Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об’єднана вантажно - транспортна компанія", звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руанід Енергія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоремпостачання" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.08.2007р. №10/08тов–2007.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.2011р. (складене 06.12.2011р.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. у справі № 38/232пд у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Справа в місцевому господарському суді розглянута в порядку ст. 75 ГПК України. В судовому порядку встановлено, що відповідно до договору від 01.04.2004р. №04/01-04 власником спірного майна є ТОВ "Об’єднана вантажно-транспортна компанія", що ТОВ "Руанід Енергія" за наявними матеріалами справи не мала правових підстав укладати договір купівлі-продажу №10/08тов–2007 від 10.08.2007р. та передавати у власність ТОВ "Техенергоремпостачання" шлами, що накопичені в балці Севастьянова в районі хутора П’ятихатки (м. Торез). Виходячи з того, що договір купівлі-продажу від 10.08.2007р. №10/08тов–2007 спрямований на незаконне заволодіння майном ТОВ Об’єднана вантажно - транспортна компанія", порушує публічний порядок в розумінні ст. 228 ЦК України, суд дійшов висновку, що цей договір в силу закону є нікчемним. При цьому застосовані приписи ст. 203, п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.08.2007р. №10/08тов–2007 відмовлено, оскільки цей договір є нікчемним і в силу приписів ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Перший відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Руанід Енергія", з прийнятими процесуальними документами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити у повному обсязі. У частині визнання договору купівлі-продажу №10/08тов-2007 від 10.08.2007р. нікчемним, заявник касаційної скарги просить оскаржуване рішення та постанову –змінити.

Заявник касаційної скарги наполягає на тому, що як в місцевому господарському суді, так і в апеляційній інстанції, процесуальні права ТОВ "Руанід Енергія", як учасника судового процесу, були порушені, оскільки не були створені належні умови для надання сторонами доказів відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, а оскаржені судові рішення винесені при неповному з'ясуванні обставин справи, що мали значення для справи.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.02.2012р. касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.03.2012р.

Ухвалою від 12.03.2012р. у справі №38/232пд Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги на 26.03.2012р.

У своєму відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

У судове засідання 26.03.2012р. представники відповідачів не з'явились.

Ухвалами про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду касаційної скарги учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Сторони по справі в установленому порядку ГПК України (1798-12) повідомлені про час і місце розгляду справи в касаційній інстанції за адресами їх місцезнаходження зазначеними в позовній заяві. На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.03.2012р. клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило. Скарга розглядається за наявними матеріалами справи, а постанова Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу поштою в установленому законом порядку.

В призначених судових засіданнях касаційної інстанції представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніми інстанціями та підтверджується матеріалами справи, 24.07.2004р. між ДВАТ "ЦЗФ "Кіселівська" та Приватним підприємством "Рукан", за результатами аукціону, проведеного Шахтарською філією Донецької товарної біржі, було укладено біржовий контракт №Т00365, відповідно до умов якого ПП "Рукан" придбало у ДВАТ "ЦЗФ "Кіселівська" відходи вуглезбагачення (шлами) у кількості 103214 тон, які знаходяться у шламовідстійниках ДВАТ "ЦЗФ "Кіселівська" ДП ДХК "Торезантрацит" №4,5,6.

24.09.2004р. на виконання умов біржового контракту №Т00365 сторонами був підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого ПП "Рукан" прийняло відходи вуглезбагачення (шлами) у кількості 103214 тон, які знаходяться у шламовідстійниках ДВАТ "ЦЗФ "Кіселівська" №4,5,6 на загальну суму 572 218,42грн. Зазначений акт приймання-передачі був підписаний уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Відходи вуглезбагачення (шлами) у кількості 103214 тон, відповідно до договору зберігання №24/09 від 24.09.2004р. укладеного між ПП "Рукан" та ДВАТ "ЦЗФ "Кіселівська" залишились на зберіганні у шламовідстійниках ДВАТ "ЦЗФ "Кіселівська" №4,5,6.

01.04.2004р. між ПП "Рукан" (продавець) та ТОВ "Єнакіївська транспортна компанія", правонаступником якого є ТОВ "Об'єднана вантажно-транспортна компанія" (покупець), був укладений договір № 04/01-04, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити у відповідності до умов договору продукцію, найменування, кількість, ціна, строки поставки, строк оплати якої зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка продукції на адресу покупця чи по його реквізитах, згідно з п. 2.1 договору №04/01-04, здійснюється на умовах, зазначених в специфікаціях до цього договору.

