ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №815/954/17

адміністративне провадження №К/9901/31224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас"

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року у складі суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В., Бойка А.В.

у справі № 815/954/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас"

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області, ДФС України

про зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвас" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося з позовною заявою до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області, ДФС України, в якому просило зобов'язати відповідачів здійснити внесення до Єдиного реєстру акцизних накладних даних акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального поданої 21 березня 2016 року.

Постановою від 20 червня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково, зобов'язав Державну фіскальну службу України здійснити внесення до Єдиного реєстру акцизних накладних даних акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального Товариства, згідно квитанції № 1 від 21 березня 2016 року, поданої до Ізмаїльської ОДПІ 21 березня 2016 року.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Єдиний реєстр акцизних накладних веде Державна фіскальна служба України, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання Державну фіскальну службу України здійснити внесення до Єдиного реєстру акцизних накладних даних акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального Товариства. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 5 жовтня 2017 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою у задоволені позову відмовив. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Головне управління ДФС в Одеській області не наділено правом ведення реєстру, а тому не має до нього доступу. ДФС України не виступало стороною по справі № 815/3074/16, а отже у позивача відсутнє право вимоги до ДФС України в частині зобов'язання здійснити внесення до Єдиного державного реєстру акцизних накладних даних акту проведення інвентаризації обсягів залишків пального.

У жовтні 2017 року Товариство подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на невірну правову оцінку обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від відповідачів до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що з 30 серпня 2016 року по 13 вересня 2016 року Ізмаїльською ОДПІ проведено перевірку Товариства щодо даних акту інвентаризації обсягів залишку пального, поданого відповідно до п. 9 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України (2755-17) , на предмет відповідності обсягів пального, зазначених у акті інвентаризації, фактичним даним та/або даних бухгалтерського обліку, за результатами якої складено акт №1942/150240000/23856703 від 13 вересня 2016 року. Висновками акта зазначено, що перевіркою не підтверджено відображені Товариством інвентаризаційні залишки пального станом на 1 березня 2016 року зазначені у акті інвентаризації, залишки пального підлягають коригуванню на зазначені відхилення в СЕАРП.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року по справі №815/3074/16 визнано протиправними дії Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області щодо відмови у прийнятті акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального, поданого Товариством згідно квитанції № 1 від 21 березня 2016 року. Суд постановив вважати акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального Товариства згідно квитанції № 1 від 21 березня 2016 року поданим до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області 21 березня 2016 року, тобто в межах граничного строку, встановленого пунктом 9 Підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) для його подання контролюючому органу та, відповідно прийнятим Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області з моменту його подання, а саме з 21 березня 2016 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року залишено без змін. Ухвала набрала законної сил з моменту її проголошення.

ДФС України в Одеській області листом від 27 жовтня 2016 року за №2342/10/15-32-40-03-08 повідомила Товариство, що питання внесення до системи АІС "Податковий блок" результатів акту інвентаризації обсягів залишків пального Товариства буде розглянуто після отримання рішення суду по апеляційній скарзі Ізмаїльської ОДПІ.

Листом від 4 листопада 2016 року Товариство звернулось до Ізмаїльської ОДПІ з проханням внести до Єдиного реєстру акцизних накладних даних акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року по справі №815/3074/16.

Як встановлено судом першої інстанції відповіді на звернення Товариство не отримало.

Товариство листом від 30 грудня 2016 року звернулась до ДФС України, зокрема, щодо вжиття заході щодо реєстрації акту інвентаризації обсягів залишків пального в Єдиному реєстру акцизних накладних.

Листом ДФС України від 16 січня 2017 року №807/6/99-99-12-03-03-15 повідомила позивача, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року по справі №815/3074/16, яка була залишена без змін ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року зобов'язано Ізмаїльську ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області прийняти акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального. Враховуючи, що ДФС не виступало стороною під час розгляду справи та не набувало статусу відповідача, а тому не наділено адміністративною процесуальною правоздатністю виконувати судове рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року по справі №815/3074/16 визнано протиправними дії Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області щодо відмови у прийнятті акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального, поданого Товариством згідно квитанції № 1 від 21 березня 2016 року. Суд постановив вважати акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального Товариства згідно квитанції № 1 від 21 березня 2016 року поданим до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області 21 березня 2016 року, тобто в межах граничного строку, встановленого пунктом 9 Підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) для його подання контролюючому органу та, відповідно прийнятим Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області з моменту його подання, а саме з 21 березня 2016 року.

Постанова набрала законної сили 25 жовтня 2016 року.

Таким чином, порядок складення акта інвентаризації та строки його подання Судом не досліджуються.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позовні вимоги заявлені до відповідачів є безпідставним та такими, що не можуть бути задоволені в зв'язку з тим, що відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр акцизних накладних - реєстр відомостей щодо акцизних накладних, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками акцизного податку електронними документами.

ДФС веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального. Включення осіб до реєстру платників, внесення змін до нього, виключення з реєстру платників здійснюється засобами системи електронного адміністрування реалізації пального та контролюючими органами за основним місцем обліку особи як платника податків.

Отже, Головне управління ДФС в Одеській області не наділені правом ведення даного реєстру, а тому не мають до нього доступу.

Що стосується позовних вимог до ДФС України, то в даному випадку ДФС України не виступало стороною по справі № 815/3074/16, а отже у позивача відсутнє право вимоги до ДФС України в частині зобов'язання здійснити внесення до Єдиного державного реєстру акцизних накладних даних акту проведення інвентаризації обсягів залишків пального.

Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на те, що Товариством не ставилось питання виконання рішення суду по справі № 815/3074/16. Товариство просить здійснити дії - внести до Єдиного реєстру акцизних накладних дані акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального, правильність та своєчасність складення якого і було предметом розгляду у справі № 815/3074/16.

Саме те, що ДФС України не виступало стороною по справі № 815/3074/16 і обумовило необхідність звернення Товариства з даним позовом до суду, а не вирішення питання виконання судового рішення по справі № 815/3074/16.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року у справі № 815/954/17 скасувати.

Залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2015 року у справі № 815/954/17.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер