5002-19/4816-2011 Про застосування реституції та стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином - 24.04.2012 Прийняття

Підприємство звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства 430 361,12 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2011 (суддя Мокрушин В.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Прийняте місцевим судом рішення зі справи з посиланням на приписи статей 203, 216, 1212 ЦК України мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 (колегія суддів у складі: Лисенко В.А. -головуючий суддя, судді Гоголь Ю.М., Рибіна С.А.) рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням на приписи статті 1212 ЦК України мотивовано неправомірним збереженням Товариством спірних коштів за рахунок Підприємства внаслідок виконання останнім умов договору від 07.07.2006 (який у подальшому було визнано недійсним) шляхом відмови позивача від примусового стягнення з відповідача сум наявного боргу та неможливістю повторного пред'явлення до виконання відкликаних позивачем наказів.

У касаційній скарзі Товариство просить Вищий господарський суд України зазначену постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що:

- 07.07.2006 сторонами було укладено договір, за умовами якого Товариство визнало наявний перед Підприємством борг у сумі 834 597,12 грн. (відповідно до наказів господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2004 № 2-2/92-2004 та від 07.09.2004 № 2-22/5150.1-2004); при цьому Підприємство зобов'язалося відкликати з державної виконавчої служби зазначені накази, а Товариство -протягом року добровільно сплатити позивачеві 400 000 грн. боргу;

- умови зазначеного договору сторонами виконано;

- 17.07.2006 відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим за заявою Підприємства винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин);

- рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2009 зі справи № 2-7/8484-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2009, названий договір від 07.07.2006 визнано недійсним;

- рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.09.2009 зі справи № 5020-1/054 з Підприємства на користь Товариства стягнуто 400 000 грн., отриманих за недійсним правочином; на виконання зазначеного рішення суду видано наказ від 25.09.2009 № 5020-1/054;

- ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.11.2009 зі справи № 5020-1/054, що набрала законної сили, згаданий наказ цього ж суду від 25.09.2009 № 5020-1/054 визнано таким, що не підлягає виконанню (Підприємством кошти, одержані від Товариства за договором, який визнано недійсним, зараховано в рахунок часткового погашення боргу за наказами господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2004 № 2-2/92-2004 та від 07.09.2004 № 2-22/5150.1-2004);

- Підприємство, звернувшись до суду з даним позовом, з огляду на визнання недійсним виконаного сторонами згаданого договору від 07.07.2006, що унеможливило для позивача стягнення наявного боргу (спірної суми) за наказами господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2004 № 2-2/92-2004 та від 07.09.2004 № 2-22/5150.1-2004, вимагало застосування реституції (відновлення попереднього становища) та стягнення з Товариства залишку боргу в сумі 430 361,12 грн. (з урахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог).

За таких обставин апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, на підставі повного і всебічного дослідження фактичних обставин справи та перевірки їх наявними доказами, з дотриманням норм матеріального і процесуального права та з наведенням у постанові зі справи необхідного мотивування, не обмежуючись лише змістом згаданого договору від 07.07.2006, але й дослідивши наслідки його виконання кожною із сторін, беручи до уваги втрату позивачем можливості стягнення з відповідача за наказами господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2004 № 2-2/92-2004 та від 07.09.2004 № 2-22/5150.1-2004 суми наявного боргу саме внаслідок виконання Підприємством умов договору, який у подальшому було визнано недійсним, з огляду на відсутність у Товариства правових підстав для збереження за рахунок позивача спірної суми, дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності відновлення порушених прав позивача та правомірно задовольнив позов.

Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 зі справи № 5002-19/4816-2011 залишити без змін, а касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" -без задоволення.