27/104Б Про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури - 06.03.2012 Прийняття

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 серпня 2010 року порушено провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи –ОСОБА_2 за заявою кредитора ОСОБА_1 на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Донецької області від 07.09.2010 у справі № 27/104б, з урахуванням ухвали від 4 вересня 2010 про виправлення описки, визнано боржника – Суб`єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_2 банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці –до 07.01.2011; ліквідатором призначено –арбітражного керуючого Толчеєва Олексія Юрійовича. Зобов’язано ліквідатора у п’ятиденний строк з дня прийняття постанови

опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; письмово повідомити про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури всіх відомих кредиторів боржника, крім того обов’язково: органи Пенсійного фонду України, Фонди соціального страхування, Державної виконавчої служби, Центр зайнятості; по закінченні ліквідаційної процедури подати до суду звіт про проведену роботу та інші документи, передбачені ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2011 у справі № 27/104б, постанову господарського суду Донецької області від 07.09.2010 у справі № 27/104б залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановами, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило скасувати судові акти попередніх інстанцій, припинити провадження у справі про банкрутство Суб`єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1, 4-1, 34, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Переглянувши у касаційному порядку винесені у справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції у оскаржуваній постанові, з урахуванням ухвали господарського суду від 4 вересня 2010 року про виправлення описки в резолютивній частині постанови про визнання боржника банкрутом, встановлено, що рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 17.05.10р. у справі № 2-3682/10, з урахуванням ухвали районного суду від 11.06.10р. про виправлення описки, з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 м. Донецьк на користь ОСОБА_1 м. Донецьк стягнуто заборгованість у сумі 9 136 820 грн., з яких: 9 135 000 грн. –сума основного боргу, 1 820грн. –судові витрати, про що 17.05.10р. видано відповідний виконавчий лист.

Постановою Відділу Державної виконавчої служби підрозділу примусового виконання рішень у Донецькій області від 30.06.10р. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-3682/10 від 30.06.2010р. та встановлено семиденний строк для добровільного виконання вказаного виконавчого листа.

Господарським судом Донецької області у постанові від 07.09.2011 року встановлено, що відповідно до листа Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 07.09.10р., на виконанні підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-3682/10 виданого 03.06.10р., станом на 06.09.10р. сума заборгованості з боржника не стягнута.

Поряд з тим, суд першої інстанції встановив, що у судовому засіданні 07.09.10р. ініціюючий кредитор запропонував призначити ліквідатором у даній справі арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю., який в свою чергу не заперечував проти цього, а також ввести ліквідаційну процедуру строком у 4 місяці.

Визнаючи Суб`єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_2 банкрутом та призначаючи ліквідатором арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю, на підставі ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що боржник за місцем проживання відсутній, що встановлено Державною виконавчою службою в ході виконання виконавчого листа № 2-3682/10, заборгованість на даний час не погашена, до суду з відповідним клопотанням звернувся ініціюючий кредитор

Донецький апеляційний господарський суд у постанові від 07.12.2011 року погодився із висновками суду першої інстанції та встановив, що постанова про визнання відсутнього боржника банкрутом мотивована належними та допустимими доказами, якими є: рішення Ворошоловського районного суду м. Донецька від 17.05.2010р. № 2-3682/10 про стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_2. в сумі 9 135 000грн.; виконавчий лист від 17.05.10р..; постанова Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Донецькій області ВП № 20005269 від 30.06.2010р. про відкриття виконавчого провадження; актом державної виконавчої служби від 06.07.2010р. про встановлення при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-3682/10 відсутності боржника за адресою м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 47; листом ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області від 07.09.2010р. № 364-2218, яким повідомлено, що грошові кошти з ФОП ОСОБА_2. на підставі відкритого виконавчого провадження стягнуто не було та заборгованість станом на 06.09.2010р. складає 9 136 820грн.

Посилання заявника апеляційної скарги на відсутність законних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки вказане провадження ініційовано фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, відхилено колегією суддів апеляційного господарського суду, з посиланням на приписи ст. 1 ГПК України, ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом", твердження скаржника про відсутність такої ознаки неспроможності як відсутність спливу трьохмісячного строку з початку відкриття виконавчого провадження, відхилено судом другої інстанції, з посиланням на приписи спеціальної норми, а саме, ст. 52 Закону про банкрутство, яка застосовується незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч.3 ст.6 спеціального Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до вимог ст. 1 вказаного Закону, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що наведеними нормами законодавець не встановив обмежень щодо визначення

суб'єктів, які можуть бути кредиторами, у тому числі і ініціюючими, у справі про банкрутство, до числа яких у віднесені фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, що правильно встановлено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) .

Згідно з приписами спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що частина 3 статті 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає норми спеціальні, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у випадку відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора. При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, притаманні процедурі, яка передбачена ст.52 Закону, зокрема: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку згідно ч.3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення.

Посилання скаржника на норми п. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не можуть бути прийняті судом до уваги, в зв'язку з тим, що останні не регулюють правовідносини, що склались за участю фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.

Суд касаційної інстанції зазначає, що вищевикладене спростовує твердження заявника касаційної скарги щодо відсутності, в даному випадку, правових підстав у господарського суду для порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, за правилами ст. 52 спеціального Закону.

Донецький апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові, дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення без змін постанови господарського суду, в зв'язку з встановленим судом фактом неспроможністю боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.