Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Муравйова О.В., суддів: Мачульського Г.М., Уліцького А.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову від 10.04.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №39/5005/17090/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Прокурора Жовтневого району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" третя особа Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська провнесення змін до договору оренди земельної ділянки за участю представників сторінвід позивача:у засідання не прибули від відповідача: у засідання не прибули від третьої особи:у засідання не прибули від ГПУ:Громадський С.О., посв.

Прокурор Жовтневого району Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про внесення змін до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 22.02.06 шляхом викладення його в новій редакції.

Позов мотивовано посиланням на зміну мінімального розміру річної орендної плати за землю на законодавчому рівні, у зв'язку з чим виникла необхідність внесення змін у спірний договір оренди земельної ділянки.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що запропонована у позовній заяві редакція п. 4.1 договору оренди не містить усіх необхідних в розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та п. 288.4 Податкового кодексу України (2755-17) умов.

Рішенням від 14.02.12 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав неврегульованості запропонованою в позовній заяві редакцією п. 4.1 договору умови про розмір орендної плати, яка є істотною.

Постановою від 10.04.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі Бахмат Р.М. -головуючого, Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Ухвалою від 30.05.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог новим рішенням.

Касаційна скарга мотивована посиланням на відсутність між сторонами спору на момент звернення до суду, а також порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, п. 288.4 Податкового кодексу України (2755-17) , ст.ст. 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність встановлення розміру орендної плати як однієї з істотних умов договору оренди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 23.12.05 №119/32 між сторонами в справі 22.02.06 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідачу передано в строкове платне користування на 15 років земельну ділянку загальною площею 0,0003 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 20.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1 (%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.08 (309-17) внесені зміни до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (чинного на момент розгляду справи судом першої інстанції), згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

Разом з тим, у зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України (2755-17) з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю" (2535-12) втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом (2755-17) , згідно зі ст. 288 якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Зважаючи на такі обставини, Дніпропетровська міська рада прийняла рішення №216/8 від 02.02.11 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", згідно з яким до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановила розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) , незалежно від мети використання.

Посилаючись на обставини невідповідності визначеної умовами договору орендної плати вимогам законодавства щодо мінімального розміру річної орендної плати та рішенню відповідача від 02.02.11 №216/8, прокурор звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, заявивши вимоги про внесення змін до п. 4.1 договору оренди шляхом викладення його в наступній редакції: "п. 4.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України (2755-17) ".

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 188 ГК України.

Згідно зі ст.ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Цивільний кодекс України (435-15) у ч.ч. 1, 2 ст. 632 передбачає застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у ч. 1 ст. 21 Закон України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За умовами п. 4.2 договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

Відповідно до п. 12.2 договору у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається в судовому порядку.

Як вже зазначалось, підставою для звернення з позовом у даній справі стало внесення відповідних змін до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) .

Зважаючи на положення вищевказаних правових норм, умов договору та наявності належним чином оформленого волевиявлення позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для внесення до спірного договору змін щодо розміру орендної плати з метою приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства та усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач доводить порушення судом апеляційної інстанції ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, п. 288.4 Податкового кодексу України (2755-17) , ст.ст. 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі" з огляду на відсутність встановлення розміру орендної плати як однієї з істотних умов договору оренди.

Судова колегія враховує, що узгоджена сторонами в п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 22.02.06 річна орендна плата за земельну ділянку була встановлена у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнювала розміру земельного податку, а запропоновані позивачем зміни стосуються зміни розміру земельного податку, встановленого Податковим кодексом України (2755-17) та рішенням ради. Тобто позивач вважає за доцільне змінити ставку земельного податку у договорі оренди, враховуючи зміни в законодавстві. Отже, доводи касатора підлягають відхиленню.

Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в справі та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.12 у справі №39/5005/17090/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.