ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
09 квітня 2019 року
справа №815/6625/14
адміністративне провадження №К/9901/36423/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у складі судді Глуханчука О.В.,
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у складі суддів Федусика А.Г., Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є.,
у справі № 815/6625/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
21 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Одеського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби, яке є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дії щодо визначення Товариству податкового боргу в розмірі 4195098,37 грн за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств, скасування податкової вимоги податкового органу № 56-25 від 31 жовтня 2014 року про сплату податкового боргу в сумі 4162358,08 грн та пені у сумі 32740 грн, а разом про сплату 4195098,37 грн, зобов'язання відповідача зменшити Товариству авансові внески з податку на прибуток у 2014-2015 роках в сумі 25169796 грн на суму фактично сплачених авансових платежів з податку на прибуток у 2014 році, та суму переплати цих авансових платежів за 2013 рік у розмірі 19 515 864 грн, скасування рішення податкового органу № 5379/25-033/13 від 31 жовтня 2014 року про опис майна Товариства у податкову заставу, зобов'язання податкового органу здійснити коригування даних у картці особового рахунку Товариства шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4162358,08 грн та пені у сумі 32740 грн, а разом на сплату 4195098,37 грн, зобов'язання податкового органу звернутися до реєстратора Одеської філії державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України із заявою про припинення публічного обтяження податкової застави рухомого майна Товариства, зареєстрованої за № 14647996 21 листопада 2014 року, з мотивів порушення прав позивача, як платника податків та необхідності їх відновлення у заявлений позивачем спосіб.
Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду постановлені у процесі нового розгляду здійсненого на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2015 року, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство просить суд визнати протиправними дії податкового органу щодо визначення йому податкового боргу у розмірі 4 195 098,37 грн за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств, скасувати податкову вимогу № 56-25 від 31 жовтня 2014 року про сплату податкового боргу в сумі 4 162 358, 08 грн та пені у сумі 32740, 00 грн, а разом про сплату 4 195 098, 37 грн, скасувати рішення № 5379/25-033/13 від 31 жовтня 2014 року про опис майна Товариства у податкову заставу.
26 жовтня 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, частково задоволений позов Товариства, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу податкового органу № 56-25 від 31 жовтня 2014 року, визнано протиправним та скасоване рішення № 5379/25-033/13 від 31 жовтня 2014 року про опис майна Товариства у податкову заставу. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій податкового органу щодо визначення Товариству податкового боргу в розмірі 4 195 098, 37 грн за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств, в іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито.
25 травня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.
27 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалах цього суду від 29 травня 2017 року, 03 липня 2017 року, справа з суду першої інстанції витребувана не була.
Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.
12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/36423/18 передані до Верховного Суду.
14 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/36423/18 прийняті до свого провадження та справа №815/6625/14 витребувана з Одеського окружного адміністративного суду.
27 березня 2018 року справа №815/6625/14 надійшла до Верховного Суду.
26 жовтня 2018 року Одеське управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби звернулося до Верховного Суду із клопотанням здійснити процесуальне правонаступництво відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на Одеське управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби, з посиланням на положення статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України та постанову Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №247 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" (247-2016-п) та наказ ДФС України від 09 червня 2016 року №504, як підстав такого правонаступництва.
Суд визнає наявними підстави для задоволення клопотання та допускає процесуальне правонаступництво відповідача у справі, а саме Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на Одеське управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 31 жовтня 2014 року податковим органом винесено податкову вимогу №56-25, якою Товариству визначено суму податкового зобов'язання за узгодженими податковими зобов'язаннями з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств станом на 30 жовтня 2014 року у сумі 4 195 098,37 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 4162358,08 грн та пені у сумі 32740,29 грн, з одночасним попередженням позивача про те, що, починаючи з 31 жовтня 2014 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України (2755-17) , органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу, у зв`язку з чим від позивача вимагається терміново сплатити суму податкового боргу та застерігається про можливий термін проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
31 жовтня 2014 року керівником податкового органу прийнято рішення №5379/25-033/13 про опис майна у податкову заставу, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків, а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, також того майна, права власності на яке підприємство набуде у майбутньому.
21 листопада 2014 року на підставі вказаного рішення контролюючим органом складено акт від №12/25-044/5834 про опис майна Товариства, на яке в подальшому Одеською філією ДП "Інформаційний центр" зареєстровано публічне обтяження, яке засвідчено витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03 грудня 2014 року № 45775130.
Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що податковим органом не доведено наявності у позивача податкового боргу у розмірі 4195098,37 грн, а відтак формування податкової вимоги від 31 жовтня 2014 року №56-25 є безпідставним.
Суд апеляційної інстанції здійснював апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції лише в частині скасування податкової вимоги податкового органу № 56-25 від 31 жовтня 2014 року про сплату податкового боргу та скасування рішення відповідача № 5379/25-033/13 від 31 жовтня 2014 року про опис майна Товариства у податкову заставу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік відображено прибуток у сумі 132472600,00 грн (рядок 07), сума податку на прибуток за 2013 рік у сумі 25169794,00 грн (рядок 11), сума нарахованого авансового платежу внески з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 розділу 2 та абзацу другого пункту другого підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) у сумі 26648818,00 грн (рядок 13.7 додатку ЗП), сума нарахованого авансового платежу у зв'язку з виплатою дивідендів 6840000,00 грн (рядок 13.5.1. додатку ЗП), зменшення нарахованої суми податку 33488818,00 грн (рядок 13 додатку ЗП), авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно у сумі 2097483,00 грн (рядок 23).
Керуючись приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України позивач виявив бажання скористатись своїми правами щодо зменшення на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) суми авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, з приводу чого звертався до СДПІ, проте, не отримавши будь-якої відповіді, зарахував переплату у сумі 8 319 024,00 грн в рахунок зменшення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році.
Встановлюючи обставини та правомірність формування позивачем вищевказаної переплати (від'ємного значення), суд апеляційної інстанції встановив, що згідно розрахунку авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) за 2013 рік сума виплачених у звітному (податковому) періоді дивідендів склала 36 000 000, 00 грн, ця сума зазначена в рядку 4 розрахунку, як сума дивідендів, з якої має бути сплачено авансовий внесок. У рядку 5 розрахунку позивачем визначено суму авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 6 840 000,00 грн (в річному розрахунку), зазначені обставини підтверджені дослідженнями акта перевірки, долученими до матеріалів справи протоколами зборів учасників Товариства про сплату дивідендів його учасникам, долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями
Відтак, розмір виплачених дивідендів у розмірі 36000000,00 грн та відповідно авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 6840000,00 грн (в річному розрахунку), не є спірними між сторонами обставинами.
Судами попередніх інстанцій здійснений аналіз положень підпункту 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, якою передбачено, що зокрема платник податку - емітент корпоративних прав, зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.
Також зазначено, що зі змісту підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 цього кодексу вбачається, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості" від 04 липня 2013 року №403-VII (403-18) (набрав чинності 04 серпня 2013 року) пункт 57.1 статті 57 після абзацу четвертого доповнено двома новими абзацами такого змісту:
"На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.
Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення".
Відтак, вищеозначеними змінами до Податкового кодексу України (2755-17) дозволено платникам податків враховувати (зменшувати щомісячні аванси) сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.
Наведений аналіз зумовив висновок про те, що платник податків, має право, передбачене положеннями статті 57 Податкового кодексу України, зменшувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, зокрема, в попередніх періодах.
Неприйнятним за висновком суду апеляційної інстанції є довід податкового органу про те, що сума не врахованого у зменшення нарахованої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток залишку авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у звітному періоді не формує надміру сплачену суму (від'ємну суму) податку у звітному періоді, а акумулюється у декларації звітного періоду та переноситься на зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних періодів.
Суди попередніх інстанцій аналізуючи спірну операцію з приводу наявності відображення податкового богу Товариства в картці особового рахунку за 2014 рік встановили, що у зв'язку із тим, що починаючи з травня 2014 року Товариство сплачувало авансові внески у розмірі 1 413 483, 00 грн, тобто, меншому ніж було задекларовано раніше, а саме - 2 097 483, 00 грн, з огляду на ту обставину, що підприємством задекларовано від'ємне значення податку на прибуток за 2013 рік, що складає переплату до Держбюджету у сумі 8 319 024,00 грн та використане право зарахування вказаної переплати у рахунок зменшення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році, що відповідає положенням статті 57 ПК України.
Відсутність податкового боргу у Товариства зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, доводить відсутність у податкового органу підстав для формування податкової вимоги №56-25 від 31 жовтня 2014 року та прийняття рішення №5379/25-033/13 від 31 жовтня 2014 року про опис майна Товариства у податкову заставу.
Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів у справі, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень в порядку нового розгляду, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі № 815/6625/14 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер