803/1013/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування (нарахування) штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції - 09.04.2019 Прийняття

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" (далі Товариство, позивач у справі) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування (нарахування) штрафних санкцій у сумі 365400 грн за неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік, з мотивів безпідставності його прийняття.

22 листопада 2016 постановою Волинський окружний адміністративний суд, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2017 року, позов Товариства задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення податкового органу від 28 березня 2016 року № 00000882207.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки підстав для визнання операцій контрольованими, вчинених позивачем із Maxaren Enterprises Limited (м. Нікосія, Республіка Кіпр) та Товариством з обмеженою відповідальністю " 555-Торгова мережа", у відповідача не було, отже, у позивача був відсутній обов'язок подавати звіт про контрольовані операції за 2014 рік, а тому й підстави для застосування штрафних санкцій за неподання такого звіту відсутні.

У квітні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення цих судів у справі та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позову.

03 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №803/1013/16 з Волинського окружного адміністративного суду.

15 січня 2018 року справа №803/1013/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справа №803/1013/16 разом із матеріалами касаційного провадження №К/9901/39673/18 передана до Верховного Суду.

Позивач у квітні 2017 року надав заперечення проти касаційної скарги податкового органу, вважає касаційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом в період з 24 грудня 2015 року по 12 березня 2016 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 18 березня 2016 року № 91/14-01/35495114 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки серед іншого встановлено порушення Товариством підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік.

28 березня 2016 року заступником керівника податкового органу, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000882207, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 365 400 грн, за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 цього кодексу без визначення правової підстави їх застосування.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами встановлено, що протягом 2014 року позивач здійснював господарські операції придбання та реалізації цінних паперів з Maxaren Enterprises Limited (м. Нікосія, Республіка Кіпр) на загальну суму 93 420 000 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ/033-11-14/1 від 19 листопада 2014 року, актом прийому-передачі цінних паперів від 19 листопада 2014 року, випискою про операції з цінними паперами по депозитарному рахунку в цінних паперах 301614-UA40005316 від 20 листопада 2014 року, договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ/034-11-14/1 від 24 листопада 2014 року, актом прийому-передачі цінних паперів від 24 листопада 2014 року, випискою про операції з цінними паперами по депозитарному рахунку в цінних паперах 301614-UA40005316 від 20 листопада 2014 року.

Компанія Maxaren Enterprises Limited зареєстрована у Республіці Кіпр, яка входила до переліку держав (територій), затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р (1042-2013-р) , у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Підпунктом 39.2.1.2 пункту 39.2.1. статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.

За приписами підпункту 39.2.1.4. пункту 39.2.1. статті 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Отже, враховуючи, що сума господарських операцій перевищує 50 мільйонів гривень, стороною вказаних операцій є нерезидент, зареєстрований у державі яка входить до переліку держав, в яких ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, вказані операції підпадають під визначення контрольованої операції не залежно від сутності операцій.

Суд оцінюючи висновки судів попередніх інстанції про те, що норми Податкового кодексу України (2755-17) не відносять до операцій з продажу (реалізації) товарів та постачання послуг операції з придбання та реалізації цінних паперів, а тому такі операції не підпадають під визначення контрольованих операцій, вбачає за необхідне зупинитися на дослідженні цього питання.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

У відповідності до підпункту 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Тобто, цінні папери, які використовуються у операціях купівлі-продажу є товаром, що прямо передбачено вказаними нормами Податкового кодексу України (2755-17) . Суди попередніх інстанцій застосувавши до спірних правовідносин вищевказані норми Податкового кодексу України (2755-17) , дійшли помилкового висновку, що цінні папери не є товаром, отже операції з купівлі-продажу цінних паперів за їх висновком не підпадають під визначення контрольованих операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що періодом взаємовідносин за операціями, які податковий орган визнає контрольованими є період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року. Норми Податкового кодексу України (2755-17) , що діяли в зазначений період, виходячи із положень загально правового принципу дії норми права у часі, були положення пункту 39.2 статті 39, яким встановлені контрольовані операції, за положеннями підпункту 39.2.1 для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є:

за підпунктом 39.2.1.1. господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які: задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік; застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року; сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року; не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року;

за підпунктом 39.2.1.2. господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни;

за підпунктом 39.2.1.4. господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Судами під час винесення судових рішень не вірно застосовано норми Податкового кодексу України (2755-17) з огляду на те, що взаємовідносини із нерезидентом України - резидентом Кіпру на суму більш 50 млн. грн. за рік підпадає під визначення контрольованої операції за приписами підпункту 39.2.1.2 цього кодексу. При цьому, в даному випадку не має значення сутність операції, з огляду на наявність підстав застосування саме цієї норми, а саме враховуючи те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р (1042-2013-р) Республіка Кіпр включена в Перелік держав, у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні. Цей критерій є підставою визначення операції контрольованою.

Таким чином, судами попередніх інстанцій невірно застосовано приписи підпункту 39.2.1.1. Податкового кодексу України (2755-17) , оскільки за даними перевірки не йшлося про нерезидента, як пов'язаної особи, тобто вказана операція мала бути визначена як контрольована за критерієм, вказаним підпунктом 39.2.1.2. цього кодексу, та іншими ознаками: факт здійснення господарської операції на суму більш 50 млн. грн.

При аналізі операції з нерезидентом покладено в основу аналіз підпунктів 14.1.202, 14.1.244 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, при цьому допущено невірний висновок, що операція з реалізації цінних паперів не є операцією з придбання (продажу) товарів.

