817/368/16 Про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами на видобування базальтів для виробництва щебеню будівельного - 20.08.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (правонаступник Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у складі суді Галатіної О.О., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у складі суддів Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., у справі №805/902/16 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" до Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

01 квітня 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, правонаступником якої є Бахмутська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 02 жовтня 2015 року №0000312202 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 543 982 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

11 жовтня 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, задоволено позов Товариства, скасоване податкове повідомлення-рішення Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 02 жовтня 2015року за №0000312202 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 543 982 грн.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності Товариства, що підтверджується наявністю обставин, які не потребують доказування, встановлених постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року по справі №805/866/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, якими підтверджена реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІРТУ ПЛЮС" та Приватним підприємством "ПРОМ-ТРЕЙД" за період жовтень-грудень 2014 року.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на приписах частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням зокрема в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

15 травня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом посилання на норми покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

16 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 805/902/16-а з Донецького окружного адміністративного суду.

07 грудня 2017 року справа № 805/902/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

01 березня 2018 року справа № 805/902/16-а разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/30967/18 передані до Верховного Суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду не подавались, що не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00290601, перебуває на податковому обліку з 13 серпня 1994 року.

Податковим органом у серпні-вересні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, з питань дотримання вимог податкового законодавства підприємством по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірту Плюс", за період з 01 жовтня 2014 року по 30 листопада 2014 року, Приватного підприємства "Пром-Трейд", за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 15 вересня 2015 року №20/22/00290601 (далі - акт перевірки).

Заступником керівника податкового органу 02 жовтня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312202, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1543982 грн за 2014 рік, за порушення положень пунктів 138.2, 138.4 статті 138, пункту 149.1 статті 149, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 грудня 2013 року між Товариством як покупцем та Приватним підприємством "ПРОМ-ТРЕЙД" як постачальником укладений та виконаний договір поставки № 5/14 на товарно-матеріальні цінності, визначені в специфікаціях до цього договору, за умовами якого позивачем придбано брус 70*70*1200 мм з пазом у кількості 600000 штук за ціною 6 грн 86 коп. за одиницю, брус 70*70*1200 мм у кількості 1500000 штук - 7 грн 15 коп., піддон 0,8*1,2 мм у кількості 14000 штук вартістю 48 грн за одну одиницю, піддон 1,0*1,2 у кількості 6000 штук - 49 грн.

Також, між цими підприємствами укладений та виконаний договір про надання послуг від 3 лютого 2014 року № 6/14, за умовами якого позивачу наданні такі послуги, як розфасовка сульфату амонія в поліпропропіленові мішки з вкладишем по 25 кг з зашивкою верхньої частини мішка машинним способом, укладка на дерев`яні піддони по одній тоні, скріплення петстрічкою, з прикріпленням етикетки з назвою продукту, кількості мішків та ваги, доставка на завод.

Факт реального виконання умов договорів від 21 грудня 2014 року та від 3 лютого 2014 року встановлено судами попередніх інстанцій на підставі дослідження податкових, видаткових накладних, перелік та зміст яких наведений судовими рішеннями, товарно-транспортних накладних, актами здачі-приймання робіт, накладними на переміщення, прибутковими ордерами на товар, платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

Також встановлено, що між Товариством, як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІРТУ ПЛЮС" як експедитором укладений договір транспортного експедирування від 1 квітня 2014 року № 701/14, відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується за плату організувати перевезення вантажу клієнта у міському, міжнародному й міжміському сполученні, зокрема, розробити маршрут перевезення, здійснити пошук перевізника, забезпечити відправлення та одержання вантажу і здійснити розрахунки за перевезення вантажу або здійснити перевезення вантажу клієнта та виконати додаткові послуги.

Виконання умов цього договору встановлено судами попередніх інстанцій на підставі дослідження товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень, долучених до матеріалів справи.

Актом перевірки встановлено, що вартість придбаних у Приватного підприємства "ПРОМ-ТРЕЙД" ТМЦ у грудні 2014 року частково відображена у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік у рядку 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), залишок вартості ТМЦ", послуги перевезення надані Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІРТУ ПЛЮС" у періоді жовтень-листопад 2014 року відображені позивачем у податковій звітності за 2014 рік у рядку 06.2 "Витрати на збут".

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач використав придбані ТМЦ та послуги у власній господарській діяльності.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень частини першої статті 3 Господарського кодексу України, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пункту 138.1 статті 138 цього кодексу, приписами якого встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Покликаючись на положення пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, за якою витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу та положення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього кодексу, якою закріплено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про наявність підстав у позивача для формування витрат по факту придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг, правомірності формування показників податкової звітності на підставі даних підтверджених документами відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, абзацу одинадцятого статті 1, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 № 996, абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (z0168-95) (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року по справі № 805/866/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, підтверджена реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІРТУ ПЛЮС" та Приватним підприємством "ПРОМ-ТРЕЙД" за період жовтень-грудень 2014 року, зазначені обставини враховані цими судами відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, як такі що встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, та не потребують доказування при розгляді цієї справі, у якій беруть участь ті самі особи щодо яких встановлено ці обставини.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача продукції виробничо-технічного призначення та послуг, при здійсненні яких придбані позивачем від його контрагентів ТМЦ та послуги використані (списані) при виробництві продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції та послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено операції доставки продукції позивачу, включаючи дослідження усіх провізних документів, її оприбуткування та подальше використання, внутрішнє переміщення матеріалів, акти списання використаних запасів, інвентарна картка, щодо наявності у позивача об`єкта ремонту, технічні рішення щодо необхідності та можливості використання придбаних ТМЦ, оплата.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доведеність здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції), послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (правонаступник Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області) залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі №805/902/16 залишити без змін.