310/6229/16-а Про визнання протиправними дій ОУПФУ та зобов'язання призначити пенсію за віком - 10.04.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2017 року (головуючий суддя Прінь І.П.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року (головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді: Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі №310/6229/16-а за позовом ОСОБА_1 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправним, скасування рішення та зобов'язання здійснити призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, -

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 34 від 04.05.2016 року щодо відмови в призначенні пенсії та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії з 06.10.2015 року, з урахуванням раніше фактично виплачених сум.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 2, серія НОМЕР_1. У жовтні 2015 року йому була призначена пенсія зі зменшенням пенсійного віку на 8 років. У червні 2016 року було отримане рішення відповідача № 34 від 04.05.2016 року, в якому зазначалося що позивач не має права на призначення та отримання пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Підставою для цього став висновок відповідача, що позивач працював у 1987 році в зоні відчуження 13 календарних днів, а не 14, як передбачено законодавством.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №34 від 4 травня 2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов'язано Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до положень ст. 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 1 серпня 2015 року та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплаченої пенсії.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 6 жовтня 2015 позивач звернувся до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до Протоколу №5876 від 12 жовтня 2015 року позивачу була призначена пенсія за віком, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. з 1 серпня 2015 року

У грудні 2015 року виплата пенсії була зупинена.

4 травня 2016 року відповідачем винесено рішення №34 про відмову в призначенні пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яке вмотивоване тим, що згідно отриманої довідки управління внутрішніх справ Гомельського облвиконкому МВС республіки Білорусь №6/2349 від 31 серпня 2015 року, позивач перебував в зоні відчуження тільки 13 днів, що не дає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років.

Суди визнали вказане рішення відповідача протиправним, виходячи з того, що згідно витягу з наказу начальника Донецької середньої спеціальної школи міліції МВС СРСР від 27 лютого 1987 року №35л/с ОСОБА_1 виконав спеціальне завдання в Брагінському та Хойнікському районах Гомельської області БРСР з виплатою грошового утримання у відповідності з наказом МВС СРСР №0130 від 11 травня 1986 року за період відрядження на ЧАЕС з 15 лютого 1987 року по 15 березня 1987 року. (а. с. 9). В листі інформаційного центру управління внутрішніх справ Гомельського облвиконкому МВС республіки Білорусь № 6/2349 від 31.08.2015 року зазначено, що ОСОБА_1 перебував в зоні відчуження під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 15.02.1987 року по 14.03.1987 року. Йому видавалася довідка №7531 про його перебування з 15.02.1987р. по 15.03.1987р. в 30- кілометровій зоні Чорнобильської АЕС (а. с. 10). 10 липня 2004 року позивачу було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії, серія НОМЕР_1 (а.с.7). Встановивши такі обставини суди дійшли висновку про наявність у позивача прав на отриманні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована фактично тими обставинами, які викладені в Рішенні №34 від 4 травня 2016 року про відмову в призначенні пенсії, та які свідчать про відсутність у позивача права на пенсію зі зменшенням пенсійного віку. Скаржник зазначає, що в даному випадку належним доказом наявності у позивача права на пенсію зі зменшенням пенсійного віку є довідка з місця роботи, в якій буде зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно довідки №6/2349 від 31.08.2015 року ОСОБА_1 працював в зоні відчуження 13 календарних днів, замість мінімально необхідних 14, а 3 дні знаходився у населених пунктах, які відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 8 років.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що право позивача на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку підтверджено належними доказами, а саме: посвідченням, яке є єдиним документом, який підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильскій АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ (796-12) , а також витягом з наказу начальника Донецької середньої спеціальної школи міліції МВС СРСР від 27 лютого 1987 року №35л/с та листом інформаційного центру управління внутрішніх справ Гомельського облвиконкому МВС республіки Білорусь № 6/2349 від 31.08.2015 року, якими підтверджено, що він перебував в зоні відчуження під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 15.02.1987 року по 14.03.1987 року в 30- кілометровій зоні Чорнобильської АЕС.

Як встановлено судами, вказаний лист містить у собі необхідні відомості щодо періоду роботи позивача з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, населені пункти чи об'єкти, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а отже, відповідає вимогам підпункту 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 та у сукупності з посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році свідчить про наявність підстав для призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ.

При цьому, у вказаному листі вказано, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зонах евакуації (відчуження) Чорнобильської АЕС, в тому числі й 6 березня 1987 року, 23 лютого 1987 року і 12 березня 1987 року, які відповідач при призначенні пенсії у жовтні 2015 року прийняв до уваги, а згодом, переоцінивши їх, дійшов висновку про належність населених пунктів, в яких у ці дні працював позивач, до зони гарантованого добровільного населення, що стало наслідком зупинення виплати пенсії і прийняття рішення №34 про відмову у її призначенні.

Колегія суддів звертає увагу, що такі дії відповідача є протиправними й з огляду на те, що пенсія позивачу вже була призначена з 1 серпня 2015 року та виплачувалася до грудня 2015 року, у зв'язку з чим, прийняте у травні 2016 року Рішення №34 про відмову в призначенні пенсії не відповідає принципу правової визначеності та критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та встановлені частиною третьою статті 2 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій). Фактично, державний орган не отримав нових документів та не встановив недостовірність наявних у нього документів.

Крім того, основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ), відповідно до ст.44 якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч. 5 ст. 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) врегульовані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (z1566-05) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.п. 2.1 Порядку №22-1 (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії) до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до п.3.2 Порядку №22-1, у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії посадова особа підприємства, установи, організації оформляє всі необхідні документи і направляє їх до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням підприємства, установи, організації або передає документи працівнику для їх подачі до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). У необхідних випадках посадова особа підприємства, установи, організації надає працівнику допомогу щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. У разі якщо підготовлено не всі необхідні для призначення пенсії документи, до органу, що призначає пенсію, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у строки, передбачені пунктом 1.7 розділу І цього Порядку.

Згідно п.п. 4.1-4.3 Порядку №22-1 (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 регламентовано, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, призначаючи у 2015 році пенсію зі зменшенням пенсійного віку, відповідач дійшов висновку про наявність встановленого законом права на її отримання, зокрема, з огляду на підтвердженість роботи позивача 14 календарних днів у зоні відчуження, як це передбачено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Матеріали справи, а так само і доводи касаційної скарги, не містять доказів виникнення у відповідача станом на час призначення пенсії зауважень з приводу відпрацьованого часу або зон, де працював позивач.

Відповідно до ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Судами не встановлено і відповідачем не доведено, що лист Управління внутрішніх справ Гомельського облвиконкому МВС республіки Білорусь № 6/2349 від 31 серпня 2015 року містить неправдиві відомості, зокрема, й щодо належності населених пунктів до зони відчуження, тобто не встановлено обставин, які б могли бути підставою для припинення виплати пенсії або відмови у її призначенні. Посилаючись на те, що деякі населені пункти не відносяться до зони відчуження, відповідачем не зазначено доказів, на підставі яких спростовувалися б відомості листа №6/2349 від 31 серпня 2015 року відомості якого є аналогічними з додатково отриманим відповідачем листом №6/5429 від 19 квітня 2016 року.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.