332/4314/16-а(2-а/332/7/17) Про визнання дій УПФУ протиправними щодо відмови призначити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та зобов'язання УПФУ призначити і виплатити особі зазначену пенсію - 19.08.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2019 року

Київ

справа №332/4314/16-а(2-а/332/7/17)

адміністративне провадження №К/9901/16132/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №332/4314/16-a (2-/332/7/17)

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (колегія суддів: Головко О.В., Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

23 грудня 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулася у суд з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивує тим, що з 01 листопада 2006 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику освіти.

Разом з тим, 02 листопада 2006 року позивачку призначено на посаду вчителя початкових класів Запорізької ЗОШ І-ІІІ ступенів та призупинено нарахування і виплату пенсії.

В подальшому, 27 травня 2014 року позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила поновити виплату пенсії та перевести її на пенсію за віком.

З 27 травня 2014 року позивачці поновлено виплату пенсії за вислугу років та переведено з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком і проведено перерахунок пенсії з врахуванням показника середньої заробітної плати, що застосовувався при призначенні пенсії за 2007 рік.

Позивач вважає, що має право на призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а також на отримання виплатити грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано дії управління Пенсійного фонду в Заводському районі щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні їй пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та відмову у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, неправомірними.

Зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з 27 травня 2014 року та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач при обчисленні пенсії повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як передбачено Законом України № 1058-IV (1058-15) .

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року апеляційну скаргу задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:

Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) станом на 27 травня 2014 року.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачу призначено пенсію за віком, як працівнику освіти, зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з урахуванням пільг Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , і в даному випадку не відбулося призначення пенсії чи переведення на інший вид пенсії, який було призначено за іншим законом, а тому законні підстави для перерахунку пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просив її скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 03 квітня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №332/4314/16-a(2-/332/7/17), витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 635/3475/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 16 серпня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 19 серпня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивачу з 01 листопада 2006 року призначено пенсію за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику освіти.

Разом з тим, 02 листопада 2006 року позивачку призначено на посаду вчителя початкових класів Запорізької ЗОШ І-ІІІ ступенів та призупинено нарахування і виплату пенсії.

В подальшому, 27 травня 2014 року позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила поновити виплату пенсії та перевести її на пенсію за віком.

З 27 травня 2014 року позивачці поновлено виплату пенсії за вислугу років та переведено з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком і проведено перерахунок пенсії з врахуванням показника середньої заробітної плати, що застосовувався при призначенні пенсії за 2007 рік.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що позивачу призначено пенсію за віком, як працівнику освіти, зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з урахуванням пільг Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , а тому не відбулося призначення пенсії чи переведення на інший вид пенсії, який було призначено за іншим законом.

У зв`язку з цим, на думку позивача, суд апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову про часткове задоволення позову.

Від Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя, надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, Законом № 1058-IV (1058-15) не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Разом з цим, статтею 2 Закону № 1788-ХІІ передбачено призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до абзацу 2 якої, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Тобто, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) .

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-ХІІ (1788-12) , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

За призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV (1058-15) він звернувся вперше.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була застосована Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), який дійшов висновку, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII (1788-12) , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) , має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оспорювані дії відповідача вчинені з недотриманням встановлених законом вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов правильного висновку, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років, яку отримував позивач.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic" № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Як зазначено у пункті 28 рішення у справі "Молдавська проти України" (заява № 43464/18), Суд враховує те, що закон, який застосований у цій справі не містить жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим.

Аналізуючи поняття "якість закону" Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі "Солдатенко проти України" (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості"; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах "Сєрков проти України", заява № 39766/05, пункт 51; "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України", заява № 33014/05, пункт 51, 52; "Свято-Михайлівська Парафія проти України", заява № 77703/01, пункт 115; "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; "Санді Таймс" проти Об`єднаного Королівства" (№ 1) ("SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)"), серія А, № 30, пункти 48-49; "Мелоун протии Об`єднаного Королівства" ("Malone v. The United Kingdom"), серія А, № 82, пункт 66); " Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції" ("Margareta and Roger Andersson v. Sweden"), серія А, № 226-А, п. 75; "Круслен проти Франції" (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; "Ювіг проти Франції" (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; "Аманн проти Швейцарії" (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді, як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року необхідно скасувати, а постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2017 року - залишити в силі.

Оскільки колегія суддів скасовує рішення апеляційного суду, не повертаючи справу на новий розгляд, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати підлягають новому розподілу.

Відповідно до квитанції № 3 від 30 березня 2017 року ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 768 грн., яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя (частина перша статті 139 КАС України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року скасувати.

Постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2017 року залишити в силі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 768 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень), сплачений квитанцією № 3 від 30 березня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко