815/4651/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким до Товариства застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності - 09.04.2019 Прийняття

14 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлоудсистем" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Інспекція, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10 червня 2015 року №0001162203, яким до Товариства застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 4 630 748 грн 44 коп., з мотивів протиправності його прийняття.

14 грудня 2015 року постановою Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Харченко Ю. В. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

27 квітня 2016 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2015 року №0001162203 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у сумі 121 817 грн 49 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що пеня не підлягає нарахуванню з дати звернення позивача до Міжнародного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України, а не з дня прийняття судом позовної заяви, як розраховано податковим органом при прийнятті спірного податкового повідомлення рішення.

27 травня 2016 року Товариством до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій позивач вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 серпня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94), посилається на відсутність валютного правопорушення та просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

13 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку, відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/4651/15 (суддя - Борисенко І. В.).

23 серпня 2016 року справа № 815/4651/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

23 лютого 2018 року справу № 815/4651/15 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

14 січня 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача, яке відхиляється Судом з огляду на наявність підстав для здійснення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що посадовими особами податкового органу за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту №08/УГ від 01 листопада 2003 року з нерезидентом "United Oil (BVI) Group Limited" (Британські Віргінські Острови), за період з 01 липня 2014 року по 31 березня 2015 року, по операціям, проведеним за липень-листопад 2014 року, складено акт від 22 травня 2015 року №1093/15-54-22-03/31339337 (далі - акт перевірки).

10 червня 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення, яким за порушення вимог статті 1 Закону № 185/94, Постанов Правління Національного банку України № 475 від 16 листопада 2012 року (z1921-12) , № 163 від 14 травня 2013 року, № 453 від 14 листопада 2013 року, № 270 від 12 травня 2014 року, № 515 від 20 серпня 2014 року, № 734 від 20 листопада 2014 року, № 758 від 01 грудня 2014 року, № 160 від 03 березня 2015 року та згідно зі статтею 4 цього Закону застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 4 630 748 грн 44 коп.

Перегляд касаційної скарги здійснюється Судом в межах її доводів відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Склад податкового правопорушення, передбаченого статтею 1 Закону №185/94-ВР, доводиться податковим органом на підставі висновку про порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором від 01 листопада 2003 року № 08/УГ про надання послуг по прийому, зберіганню, транспортуванню та відвантаженню зріджених вуглеводневих газів, відповідно до підпунктів 1.1-1.3 якого виконавець надає замовнику комплекс послуг з перевалки, приймання (зливання) із залізничних вагоноцистерн, зберігання, транспортуванню по трубопроводах і відвантаженню (наливанню) на танкера зріджених вуглеводневих газів (включаючи пропан і бутан і їх суміші), які прямують транзитом (або на експорт) за межі митного кордону України. Послуги надаються персоналом виконавця і на виробничих потужностях, що знаходяться у власності виконавця перевалочного комплексу зріджених вуглеводневих газів (пропану і бутану) м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 43-а, в об'ємах близько 500000 тонн в рік на період - з дати підписання цього договору і до 31 грудня 2004 року. Замовник зобов'язався прийняти послуги, що надавалися виконавцем, і сплатити їх в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Факт несвоєчасності проведення розрахунків податковим органом зафіксовано за операціями, проведеними за липень-листопад 2014 року, протягом яких Правлінням Національного банку України встановлювався строк проведення таких розрахунків у 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону № 185/94-ВР встановлена відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції здійснив комплексне дослідження, наявних у справі матеріалів, підтвердив наявність валютного правопорушення та частково спростував висновки податкового органу про розмір пені у зв'язку з поданням 09 грудня 2014 року Товариством до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України позову до компанії "United Oil (BVI) Group Limited" (Британські Віргінські Острови) про стягнення вартості наданих послуг, пені за порушення термінів розрахунків, а також стягнення пені у розмірі 0,3% від суми боргу за кожний календарний день прострочки.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 09 липня 2015 року Міжнародним арбітражним судом при торгово-промисловій палаті України, за результатами розгляду позову Товариства прийнято рішення (справа АС №647б/2014), яким позовні вимоги задоволені в сумі 5 749 861,13 доларів США, що складає 99,69% (у тому числі і суму пені за порушення термінів розрахунків).

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 185/94-ВР у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У частині третій статті 4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Зі змісту частини четвертої статті 4 Закону № 185/94-ВР вбачається, що в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суду України у постановах від 13 лютого 2012 року у справі № 21-422а11 та від 27 лютого 2012 року у справі № 21-387а11.

У цій справі суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованих висновків, що не підлягає нарахуванню пеня з дати звернення позивача до Міжнародного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України, тобто з 09 грудня 2014 року, однак підлягає сплаті пеня з дня пропуску строку для зарахування валютних коштів на рахунки та до дня направлення позову до арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що і стало підставою для часткового задоволення позову.

Згідно з частиною другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не містять жодного обґрунтування щодо помилкового застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Аргументи касаційної скарги позивача зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судом апеляційної інстанції, встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції в межах перегляду судом касаційної інстанції, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.