Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Вугілля України", м.Київ

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2012

зі справи № 38/295

за позовом державного підприємства "Вугілля України", м.Київ

до державного підприємства "Красноармійськвугілля", м.Димитров Донецької області

про стягнення 8058,00грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача – Андрусенка Ю.С.,

відповідача – не з'явився.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

У жовтні 2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача, згідно з яким просив стягнути 8058,00грн. збитків.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2011 (суддя Лейба М.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2012 (колегія суддів у складі: суддя Шевкова Т.А. –головуючий, судді Бойченко К.І. і Чернота Л.Ф.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи зазначені рішення, попередні судові інстанції виходили з того, що вказана сума збитків є недоведеною, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 27.12.2011 та постанову апеляційного суду від 24.01.2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2005 сторонами зі справи було укладено договір поставки №46-01/2-К (далі –Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник на умовах, передбачених Договором, зобов’язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вугілля кам’яне енергетичне марочного складу ГСШ, ДГСШ українського походження.

Згідно з п.1.2 Договору марки, базові характеристики якості та базова ціна вугілля, яке буде поставлятися за Договором, наводяться у додатках до Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони встановили, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах за погодженим графіком.

Відповідно до п.5.1 Договору приймання вугілля за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 №П-6 (va006400-65) та від 25.04.1966 №П-7 (va007400-66) .

Пунктом 5.3 Договору визначено, що у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом 1-го робочого дня з моменту отримання результатів від вантажоотримувача направляє виклик постачальнику, який зобов’язаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 год. з моменту отримання повідомлення.

Відповідно до п.5.3.2 Договору кожна з сторін має право перевірити якість поставленої партії вугілля. Аналіз виконується у лабораторії ТЕС вантажоотримувача. Результати аналізів, підтверджені актом, складеним незалежним експертом (уповноваженою особою) "ССI Україна ЛТД" дочірнє підприємство австралійської компанії "ССI Україна ЛТД", є переважними для сторін над результатами лабораторії ТЕС вантажоотримувача.

Згідно з пунктом 5.5 Договору у разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі гранично допустимих, покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, про що повідомить постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕС вантажоотримувача) може його прийняти на умовах передбачених п.3.3 та п.п 5.10.1 Договору, а також постачальник зобов’язаний компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та покупця, пов’язані з поставкою неякісного вугілля.

Відповідно до пунктів 9.5, 9.7 Договору останній набуває чинності з дати його підписання двома сторонами і діє до 31.12.2005. У випадку якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить письмово іншій стороні про наміри припинення цього договору, Договір вважається пролонгованим (продовженим на той самий строк і на тих самих умовах).

Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовував його тим, що відповідачем були порушені умови договору постачання від 01.06.2005 №46-01/2-К/264 в частині поставки у травні 2006 року неякісного вугілля за залізничною накладною №48204837 у вагоні № 66186966, у зв’язку з чим просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 8058грн.00коп., які утворились внаслідок простою вагону.

Наведені обставини стали предметом спору у господарському суді.

Сукупності встановлених по справі обставин суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суди дійшли правильних висновків щодо безпідставності посилань позивача на протокол від 17.05.2006 засідання комісії Ладижинської ТЕС ВАТ "Західенерго", оскільки він не підтверджував поставку неякісного вугілля відповідачем, а свідчив лише про намір залучити незалежного експерта для визначення якості відвантаженого вугілля.

Оцінивши також інші докази у справі, суди правильно зазначили, що факт спричинення збитків простоєм вагону з вини відповідача за період з 04.05.2006 по 24.05.2006 є недоведеним, оскільки були відсутні:

- додатки, якими сторони мали визначати базові характеристики якості вугілля, що постачалось за договором від 01.06.2005 № 46-01/2-К;

- залізнична накладна за № 48204837 на підтвердження факту відвантаження відповідної продукції;

- докази відвантаження відповідної партії вугілля саме за умовами договору від 01.06.2005 № 46-01/2-К.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2009 зі справи № 52/288, в якому, на його думку, встановлені факти, які відповідно до статті 35 ГПК України не доводяться знову, оскільки воно не мало правового значення для розгляду справи №38/295.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2012 зі справи № 38/295 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Вугілля України" –без задоволення.