Відповідно до розділу 3 договору №04/01-04 ціна на продукцію - договірна, встановлюється в національній валюті України на дату укладення договору та зазначається в специфікаціях до цього договору, розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок продавця в строк, встановлений в специфікаціях до цього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2005р. сторонами у відповідності до п.п. 1.1, 2.1, розділу 3 договору № 04/01-04 було підписано специфікацію до договору, відповідно до якої сторони погодили, що продавець протягом травня 2005р. на умовах попередньої оплати передає покупцю аргіліт у кількості 125156тон, вугілля АС у кількості 986 тон, вугілля марки АКО у кількості 263,50 тон, відсівання з териконів у кількості 10 000 тон, вугілля АШ в кількості 2376 тон.

На виконання умов договору №04/01-04 ПП "Рукан" передало, а ТОВ "Єнакіївська транспортна компанія" прийняло визначену специфікацією від 31.06.2005р. продукцію на загальну суму 1329978,62грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000077 від 31.05.2005р.

До складу аргіліту у кількості 125156 тон, придбаного ТОВ "Єнакіївська транспортна компанія", відповідно до договору №04/01-04, входили і відходи вуглезбагачення (шлами) у кількості 103214 тон, які знаходяться у шламовідстійниках ДВАТ "ЦЗФ "Кіселівська" №4,5,6.

31.05.2005р. ТОВ "Об'єднана вантажно-транспортна компанія", з метою зберігання придбаного аргіліту уклало з ДВАТ "ЦЗФ "Кіселівська" договір зберігання №31/05-05.

При оцінці спірних правовідносин судами враховано, що висновком ДП "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля" №26/405 від 24.06.2011р. підтверджена ідентичність між відходами вуглезбагачення (шламами), які знаходяться у шламовідстійниках ДВАТ "ЦЗФ "Кіселівська" №4,5,6 та аргілітами, придбаними ТОВ "Єнакіївська транспортна компанія" у ПП "Рукан" за договором №04/01-04.

Спірні правовідносини стосуються спірного договору від 10.08.2007р. №10/08тов–2007 між ТОВ "Руанід Енергія" та ТОВ "Техенергоремпостачання", за умовами якого продавець продає і передає, а покупець покупає і приймає шлами, накоплені у урочищі (балці) Севастьянова, яка знаходиться у районі хутору П’ятихатки (м. Торез) Шахтарського району, Донецької області, в об’ємі 248109 тон за ціною 0,25грн. за тону з урахуванням ПДВ, виїмка і перевезення шламів здійснюється силами покупця за його рахунок, також передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов’язань між сторонами.

Суди попередніх інстанцій вірно визначились з оцінкою підстав позовних вимог, які обґрунтовані тим, що ТОВ "Об’єднана вантажно-транспортна компанія" є власником майна на підставі договору від 01.04.2004р. №04/01-04, і про існування спірного договору від 10.08.2007р. №10/08тов–2007 позивачу стало відомо лише після спроб незаконного вивезення шламів ДВАТ "ЦЗФ "Кіселівська" представниками ТОВ "Техенергоремпостачання".

Приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору від 01.04.2004р. №04/01-04 власником спірного майна є ТОВ "Об'єднана вантажно-транспортна компанія", з цією фактичною обставиною обґрунтовано погодився Донецький апеляційноий господарський суд.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Приписами ст. 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що договір купівлі-продажу №10/08 тов-2007 від 10.08.2007р. є нікчемним, оскільки ТОВ "Руанід Енергія" не мала правових підстав укладати зазначений договір і в силу приписів ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійним судом не вимагається.

Доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій положень ст. 22 ГПК України, посилання на те, що місцевий господарський суд в межах наданих йому повноважень не створив належних умов для надання доказів сторонами, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. Після порушення позовного провадження ухвалою від 22.09.2011р. у справі №38/232пд господарський суд Донецької області неодноразово відкладав розгляд справи (ухвали від 06.10.2011р., від 08.11.2011р. а.с.68, а.с.74).в межах законодавчо встановлених процесуальних строків, передбачених ст. 69 ГПК України з урахуванням продовження строку розгляду справи на максимально можливий термін за клопотанням сторони на 15 днів. При цьому всім учасникам процесу пропонувалось реалізувати свої процесуальні права та обов'язки у тому числі щодо надання доказів в обґрунтування своїх доводів. У суда були відсутні процесуальні підстави для перенесення слухання справи поза межами встановлених строків. В жодне судове засідання відповідачі уповноважених представників не направили, в зв'язку з чим справа була розглянута за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В статті 101 ГПК України встановлені межі перегляду справи в апеляційній інстанції, відповідно до змісту якої у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Обмеження полягає у тому числі в тому, що додаткові докази можуть прийматись судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього .

Зазначені вимоги не додержані відповідачем. Крім того апеляційна інстанція з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не вправі була надавати будь-яку оцінку додатково наданим разом з апеляційною скаргою незасвідченим належним чином ксерокопіям матеріалів, оскільки це суперечить положенням ст.ст. 33, 36, 38 ГПК України.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення касаційна інстанція лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв’язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. у справі № 38/232пд відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. у справі № 38/232пд –залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руанід Енергія" –без задоволення.