Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні представники сторін участь не взяли, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.08.2011р. у справі №5026/1688/2011 (суддя Чевгуз О. В.) заяву та додані матеріали повернуті Державній податковій інспекції у Черкаському районі Черкаської області без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України.

Держана податкова інспекція у Черкаському районі Черкаської області звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.08.2011року у справі №5026/1688/2011 за заявою кредитора Держаної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області районі до боржника ТОВ "Янич" про банкрутство.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 року (колегія суддів у складі: головуючого Гарник Л.Л., суддів Верховець А.А., Пантелієнко В.О.) ухвалу господарського суду Черкаської області залишено без змін.

Не погоджуючись з цими рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Черкаському районі Черкаської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.08.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 року, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, Податкового кодексу України (2755-17) , ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В обґрунтування своєї вимоги скаржник посилається на те, що згідно п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Боржник має заборгованість по платежам до бюджету в сумі 324,85 грн., яка виникла за штрафними санкціями з податку на прибуток.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що заявлена кредитором сума штрафних санкцій та пені не може вважатися судом грошовим зобов’язанням боржника в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто, суми неустойки (пені та штрафу) не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора по податкам та впливати на порушення справи про банкрутство боржника. Діюче законодавство не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, Держаної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області було подано заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Янич" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Відповідно до ст. 52 Закону, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Вищезазначений Закон про банкрутство (2343-12) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою, у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону, до заяви кредитора повинні додаватися рішення суду господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Заявник в якості документів, що підтверджують вимоги до боржника, зазначає податкові повідомлення - рішення та податкові вимоги. Однак, відповідно до чинного законодавства, зокрема, відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , чинного на час прийняття податкових повідомлень - рішень та податкових вимог, а також чинного на час звернення до господарського суду Податкового кодексу України (2755-17) не є документами, на підставі яких здійснюється безспірне списання з рахунків боржника, і не мають відношення до виконавчих документів, за якими здійснюється примусове стягнення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до ст. 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Статтею 14 п. 14.1.156 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

До складу грошових зобов'язань боржника згідно ст.1 Закону не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що заявлена кредитором сума штрафних санкцій та пені не є зобов’язанням боржника по сплаті податків та зборів до бюджетів, а саме наявність лише штрафних санкцій та пені за порушення податкового законодавства не може бути підставою для порушення справи відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, підстави для зміни чи скасування оскаржуваних ухвали господарського суду Черкаської області від 12.08.2011 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 року відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 року та ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.08.2011 року у справі № 5026/1688/2011 залишити без змін.