Норми Податкового кодексу України (2755-17) , що діяли на той час (2014 рік), визначали "підпунктом 14.1.202. продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 14.1.244. товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. В цілях оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін "товари" вживається у значенні, визначеному Митним кодексом України (4495-17) ;"

Таким чином, операція з реалізації цінних паперів за загальним правилом є операцією з продажу (поставки) товарів, оскільки матеріалами податкової перевірки не підтверджується ані комісійна операція, ані емісія (йдеться саме про купівлю-продаж цінних паперів).

Разом із тим, податковий орган під час перевірки, а суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 01 липня 2014 року №368 Узагальнюючу податкову консультацію з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення, яким внесені зміни в наказ цього ж Міністерства від 22 листопада 2013 року, прийняту в межах реалізації компетенції податкового органу на виконання статті 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення однакового підходу до практичного застосування норм податкового законодавства.

Цією податковою консультацією податковий орган вищого рівня на запитання 2: Чи враховуються при визначенні вартісного критерію - 50,0 млн. грн. контрольованої операції для цілей застосування п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу суми кредиту, депозиту, позики, поворотної фінансової допомоги, дивідендів, вартість інвестицій? Навів відповідь: Ні, не враховується.

Податковим органом актом перевірки встановлено, що в межах контрольованих операцій придбані акції є інвестиціями, що посвідчується бухгалтерськими проводками та вказує на незастосування податковим органом податкових консультацій.

В розумінні підпункту 14.1.173 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.

Пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України наслідками застосування податкових консультацій серед іншого є те, що не може бути притягнуто до відповідальності платників податків, якій діяв зокрема до узагальнюючої податкової консультації.

Вищеозначене виключає відповідальність Товариства за першим із визначених різновидів порушень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю " 555-Торгова мережа".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2014 року позивач згідно із договорами від 1 жовтня 2010 року №384, від 11 жовтня 2013 року №843-13А, від 21 липня 2014 року №1419-11А, від 12 вересня 2011 року №1706-11А, від 17 березня 2011 року №738-11А, від 1 жовтня 2012 року №1106/1-12А, 1 жовтня 2012 року №1106-12А, від 11 жовтня 2013 року №БВ/035-11-14/3 та №843-13А, від 1 лютого 2013 року №152-13А, №15-13А, № 154-13А та №155-13А, від 4 січня 2011 року №64/188-11А, від 31 грудня 2013 року №1388-13А, від 1 травня 2014 року №415-14а здійснював господарські операції із надання, придбання та реалізації товарів і послуг, цінних паперів із Товариством з обмеженою відповідальністю "555-Торгова мережа" на загальну суму 105 651 088 грн 01 коп.

Судами встановлено та не є спірним між сторонами, що корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" та Товариства з обмеженою відповідальністю " 555-Торгова мережа" володіли одні і ті ж самі особи.

Як встановлено підпунктом 39.2.1.1 пункту 39.2.1 статті 39 Податкового кодексу України для цілей цього Кодексу контрольованими операціями, зокрема, є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які: задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік; застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року; сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року; не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із підпунктом "а" 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України ставка податку на додану вартість по експортних операціях становить 0 відсотків.

Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що оскільки підпункт 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України встановлює саме факт сплати податку на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна) у якості обов'язкової ознаки контрольованих операцій, то його відсутність виключає можливість віднесення операцій платника податку до контрольованих, оскільки даним підпунктом не встановлено факт сплати податку на додану вартість як позитивного значення між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, а йдеться про наявність операції зі сплати податку на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова, у даному випадку ця ставка становить 0%.

Разом із тим, відсутність правових підстав застосування штрафу в акті індивідуальної дії, а саме податковому повідомленні-рішенні вказує на порушення податковим органом критеріїв правомірності рішення, його відповідності положенням пунктів 1, 3, 5, 7, 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання визначення штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції, податковим органом взагалі не аналізувалась та не доводилась правомірність застосування ним розміру штрафних санкцій, не надавалась інформація про розрахунок штрафних санкцій.

Відповідно до приписів підпункту 39.4.1. Податкового кодексу України (2755-17) , що діяла в 2014 році, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік. Підпунктом 39.4.2. встановлено, що платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, інформацію про здійснені контрольовані операції одночасно з поданням декларації з податку на прибуток підприємств (додаток до декларації).

Платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пункт 39.4.8. передбачав подання документації з трансферного ціноутворення на запит податкового органу.

Відтак, у випадку, якщо звіт про контрольовані операції не був поданий до 01 травня 2015 року, то з 01 травня 2015 року застосовуються штрафні санкції, встановлені Податковим кодексом України (2755-17) в редакції станом на 10 квітня 2015 року, де діяли такі норми пункту 115.1. статті 115 цього кодексу, за якими у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

За пунктом 120.3. статті 120 Податкового кодексу України неподання платником податків звіту та/або обов'язкової документації про здійснені ним протягом року контрольовані операції або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; п'ять відсотків суми контрольованих операцій, що не задекларовані у звіті; три відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати за всі незадекларовані контрольовані операції.

Мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2014 року (1 січня звітного 2014 року) становила 1218 грн., тобто, розмір штрафних санкцій мав становити (складати) 1218*100 = 121800 грн.

Втім, податковий орган нарахував штрафні санкції в розмірі 365 400 грн, керуючись зміненою нормою пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, що діяла в 2016 році, тобто, на момент складання податкового повідомлення - рішення (березень 2016 року), де діяли інші штрафні санкції в розмірі 300 мін. з/п.

За пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла станом на 01 лютого 2016 року, неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції.

За приписами частини четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Спірним питанням даної справи суди попередніх інстанцій визначили саме віднесення господарських операцій до контрольованих, при цьому касаційний перегляд визначення розміру штрафних санкцій, та правомірність їх застосування є неможливою через відсутність підстави їх застосування у спірному рішенні.