Колегія суддів Судової палати в адміністративних 

справах Верховного Суду України у складі:

головуючого суддів:     Кривенка В.В., Гусака М.Б., Маринченка В.Л., 

                        Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області (далі – УПФ) до акціонерного товариства закритого типу "Українська страхова компанія "Вікторія-М" (далі – ЗАТ "Вікторія-М") про стягнення 5 515 876, 19 грн. – за скаргою УПФ про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2007 року,

У лютому 2006 року позивач звернувся в суд із позовом про стягнення з відповідача 5 515 876, 19 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що за результатами перевірки було встановлено, що відповідачем у 2004 році не перераховано до пенсійного фонду збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі іноземної валюти у сумі 5 515 876, 19 грн., чим на думку позивача порушено норми Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року (400/97-ВР) №400/97.

Відповідач не погодився з таким висновком відповідача, посилаючись на статтю 7 Закону України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон № 791а-XII (791а-12) ), відповідно до якої підприємства, розташовані в зоні гарантованого добровільного відселення, звільняються від оподаткування.

Господарський суд Київської області постановою від 4 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 липня 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 серпня 2007 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України УПФ, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і задовольнити позов.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга УПФ не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

В даному випадку, за результатами розгляду скарги, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не виявила неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права.

Керуючись статтями 241– 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Управлінню Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області відмовити у задоволенні скарги.

Постанова (rs1115483) є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.