Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У провадженні господарського суду Сумської області знаходиться справа №6/6 про банкрутство закритого акціонерного товариства "Підприємство теплових мереж" (далі - ЗАТ "Підприємство теплових мереж", боржник) .

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.06.2003 р. затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, зокрема, визнано грошові вимоги ВАТ "Сумигаз" до боржника в сумі 19 966 517,32 грн.

У вересні 2011 року до суду першої інстанції надійшло клопотання боржника (з урахуванням численних змін та доповнень) про внесення змін до реєстру вимог кредиторів, зокрема щодо грошових вимог публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" ( далі –ПАТ "Сумигаз", скаржник ) у зв'язку зі списанням у силу закону заборгованості боржника перед вказаним кредитором.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.11.2011 р. (судді: Спірідонова Н.О. –головуючий, Рунова В.В., Лугова Н.П.), зокрема, задоволено заяву боржника та внесено зміни до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою суду від 04.06.2003 р., з урахуванням факту списання заборгованості боржника перед ПАТ "Сумигаз" у сумі 19 966 517,32 грн. (пункти 6, 7 ухвали).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 р. (судді: Шевель О.В. –головуючий, Білоусова Я.О., Пуль О.А.) вказану ухвалу в частині внесення змін до реєстру вимог кредиторів з урахуванням факту списання заборгованості перед ПАТ "Сумигаз" у сумі 19 966 517,32 грн. залишено без змін.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, ПАТ "Сумигаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині внесення змін до реєстру вимог кредиторів щодо списання заборгованості боржника перед скаржником у сумі 19 966 517,32 грн. та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти у цій частині нове рішення про відмову у внесенні відповідних змін до реєстру вимог кредиторів.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що до складу заборгованості боржника окрім боргу за споживання природного газу включена також заборгованість за його транспортування, яка списанню не підлягає.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна заборгованість боржника перед ПАТ "Сумигаз" визнана судом у даній справі та включена до реєстру вимог кредиторів згідно ухвали від 04.06.2003 р. Вказана заборгованість підтверджена рішенням арбітражного суду Сумської області від 24.09.2001 р. у справі № 4208-9/197.

При внесенні змін до реєстру вимог кредиторів щодо спірної заборгованості суди попередніх інстанцій виходили з того, що грошове зобов'язання боржника є припиненим в силу приписів ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", яка передбачає списання заборгованості за природний газ підприємств незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, що обліковувалася станом на 01.01.2010 р. При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що чинне законодавство не виключає можливості внесення змін до реєстру вимог кредиторів, у тому числі внаслідок погашення зобов'язань боржника перед конкретним кредитором.

Однак, дійшовши правильного висновку про припинення зобов'язання боржника перед ПАТ "Сумигаз", суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не врахував наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі –Закон про банкрутство) у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та за результатами розгляду виносить ухвалу, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Отже, реєстр вимог кредиторів затверджується судовим рішенням у формі ухвали.

Чинне законодавство не наділяє господарський суд повноваженнями вносити зміни в раніше прийняте ним судове рішення, за винятком прийняття додаткового рішення відповідно до ст. 88 ГПК України.

Внесення змін до ухвали суду, якою затверджений реєстр вимог кредиторів, може відбуватися в порядку здійснення апеляційного чи касаційного оскарження ухвали або у разі перегляду її за нововиявленими обставинами відповідно до ст. ст. 112 –114 ГПК України (1798-12) .

Зміна реєстру вимог кредиторів з інших підстав може відбуватися у зв'язку із заміною кредитора у грошовому зобов'язанні боржника, зокрема, внаслідок правонаступництва (ст. 512 Цивільного кодексу України), оскільки у цьому випадку саме зобов'язання боржника, затверджене судовим рішенням, продовжує існувати у незмінному вигляді.

Проте у даному випадку має місце припинення самого зобов'язання боржника в силу закону (ст. 598 Цивільного кодексу України). У зв'язку з чим ця обставина не може слугувати підставою для внесення змін до затвердженого ухвалою суду реєстру вимог кредиторів.

Необхідно зазначити, що процедура банкрутства на відміну від позовного провадження складається зі свого роду міні-процедур, зокрема, розгляду грошових вимог кредиторів (ст.ст. 14, 15 Закону про банкрутство), визнання угод недійсними (ст. 17 Закону про банкрутство), оскарження дій ліквідатора (ст. 25 Закону про банкрутство).

Отже, матеріальні правовідносини щодо грошових вимог конкретного кредитора до боржника реалізуються у справі про банкрутство в формі локального судового процесу (міні-процедури).

Таким чином, припинення зобов'язання боржника перед ПАТ "Сумигаз" має наслідком припинення провадження у справі про банкрутство у частині грошових вимог цього кредитора на підставі п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, застосування норм якої відбувається з урахуванням приписів ст. 41 ГПК України, тобто особливостей процедури банкрутства.

Посилання у касаційній скарзі на те, що заборгованість боржника включає в себе також і борг за транспортування газу, який не підлягає списанню, колегією суддів до уваги не приймається. Спірна заборгованість підтверджується судовим рішенням, з якого не вбачається будь-якого розмежування сум заборгованості. Наявності інших доказів у підтвердження зазначених доводів скаржника судами попередніх інстанцій не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні, а провадження у даній праві в частині спірних грошових вимог –припиненню.

З урахуванням вказаного та керуючись ст. ст. 512, 598 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", ст. ст. 80, 1115, 1117, 1119 –11111, 106, 112 –114 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 р. у справі №6/6 змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції:

"Пункт 6 ухвали господарського суду Сумської області від 10.11.2011 р. у справі №6/6 виключити.

Пункт 7 ухвали господарського суду Сумської області від 10.11.2011 р. у справі №6/6 у частині грошових вимог публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" викласти в наступній редакції: "Провадження у справі №6/6 у частині грошових вимог публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" до боржника у сумі 19 966 517,32 грн. припинити.".