760/15634/13-а Про зобов`язання військової частини надати особі довідку для проведення перерахунку призначеної раніше пенсії, виходячи з суми грошового забезпечення за посадою командира військової частини, з урахуванням всіх надбавок та додаткових видів грошового забезпечення, які передбачені діючим законодавством для військовослужбовців військової частини та у місячний строк подати її до ГУПФ України міста - 19.08.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2019 року

Київ

справа №760/15634/13-а

адміністративне провадження №К/9901/11904/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 760/15634/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А0515,

третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Подільського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року (суддя Ларіонова Н.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року (колегія суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С., Епель О.В.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

27 липня 2013 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А0515 (далі - відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить зобов`язати відповідача надати йому довідку для проведення перерахунку призначеної раніше пенсії, виходячи з суми грошового забезпечення за посадою командира військової частини А2245, з урахуванням всіх надбавок та додаткових видів грошового забезпечення, які передбачені діючим законодавством для військовослужбовців військової частини А2245, починаючи з січня 2008 року, та у місячний строк подати її до ГУПФ України в м. Києві.

Позовна заява мотивована тим, що після звільнення із ЗСУ, позивачу була обчислена пенсія, виходячи з суми грошового забезпечення за посадою командира військової частини А2245 з урахуванням всіх надбавок та додаткових видів грошового забезпечення, які були передбачені діючим законодавством для військовослужбовців військової частини А2245. У зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення військовослужбовців України з 01 січня 2008 року пенсійним відділом військової частини А0515 йому був проведений перерахунок призначеної пенсії, однак за посадовим окладом, який не відповідає посадовому окладу командира військової частини А 2245. Посилаючись на те, що відповідач, встановлюючи оклад для нарахування йому пенсії, який не відповідає посадовому окладу командира військової частини А 2245, не мав права установлювати окремі посадові оклади для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби до 2003 року, чим порушив право позивача на перерахунок та отримання пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що правові підстави для включення у довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу посадового окладу у розмірі іншому, ніж 1400 грн., у військовій частині А0515 та надбавок, які згідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07листопада 2007 року №1294 (1294-2007-п) виплачуються військовослужбовцям розвідувальних органів, - відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року та задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 29 червня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/15634/13-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 25 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 760/15634/13-а та призначив її до розгляду ухвалою від 16 серпня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 19 серпня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира військової частини А2245 підрозділу спеціальної розвідки Головного управління розвідки ГШ МО України, та був звільнений у запас наказом МО України від 13 серпня 1996 року №2Р.

Наказом командира в/ч А2245 від 24 вересня 1996 року №135 позивач був виключеній зі списків особового складу в/ч А2245.

На момент звільнення позивача військова частина А2245 виконувала завдання із забезпечення діяльності військової частини А0515, була підпорядкованою військовою частиною та не входила до складу в/ч А0515 як її структурний підрозділ.

Після проведення організаційно-штатних заходів згідно з Директивою Міністра оборони України від 08 жовтня 2003 року №Д-115/1/011 в/ч А2245 з 20 грудня 2003 року була переформована та включена до складу в/ч А0515 як її структурний підрозділ, без зміни умовного найменування. При цьому, завдання, посадові обов`язки, повноваження військовослужбовців, вимоги до кваліфікаційних характеристик особового складу цього підрозділу змінилися.

01 березня 2013 року ОСОБА_1 відповідачем була видана довідка за вих. №222/4/234/118/87 щодо розміру грошового забезпечення за посадою командира військової частини А2245 станом на 01 лютого 2008 року, для осіб, звільнених до 20 грудня 2003 року, який становить 3 573,5 коп., в т.ч. посадовий оклад - 1 400,0 грн., оклад за військове звання - 135,0 грн., надбавка за вислугу років (40%) - 614,0 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1 074,5 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 210,0 грн., премія (10%) - 140,0 грн.

Вважаючи, що посадовий оклад командира в/ч А2245 не відповідає посадовому окладу, зазначеному у вищевказаній довідці, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку із зміною розміру грошового забезпечення військовослужбовців України з 01 січня 2008 року пенсійним відділом в/ч А0515 позивачу проведений перерахунок призначеної пенсії за посадовим окладом, який на думку позивача, не відповідає посадовому окладу командира в/ч А2245, тобто з посади якої позивач виходив на пенсію. Також, на думку позивача, командир в/ч А0515 перевищив свої службові повноваження при прийнятті рішення щодо встановлення посадових окладів. Вищевказані дії командира в/ч А0515 порушують права позивача на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262 із врахуванням передбачених законами надбавок.

