Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Судове засідання проведено за участю представників:

Фонду майна АРК – Володькіної О.В.,

ОСОБА_1 –ОСОБА_2

прокурора –Громадського С.О.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.03.2011 (суддя Доброрез І.О.) у первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. На Фонд майна Автономної Республіки Крим покладений обов’язок укласти з ОСОБА_1 додаткову угоду про зміну строку закінчення будівництва до 27.05.2014; в іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 (колегія суддів у складі: Градова О.Г. –головуючий, судді Латинін О.А., Євдокімов І.В.) зазначене рішення скасовано частково. Первісний позов задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу, укладений 27.10.2004 Фондом майна Автономної Республіки Крим та ОСОБА_1. Зобов’язано ОСОБА_1 повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим блок № 6 (їдальня, підвал ГО), розташованого в місті Сімферополі по вул. Нестеровій. У зустрічному позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постанову апеляційного суду від 23.06.2011, а рішення господарського суду першої інстанції від 29.03.2011 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 27.10.2004 Фондом майна Автономної Республіки Крим та громадянином ОСОБА_1 в нотаріальній формі укладено договір купівлі-продажу об’єкта приватизації - незавершеного будівництвом блоку № 6 (їдальня, підвал ГО), що розташований в місті Сімферополі по вул. Нестеровій. Того ж дня здійснена державна реєстрація цього правочину в Державному реєстрі правочинів № 219856, а 14.12.2005 здійснена реєстрація договору в виконкомі Сімферопольської міської ради за № 108.

Покупець сплатив повну вартість придбаного майна у загальній сумі 52600,00 грн.

28.02.2005 продавець передав покупцю об’єкт приватизації на підставі акта прийому-передачі.

Відповідно до підпункту "б" пункту 5.2 вказаного договору покупець зобов’язався виконувати умови продажу - завершити з моменту нотаріального посвідчення договору протягом п’яти років будівництво з можливою зміною профілю.

Зобов’язаннями продавця є: передати покупцю об’єкт приватизації у певний строк, повідомляти покупця про несвоєчасну сплату; здійснювати контроль за виконанням умов договору, про що вказано в пунктах 6.1-6.3 розділу 6 договору.

У випадку невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду, що передбачено пунктом 11.4 договору.

Станом на 11.11.2009 покупець не виконав свого зобов’язання по закінченню до 27 жовтня 2009 року (протягом п’яти років з нотаріального посвідчення договору) будівництва об’єкта приватизації. При цьому, ОСОБА_1. обґрунтовував це тим, що він не має правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, дозволу на виконання будівельних робіт та тим, що йому заборонено здійснювати самочинне будівництво. Так, покупець без правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою та дозволів на виконання будівельних робіт після укладення вказаного вище договору купівлі-продажу об’єкта приватизації здійснював самочинне будівництво цього об’єкта нерухомості, звів господарським способом (без підрядника, який має ліценцію на будівництво) чотири поверхи будівлі.

Апеляційним судом також встановлено, що з метою отримання в оренду земельної ділянки та дозволу на будівельні роботи до спливу передбаченого договором купівлі-продажу строку покупець об’єкта приватизації неодноразово звертався до різних органів, зокрема, до архітектора, органів земельних ресурсів, Сімферопольської міської ради за отриманням в користування земельної ділянки та дозволу на будівництво. Але його звернення залишені без задоволення, в тому числі, через те, що для відводу земельної ділянки в оренду необхідно ОСОБА_1. замовити проект.

27.11.2009 постановою Центрального районного суду міста Сімферополя по справі № 2-а-4690/09 відмовлено ОСОБА_1. у позові до Сімферопольської міської ради та її виконавчого комітету про визнання їх бездіяльності з не відведення земельної ділянки під придбаним об’єктом приватизації незаконною. постанова набрала законної сили 08.12.2009 та обґрунтована тим, що ОСОБА_1. не замовив розробку проекту землеустрою з відводу землі, яку бажає отримати для здійснення підприємницької діяльності та такий проект не погоджувався з уповноваженими органами.

11.11.2009 ОСОБА_1. письмовою заявою просив Фонд майна Автономної Республіки Крим продовжити строк закінчення будівництва до 01.12.2010, на що останній 25.11.2009 відповів про необхідність надання певних документів.

18.02.2011 ОСОБА_1 звернувся до Фонду майна Автономної Республіки Крим з письмовим проханням про укладення додаткової угоди та продовження строку завершення будівництва до 31.12.2014, надав техніко-економічне обґрунтування, проект додаткової угоди, клопотання Київської районної ради міста Сімферополя від 28.09.2010.

28.02.2011 Фонд майна Автономної Республіки Крим відмовився від прийняття поданої пропозиції на укладення додаткової угоди з огляду на те, що після виявлення факту невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу пропозиція про зміну умов договору не розглядається.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва", у разі невиконання обов’язкових умов приватизації об’єктів незавершеного будівництва (в тому числі завершення у встановлений договором строк будівництва) договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку; покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об’єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі.

Факт невиконання покупцем свого договірного зобов’язання з закінчення будівництва у певний строк встановлений судами при розгляді справи та не оспорюється ОСОБА_1.

Частиною другою ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що для отримання земельної ділянки в користування зацікавлена в цьому особа звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки до відповідної місцевої ради, до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції врахував вказані вимоги законодавства та встановив, що ОСОБА_1. такого клопотання з встановленим законом додатком документів до відповідної місцевої ради не подавав, що свідчить про те, що покупець не вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання, в тому числі для отримання земельної ділянки в користування (оренду). Крім того, з оголошення про продаж об’єкту приватизації від 19.05.2004 у газеті "Відомості приватизації" № 19 (307) вбачається, що продаж об’єкта приватизації пропонувався без відводу земельної ділянки, питання щодо відводу земельної ділянки пропонувалося вирішувати новому власнику об’єкта після підписання договору купівлі-продажу.

Таким чином, як до підписання договору, так і самим договором передбачалося, що покупець питання відводу земельної ділянки буде вирішувати самостійно, без допомоги продавця.

ОСОБА_1., укладаючи договір, мав оцінити наявність у нього можливості вирішити питання щодо відводу земельної ділянки та отримання дозволу на здійснення будівельних робіт.

Враховуючи викладене, покупцем було порушено його зобов’язання щодо будівництва об’єкта приватизації. Дане порушення є істотним, оскільки продавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору. Так, недобудова об’єкта приватизації позбавляє можливості досягнути мети приватизації.

Вказане порушення є підставою для розірвання договору у розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України.

У зв’язку з наведеним, висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення первісного позову, є правильним.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, апеляційна інстанція обґрунтовано виходила з відсутності передбачених ст. 652 ЦК України підстав для зміни умов договору.

Таким чином, сукупності встановлених у справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов правильного висновку щодо задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 у справі № 5002-23/3386-2010 залишити без змін.