Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників

позивача: Василенко А.С., Галич Ю.А., Брухтій А.В., Лінник В.В.,

відповідача: Федоренко Є.О.

Державне підприємство "Укркосмос" (далі за текстом –ДП "Укркосмос") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ар ю М'юзік" (далі за текстом –ТОВ "Ар ю М'юзік") про стягнення заборгованості в сумі 506 533, 27 грн.

Рішенням господарського міста Києва від 01.07.2011 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року позовні вимоги ДП "Укркосмос" задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з ТОВ "Ар ю М'юзік" на користь ДП "Укркосмос" 467 990, 52 грн. основного боргу, 70 410,74 грн. інфляційних збитків, 22 132,01 грн. трьох відсотків річних.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за надання послуг з технічного забезпечення передачі ТВ сигналу через супутник відповідно до Контракту № 4/2009 від 30.03.2009 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг згідно умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, ТОВ "Ар ю М'юзік" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

ДП "Укркосмос" скористалось своїм процесуальним правом і подало відзив на касаційну скаргу, в якому проти доводів касаційної скарги заперечує і просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року –без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів –скасувати і направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, а представники позивача просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.03.2009 року ДП "Укркосмос" (виконавець) та ТОВ "Ар ю М'юзік" (замовник) було укладено Контракт № 4/2009 про надання послуг з технічного забезпечення передачі ТВ сигналу через супутник, за умовами якого виконавець надає послуги з технічного забезпечення супутникової передачі телесигналу телевізійного каналу замовника.

Відповідно до п. 2.1 Контракту вартість щомісячних послуг виконавця, які надаються замовнику згідно з пунктом 1.1 даного Контракту, визначена у протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1).

Оплата послуг, вказаних в п. 1.1 Контракту, здійснюється замовником на підставі рахунка-фактури, що виставляється виконавцем на перший робочий день кожного місяця на наступний місяць і направляється замовнику листом або кур’єром, а копія надається по факсу за вимогою замовника (п. 2.2 Контракту).

Пунктом 2.3 Контракту сторони погодили, що перший платіж за послуги замовник повинен здійснити протягом 10 днів з дати підписання Контракту. Оплата проводиться до 25 числа кожного місяця за наступний місяць перерахуванням на розрахунковий рахунок виконавця ціни послуг згідно з п.2.1 Контракту в національній валюті.

Акти здачі-приймання виконаних робіт з надання послуг, передбачених п.1.1 Контракту, складаються виконавцем щомісячно і надаються для підписання і оформлення замовнику листом або кур'єром, а копія надається по факсу за вимогою замовника. Після підписання і оформлення один екземпляр акту здачі-приймання виконаних робіт повертається на адресу виконавця рекомендованим листом з повідомленням або кур’єром (п. 2.5 Контракту).

В п.п. 3.2.1 п. 3.2. Контракту зазначено, що замовник зобов’язаний: своєчасно сплачувати виконавцю послуги відповідно до розділу 2 цього Контракту.

Згідно з п. 12.3 Контракту термін дії контракту закінчується 14.06.2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було надано відповідачу послуги, передбачені умовами Контракту, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт: № 5 за вересень 2009 року на суму 90 267,48 грн., № 6 за жовтень 2009 року на суму 97 458,60 грн., № 7 за листопад 2009 року на суму 95 566,20 грн., № 8 за грудень 2009 року на суму 93 295,32 грн. та № 1 за січень 2010 року на суму 91 402,92 грн., які належним чином оформлені –підписані та скріплені печатками сторін.

Висновком судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1. в графі "замовник" в актах здачі-приймання виконаних робіт виконані самим ОСОБА_1; відтиски печатки від імені ТОВ "Ар Ю М'юзік" в графі "замовник" в актах здачі-приймання виконаних робіт нанесені печаткою ТОВ "Ар Ю М'юзік", експериментальні зразки відтисків якої надано на дослідження.

Крім того, відповідно до умов Контракту позивачем було виставлено та направлено рахунки-фактури для оплати, а саме: № 5АрЮ-2009 від 03.08.2009 року на суму 90 267,48 грн. (послуги за вересень 2009 року), № 6 АрЮ-2009 від 01.09.2009 року на суму 97 458,60 грн. (послуги за жовтень 2009 року), № 7АрЮ-2009 від 01.10.2009 року на суму 95 566,20 грн. (послуги за листопад 2009 року), № 8 АрЮ-2009 від 02.11.2009 року на суму 93 295,32 грн. (послуги за грудень 2009 року) та № 1 АрЮ-2010 від 01.12.2009 року на суму 91 402,92 грн. (послуги за січень 2010 року), копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунків за надані послуги відповідачем проведено не було, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошової заборгованості та фінансових санкцій за Контрактом № 4/2009 від 30.03.2009 року.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором в частині оплати за надані послуги, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) .

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного Контракту № 4/2009 від 30.03.2009 року позивачем було надано відповідачу послуги передбачені умовами Контракту, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт, які сторонами підписано без жодних зауважень та заперечень.

Проте, в порушення умов Контракту № 4/2009 від 30.03.2009 року відповідачем не було виконано своїх зобов'язань за договором щодо оплати таких послуг, а відтак господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність задоволення позовних вимог в частині присудження до стягнення основного боргу в судовому порядку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо необхідності стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 22 132, 01 грн. та 70 410,74 інфляційних збитків, оскільки законодавством передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що сума основного боргу, інфляційних збитків та трьох відсотків річних підлягає стягненню на користь позивача.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "Ар ю М'юзік", викладені в касаційній скарзі про необгрунтованість висновку судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи №11490/11491/11-32 від 02.12.2011 року, актів здачі-приймання виконаних робіт, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів, які є у справі, та вільного тлумачення правових норм і не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року у справі № 61/300 –залишити без змін.