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

40. Так, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII).

41. Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VIII (580-19) виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

42. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

43. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

44. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.

45. Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

46. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

47. При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

48. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

49. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

47. Отже, доводи автора касаційної скарги про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке би підтверджувало факт учинення ним діяння, що ставиться йому в провину, є безпідставними.

48. Повертаючись до обставин цієї справи, суд касаційної інстанції зазначає, що в силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги поліцейського.

49. Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв'язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про доведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також із обраним видом дисциплінарного стягнення.

VІІ. Висновки

50. Оскільки доводи позивача, покладені в основу позову та касаційної скарги, визнано безпідставними, а суди не встановили процедурних порушень із боку ГУНП у Вінницькій області під час проведення службового розслідування та видання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1, висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову є вірним.

51. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

52. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІI. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.