Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу комунальної установи Тернопільської обласної

ради "Тернопільський обласний клінічний

онкологічний диспансер"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 23.10.2013 року

у справі № 921/422/13-г/10 Господарського суду

Тернопільської області

за позовом заступника Тернопільського прокурора з нагляду

за додержанням законів у воєнній сфері в

інтересах держави в особі Державного агентства

резерву України в особі комунальної установи

Тернопільської обласної ради "База спеціального

медичного постачання"

до комунальної установи Тернопільської обласної

ради "Тернопільський обласний клінічний

онкологічний диспансер"

про стягнення боргу в сумі 22841,09 грн. за переданні

матеріальні цінності мобілізаційного резерву

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - не з'явились,

прокуратури - Шекшеєва В.С. посв. № 015375,

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 р. (суддя - Півторак М.Є.) у позові відмовлено.

Постановою від 23.10.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду (судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А., Краєвська М.В.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 р. скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер" (46023, м.Тернопіль, вул.Купчинського, 8, ідентифікаційний код 02001274) на користь комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" (46003, м.Тернопіль, вул.С.Крушельницької, 18/305, ідентифікаційний код 00182113) 22841,09 грн. заборгованості за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву. Стягнуто з комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер" (46023, м.Тернопіль, вул.Купчинського, 8, ідентифікаційний код 02001274) в доход державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача 38007620, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача 825014, рахунок отримувача 31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030001) 1720,50 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді та 860,25 грн. судового збору за апеляційний розгляд.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, комунальна установа Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, що заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся у квітні 2013 року до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України в особі комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" про стягнення із Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру 22 841,09 грн. боргу за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Позивач, в обґрунтування заявлених вимог надав накладні на передачу матеріальних цінностей Тернопільському обласному клінічному онкологічному диспансеру; довіреності на отримання матеріальних цінностей; вимогу про сплату заборгованості яку відповідач не оплатив за отримані з мобілізаційного резерву матеріальні цінності - медикаменти. Посилаючись при цьому на приписи статей 509, 526, 530, 659 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальна установа Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", м. Тернопіль, 26 листопада 1998 року, на виконання листа МОЗ України № 266 від 14 серпня 1998 року, з метою запобігання матеріальних збитків, по накладних № 15/с від 12.06.1997 р., № 21/к від 29.07.1997 р., № 19/к від 18.07.1997 р., № 2 від 16.02.1998 р., № 10/с від 27.03.1997 р., № 20 від 11.06.1997 р., № 35/г від 01.10.1997 р., № 36/г від 01.10.1997 р., № 44 від 10.03.1998 р., № 12 від 23.06.1998 р., № 33 від 01.10.1998 р., № 37/к від 17.03.1999 р., № 15 від 19.03.1999 р., № 41 від 12.05.1999 р., № 66 від 13.08.1999 р., № 114/к від 04.11.1999 р., № 10/к від 15.04.2000 р., № 20 від 14.06.2000 р., № 26/к від 18.10.2000 р. передала Тернопільському обласному клінічному онкологічному диспансеру матеріальні цінності мобілізаційного резерву (медикаменти, які мають мінімальний термін придатності та вивільнені після освіження з розривом у часі), без попередньої оплати, на загальну суму 22 841,09 грн., що прийняті останнім через представників, які діяли на підставі довіреностей.

Факт отримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджується підписами уповноважених представників Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру у відповідній графі про отримання вищевказаних накладних.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що частиною третьою статті 276 ЦК України передбачена можливість застосування позовної даності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

У поданому до суду відзиві на позов № 239/01 від 04.06.2013 року та додатковому відзиві на позов № 276/01 від 21.06.2013 р. (вх. № 11463) відповідач просив застосувати позовну давність.

Крім того суд зазначив, що Наказом № 73 від 08.05.2001 р. затверджено Порядок списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув. Як видно із самої назви, а також з преамбули Порядку, він застосовується до вимог, погашених позовною давністю.

Наказом Управління охорони здоров'я ОДА № 223 від 26.09.2001 р. "Про списання кредиторської заборгованості лікувальних установ строк позовної давності якої минув" на виконання наказу Державного казначейства України № 73 від 08.05.2001 р. (z0458-01) наказано: списати з обліку лікувальних установ кредиторську заборгованість строк позовної давності якої минув за загальних та спеціальними фондами Державного бюджету України (крім власних надходжень на загальну суму 515 380,59 грн.) в т. ч. Обласному комунальному онкологічному диспансеру - 115 618,77 грн. (п. 1); головним лікарям вищезгаданих закладів охорони здоров'я області забезпечити внесення змін до реєстрів бухгалтерського обліку і звітності (п. 2). Згідно наказу Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру № 73 від вересня 2001 року на підставі вищенаведених наказів, наказано головним лікарем списати з обліку обласного клінічного онкологічного диспансеру кредиторську заборгованість, строк позовної давності якої минув за загальним фондом на загальну суму - 115 618,77 грн. (п. 1);бухгалтерам по розрахунках з кредиторами внести зміни до реєстрів бухгалтерського обліку та звітності (п. 2). 01 серпня 2002 року було підписано та скріплено печатками Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру та КУ "Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" Акт звірки взаємних розрахунків, яким встановлено, що 5 694,082 грн. - проведені як гуманітарна допомога, а 17 146,27 грн. - підлягає списанню.

Разом з цим, апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

Апеляційним господарським судом було вказано, що на час прийняття відповідачем матеріальних цінностей державного резерву відносини держави із зберігачами державного резерву регулювались Положенням про державний матеріальний резерв, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 27.05.1992 р. № 280-05 (далі - Положення). Пунктом 49 Положення визначено, що на майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення їм заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями держрезерву (поставка, зберігання, відпуск, переміщення, перевезення всіма видами транспорту) загальні та скорочені строки пред'явлення претензій та позовної давності не поширюються.

Таким чином, суд зробив висновок, що комунальна установа Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер" несе повну матеріальну відповідальність за зобов'язаннями перед Держкомрезервом незалежно від строків позовної давності, визначених цивільним законодавством.

Оскільки відповідачем не заперечувався факт передачі йому матеріальних цінностей, а також відсутність оплати за них, суд взяв до уваги докази передачі медикаментів відповідачу та задовольнив позов.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом №73 від 08.05.2001р. затверджено Порядок списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув.

Наказом Управління охорони здоров'я ОДА № 223 від 26.09.2001 р. "Про списання кредиторської заборгованості лікувальних установ строк позовної давності якої минув" на виконання наказу Державного казначейства України № 73 від 08.05.2001 р. (z0458-01) наказано: списати з обліку лікувальних установ кредиторську заборгованість строк позовної давності якої минув за загальних та спеціальними фондами Державного бюджету України (крім власних надходжень на загальну суму 515 380,59 грн.) в т. ч. Обласному комунальному онкологічному диспансеру - 115 618,77 грн. (п. 1); головним лікарям вищезгаданих закладів охорони здоров'я області забезпечити внесення змін до реєстрів бухгалтерського обліку і звітності (п. 2).

Згідно наказу Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру № 73 від вересня 2001 року на підставі вищенаведених наказів, наказано головним лікарем списати з обліку обласного клінічного онкологічного диспансеру кредиторську заборгованість, строк позовної давності якої минув за загальним фондом на загальну суму - 115 618,77 грн. (п. 1);бухгалтерам по розрахунках з кредиторами внести зміни до реєстрів бухгалтерського обліку та звітності (п. 2). 01 серпня 2002 року було підписано та скріплено печатками Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру та КУ "Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" Акт звірки взаємних розрахунків, яким встановлено, що 5 694,082 грн. - проведені як гуманітарна допомога, а 17 146,27 грн. - підлягає списанню.

Колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять даних про скасування вказаних наказів про списання коштів.

Тобто, борг відповідача був списаний з нього, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків підписаного сторонами, яким встановлено, що 5 694,082 грн. - проведені як гуманітарна допомога, а 17 146,27 грн. - підлягає списанню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що несплата отриманих ліків протягом 1997-2000 років не порушує права позивача на отримання від відповідача коштів за них, оскільки сторони дійшли взаємної згоди щодо списання цих спірних коштів (а.с.75).

Таким чином апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Разом з тим суд першої інстанції також припустився порушень норм матеріального права, оскільки відмовив у позові на підставі застосування строку позовної давності, а не з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) , за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, і, лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи викладене обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України) та положення п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі з мотивів викладених у цій постанові.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року у справі № 921/422/13-г/10 скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 року у справі № 921/422/13-г/10 залишити в силі.