Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка I.A. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Саранюка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2011 року

у справі № 11/113

господарського суду Донецької області

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ"

про стягнення штрафу у розмірі 175974,96 грн.

за участю представників

позивача -Лішунова Н.В.

відповідача -Єрьомін Р.В.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРОСМАШ»про стягнення штрафу у розмірі 175974,96 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2011р. (суддя: Соболєва С.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. (судді: Зубченко І.В., Бойко І.А., Манжур В.В.) у справі №11/113 позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача штраф у сумі 175974,96грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю «УКРРОСМАШ»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. скасувати, а справу №11/113 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування фактичних обставин справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 березня 2010 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України ''Укрзалізничпостач" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ" (постачальник) було укладено договір поставки №ЦХП-03-01310-01, згідно пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах "СРТ" (перевезення сплачено до...), пункт призначення - матеріальний склад ДП "Укрзалізничпостач", м. Фастів, вул. Шевченка, 48. (відповідно до вимог "Інкотермс" у ред. 2000р.).

Згідно п.5.2 договору, поставка продукції проводиться партіями протягом 2010 року, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується в рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та із застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 20 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не зазначено у рознарядці.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2010 р. ДП "Укрзалізничпостач" на виконання умов договору було направлено товариству з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ" письмову рознарядку №ЦХП-20/3889 на відвантаження балочки центруючої у кількості 56000 одиниць на суму 1331702,40грн. з ПДВ, яка була отримана відповідачем 19.05.2010р., про що свідчить відмітка останнього у рознарядці. З урахуванням того, що поставка продукції по рознарядці №ЦХП-20/3889 від 18.05.2010р. у повному обсязі відповідачем здійснена не була, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставне порушення товариством з обмеженою відповідальністю «УКРРОСМАШ»умов договору №ЦХП-03-01310-01, що стало наслідком задоволення позову.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування істотних обставин справи з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи рішення, господарський суд зобов'язаний оцінювати належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності на підставі принципів господарського судочинства: верховенства права, законності, рівності усіх учасників господарського процесу перед законом і судом та змагальності сторін.

Повнота дослідження обставин справи означає правильне визначення предмета доказування, з'ясування усіх обставин, які підлягають доказуванню на підставі всієї сукупності зібраних доказів, що стосується конкретної справи. Порушення вимог закону про повне дослідження обставин справи є підставою для зміни чи скасування судових рішень.

Як вірно зазначає заявник касаційної скарги, пунктом 5.2. договору поставки передбачено, що визначальною умовою відвантаження продукції постачальником (відповідачем) є наявність належним чином оформленої рознарядки замовника (позивача) на поставку продукції, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийняття продукції.

Приписами ч.3 ст. 244 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

У матеріалах справи наявна копія довіреності від 04.01.2010 р. №ЦХП-18/2 видана державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»фізичній особі ОСОБА_6 від імені якого і підписано спірну рознарядку №ЦХП-20/3889. Натомість, суди попередніх інстанцій, виносячи оскаржувані рішення, не надали правової оцінки зазначеному документу та не з'ясували чи входило до повноважень ОСОБА_6 прийняття рішення про поставку продукції за відповідною рознарядкою, оскільки згідно положень ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє права та обов'язки особи, яку він представляє, лише за умови, що представник діяв в межах наданих йому повноважень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції надано неповну юридичну оцінку обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вони дійшли до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2011 року та рішення господарського суду Донецької області від 12 липня 2011 року скасувати.

3. Справу №11/113 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.