826/9475/15 Про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" в частині визнання нікчемним договору вкладу (депозиту), зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про особу вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором вкладу (депозиту) - 10.04.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року (головуючий суддя Твердохліб В.А., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі № 826/9475/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, зобов'язання вчинити дії,-

У травні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С.І. (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа), в якому просив:

- визнати протиправним та нечинним рішення відповідача про визнання правочинів за договором банківського вкладу (депозиту) № 45100 від 08 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі по тексту - ПАТ "КБ "УФС") і операціями з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання цього договору - нікчемними;

- зобов'язати відповідача включити дані ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 45100 від 08 липня 2014 року;

- зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_1, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначено, що висновки відповідача про нікчемність укладеного позивачем правочину є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І., оформлене наказом № 6 від 18 листопада 2014 року в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ "КБ "УФС" та ОСОБА_1 від 08 липня 2014 року №45100. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Оберемка Р.А. задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нову постанову наступного змісту: ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Оберемка Р.А. про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 08 липня 2014 року між ПАТ "КБ "УФС" (Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) був укладений договір №45100 банківського вкладу (депозиту) "Планер". Згідно із пунктом 1.1. Договору Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 15000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 13 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому пункту 1.2 вказаного Договору. Банк зобов'язується відкрити вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 Вкладнику та прийняти вклад (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 Договору).

Відповідно до валютного платіжного доручення № TR.59399.947.372 від 08 липня 2014 року, ОСОБА_1 на вказаний вкладний (депозитний) рахунок були перераховані кошти в розмірі 15 000 доларів США, що еквівалентно на день внесення по відношенню до національної валюти 175 684,38 грн.

14 серпня 2014 року Постановою Правління НБУ прийнято рішення № 491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року № 69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС".

Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 листопада 2014 року № 119 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "УФС" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" відкликано банківську ліцензію ПАТ "КБ "УФС" і розпочато процедуру ліквідації Банку. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" строком на 1 рік, а саме з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року, призначено Гончарова С.І.

02 грудня 2014 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончаровим С.І. на адресу позивача було направлено лист № 001/397, яким ОСОБА_1 повідомлено, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу від 08 липня 2014 року №45100, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим позивача не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Незгода з рішенням відповідача щодо визнання договору банківського вкладу нікчемним, а також необхідність зобов'язання відповідача подати до Фонду стосовно ОСОБА_1 додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника, і було підставою звернення до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що умови укладеного позивачем із банком договору банківського вкладу не містили у собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам пільг (переваг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. При цьому доводи відповідача щодо отримання таких переваг стосуються не позивача, а іншої особи, а тому не можуть бути враховані при вирішенні даної справи.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок "розбивки" великого вкладу іншого клієнта з метою створення у майбутньому штучного зобов'язання Фонду на відшкодування грошових коштів за рахунок держави.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлений вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів, але суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не послався на жодну з них. Факт внесення позивачем коштів на депозитний рахунок підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи та оформлене у відповідності до положень чинного законодавства.

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Наголошено на тому, що кошти на рахунок позивача надійшли з іншого рахунку, власником якого позивач не є. Надана позивачем копія квитанції не містить зазначення часу виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час", що суперечить Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, а тому не може бути належним доказом внесення коштів на депозитний рахунок.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 14 серпня 2014 року № 491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних" на депозитний рахунок ОСОБА_1, відкритому відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" № 45100 від 08 липня 2014 року, було зараховано суму 15000 доларів США.

Кошти на депозитний рахунок позивача у сумі 15000 доларів США були зараховані 08 липня 2014 року, тобто до прийняття Національним банком України рішення №491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних" та запровадження тимчасової адміністрації (до 14 серпня 2014 року). Ці кошти відповідно до валютного платіжного доручення від 08 липня 2014 року №ТR.59399.947.372 на рахунок були залучені із вкладного рахунку позивача (а.с.11).

Частина друга статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договорів банківського вкладу) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з частиною третьою вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, чинній з 11 липня 2014 року, Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу від 18 листопада 2014 року № 6 відповідачем, з урахуванням висновків Комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), було визнано нікчемними правочини згідно переліку, в тому числі і правочин ОСОБА_1 (а.с.38, 39).

У направленому на адресу позивача повідомленні від 02 грудня 2014 року №001/397 "Про визнання правочинів нікчемними" зазначено, що договір банківського вкладу від 08 липня 2014 року №45100, укладений між ПАТ "КБ "УФС" та ОСОБА_1, є нікчемним відповідно до вимог статті 38 Закону № 4452-VI та статті 228 ЦК України (а.с.21-22).

Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочину, надіслане ОСОБА_1, всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону №4452-VI, в редакції, чинній на час укладення договорів банківського вкладу, з якими відповідач пов'язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Посилання відповідача на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правильно було визнані судом першої інстанції необґрунтованими, оскільки відповідачем всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним, у разі якщо відповідач вважав правочини нікчемними з підстав, визначеної Законом № 4452-VI (4452-17) у редакції, чинній з 11 липня 2014 року.

При цьому судом касаційної інстанції також враховується і той факт, що спірні правочини було укладено до внесення змін до статті 38 Закону № 4452-VI, пункт другий якої (в редакції чинній до 11 липня 2014 року) передбачав укладення договорів про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов. Слід зауважити, що договір банківського вкладу не відноситься до кредитних, а тому застосування до спірних правовідносин підстав нікчемності правочину, визначених наведеною правовою нормою є безпідставним. Пункту сьомого стаття 38 у вказаній редакції Закону № 4452-VI (4452-17) не містила.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов'язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним.

З приводу посилань відповідача на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, колегія суддів вважає останні необґрунтованими, оскільки з валютного платіжного доручення від 08 липня 2014 року №ТR.59399.947.372 вбачається, що кошти на депозитний рахунок позивача, відкритий відповідно до договору банківського вкладу від 08 липня 2014 року №45100, було перераховано з іншого депозитного рахунку, належного позивачу. Таке зарахування не суперечить приписам пунктів 10.12, 10.19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) , та пункту 2.3.1 договору банківського вкладу від 08 липня 2014 року №45100.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "КБ "УФС" до запровадження у ньому тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "УФС", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI (4452-17) .

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судом першої інстанції.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Щодо висновків суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І., оформленого наказом № 6 від 18 листопада 2014 року в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ "КБ "УФС" та ОСОБА_1 від 08 липня 2014 року №45100, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "КБ "УФС" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, №910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ "КБ "УФС" та ОСОБА_1, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Отже, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І., оформленого наказом № 6 від 18 листопада 2014 року в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ "КБ "УФС" та ОСОБА_1 від 08 липня 2014 року №45100, слід скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.

В решті суд касаційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права, але помилково була скасована апеляційним судом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 345, 352, 354, 355, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі № 826/9475/15 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року у справі №826/9475/15 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, оформленого наказом № 6 від 18 листопада 2014 року в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Український фінансовий світ" та ОСОБА_1 від 08 липня 2014 року №45100, а провадження у справі в цій частині закрити.