Від Військової частини А0515 та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до статті 63 вищевказаного Закону перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Отже, призначені за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (45-2008-п) "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "По пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) (далі - Порядок) для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію; щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об`єктах "С", у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром "Байконур", якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 року для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.

Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

Згідно пункту 6 Порядку відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (1294-2007-п) керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою; розмір надбавок; а також здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Порядок та умови виплати надбавок визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або її розмір зменшується.

Відповідно до положень статті 15 Закону України "Про розвідувальні органи України" фінансування та матеріально-технічне забезпечення військове частини А0515 здійснюються за рахунок коштів, передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України та інших джерел, передбачених законом. Розпорядником бюджетних коштів, у тому числі валютних, на утримання забезпечення діяльності військової частини А0515 є керівник даного органу.

Постановою №1294 встановлений максимальний розмір тих надбавок, які можуть виплачуватися військовослужбовцю, або особі, звільненій з військової служби, а їх дійсний розмір визначається керівником державного органу, в даному випадку командиром військової частини А0515.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2014 року № 937 (z0073-15) (далі - Інструкція) на військову частину А0515 покладається листування з питань визначення кола осіб, які відповідно до законодавства України належать до співробітників розвідувального органу Міністерства оборони України, обчислення вислуги років для нарахування пенсії, визначення грошового забезпечення військовослужбовців цієї та підпорядкованих їй військових частин, з якого підлягає обчисленню пенсія, забезпечення участі представників цієї військової частини в судових засіданнях під час розгляду питань, що належать до її компетенції, а також вирішення інших питань у межах наданих їй повноважень.

Відповідно до пункту 2.13 Інструкції серед обов`язків, на військову частину А0515 покладається оформлення та подання через обласні військові комісаріати до органів, що призначають пенсії, довідок про розмір грошового забезпечення осіб з числа співробітників розвідувальних органів, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.

Отже, довідки про розмір грошового забезпечення повинні надаватись військовою частиною до обласного військового комісаріату, а не пенсіонерам.

Так, на момент звільнення позивача військова частина А2245 виконувала завдання із забезпечення діяльності військової частини А0515, була підпорядкованою військовою частиною та не входила до складу в/ч А0515 як її структурний підрозділ.

Після проведення організаційно-штатних заходів згідно з Директивою Міністра оборони України від 08 жовтня 2003 року №Д-115/1/011 в/ч А2245 з 20 грудня 2003 року була переформована та включена до складу в/ч А0515 як її структурний підрозділ, без зміни умовного найменування. При цьому, завдання, посадові обов`язки, повноваження військовослужбовців, вимоги до кваліфікаційних характеристик особового складу цього підрозділу змінилися.

Додатком 2 до наказу командира військової частини А0515 №192 від 26 червня 2008 року "Про встановлення посадових окладів осіб офіцерського складу за посадами, які на сьогодні відсутні в штатах А0515, підпорядкованих військових частин", було встановлено посадовий оклад командира в/ч А2245 у розмірі 1 400 грн.

Враховуючи вищенаведене, в довідках, які надсилалися до Київського міського військовою комісаріату для передачі до Головного управління Пенсійного фонду Україні в м. Києві (№222/4/253/1/1082 від 27 червня 2008 року; №222/4/238/118/926 від 15 червня 2012 року), зазначався розмір посадового окладу позивача як командира підпорядкованої частини відповідно до наказу командира в/ч А0515 № 192 від 26 червня 2008 року в межах чинного законодавства саме у розмірі 1 400 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій оцінивши надані сторонами докази, їх належність та допустимість дійшли обґрунтованого висновку, про наявність у командира військової частини А0515 повноважень щодо встановлення розміру грошового забезпечення для обрахунку пенсій, та відсутність правових підстав для включення у довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу посадового окладу у розмірі іншому, ніж 1400 грн., у військовій частині А0515 та надбавок, які згідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 (1294-2007-п) виплачуються військовослужбовцям розвідувальних органів.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття "якість закону" Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі "Солдатенко проти України" (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості"; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах "Сєрков проти України", заява № 39766/05, пункт 51; "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України", заява № 33014/05, пункт 51, 52; "Свято-Михайлівська Парафія проти України", заява № 77703/01, пункт 115; "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; "Санді Таймс" проти Об`єднаного Королівства" (№ 1) ("SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)"), серія А, № 30, пункти 48-49; "Мелоун протии Об`єднаного Королівства" ("Malone v. The United Kingdom"), серія А, № 82, пункт 66); " Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції" ("Margareta and Roger Andersson v. Sweden"), серія А, № 226-А, п. 75; "Круслен проти Франції" (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; "Ювіг проти Франції" (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; "Аманн проти Швейцарії" (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко