Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року у справі №24/5005/11894/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради про визнання недійсними договорів,

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_1, дов. № 157/5 від 03.01.2012 року,

Відповідача: ОСОБА_2, дов. № 13/28-06 від 03.01.2012 року.

Державне підприємство "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі –ДП "ВО ПМЗ імені О.М. Макарова", Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі –КП "Дніпроводоканал", Відповідач) про визнання недійсними договорів № 204 від 15.12.2000 року і № 204 від 10.01.2001 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2011 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року, у задоволенні позову ДП "ВО ПМЗ імені О.М. Макарова", відмовлено.

У поданій касаційній скарзі та доповненнях до неї, Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і зокрема, ст.ст. 6, 203, 215, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), ст.ст. 48, 153 Цивільного кодексу УРСР (далі – ЦК УРСР (1540-06) ), ст.ст. 179 - 181 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ), ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 20, 21 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п.п. 1.2., 2.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, ст.ст. 32, 33, 43, 99 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач, у своєму письмовому відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог Позивача, викладених у його касаційній скарзі, просить відмовити в задоволенні такої скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.12.2000 року і 10.01.2001 року між Дніпропетровським обласним державним комунальним підприємством "Облводоканал" (Виробник), Державним комунальним підприємством виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Дніпропетровська, правонаступником якого є КП "Дніпроводоканал" (Постачальник) та ДП "ВО ПМЗ імені О.М. Макарова" (Абонент) було укладено договори за № 204 на надання послуг з підготовки, транспортування, подачі питної води та відведення стічних вод.

Умовами вказаних договорів (пункти 1.1.1. - 1.1.3.) передбачалось, що предметом цих договорів є: надання послуг Виробником з підготовки річної води до якості згідно вимог ГОСТ 2874-82 "Питна вода", санітарних норм "Вода питна". Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарського питного водопостачання (ДсанПіН), та транспортування її по своїх магістральних водоводах до розподільчих мереж Постачальника, встановлених угодою № 1 від 24.02.1998 року, та доведення Постачальником води до Абонента. Відведення господарчо-побутових стоків Абонента каналізаційними мережами Постачальника. Оплата наданих послуг Абонентом.

Відповідно до пунктів 2.1. - 2.2.2. кожного з договорів Виробник здійснює обробку річної води до питної якості, згідно вимог ГОСТ 2874-82 "Питна вода", та транспортує її по своїх магістральних водоводах Постачальнику в об’ємах згідно встановленого кожного з договорів ліміту питної води. Постачальник бере на себе зобов’язання постачати питну воду та здійснювати відведення стічних вод, відповідаючих вимогам Правил приймання стоків, Абоненту, а Абонент зобов’язується приймати та своєчасно сплачувати отриману питну воду та відведені стічні води в лімітних розмірах: питна вода в кількості 2687720 м3 рік, 223976 м3/міс, 7464 м3/добу; водовідведення в кількості 4903712 м3/рік, 408642 м3/міс., 13435 м3/добу з максимальним скидом 900 м3/ годину з 8 по 17 години.

Згідно пунктів 3.1. - 3.3. кожного з договорів, розрахунок Абонентом за отриману воду здійснюється на підставі рахунку Постачальника, шляхом перерахування коштів на банківські реквізити Виробника, згідно діючих на час розрахунку, затверджених тарифів на послуги водопостачання. Розрахунок Абонентом за прийом стічних вод здійснюється на підставі рахунку Постачальника, шляхом перерахування коштів на банківські реквізити Виробника, згідно діючих на час розрахунку затверджених тарифів на послуги водовідведення. Розрахунковий період сплати послуг один календарний місяць, термін внесення платежів не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Відповідно до протоколів розбіжностей до договорів сторонами було внесено зміни до їх умов і, зокрема, викладених у пунктах 2.3., 3.1., 3.2., 6.1., 6.5., а також доповнено додатком № 3.

Крім того, судами було встановлено, що сторони здійснювали розрахунки за вказаними договорами, складали акти приймання-передачі виконаних робіт та проводили зарахування зустрічних вимог.

Вимогами Позивача у даній справі є визнання недійсними договорів від 15.12.2000 року і від 10.01.2001 року, з посиланням на ст. 153 ЦК УРСР, ст.ст. 203, 215, 627, 628, 638 ЦК України, ст.ст. 179- 180 ГК України, ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 20, 21 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п.п. 1.2., 2.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, а також те, що сторонами не було погоджено усіх істотних умов цих договорів і, зокрема, ціни, обсягів питної води та скидів в каналізацію.

Суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи, з урахуванням вимог ст.ст. 203, 204, 207, 215, 626, 628, 638, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України, ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", та умов укладених договорів, встановивши при цьому, що сторонами було погоджено усі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, у тому числі –предмет, ціну та обсяги водопостачання і водовідведення, та прийнято ці договори до виконання, що підтверджується вчиненням ними відповідних дій і, зокрема, проведенням розрахунків, підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт та ін., дійшов висновку про відсутність в даному випадку правових підстав, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними, у тому числі –тих, на які вказував Позивач у своєму позові, у зв’язку з чим, врахувавши також сплив позовної давності у даному спорі, рішення суду першої інстанції про відмову в позові, залишив без змін.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційної інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року у справі № 24/5005/11894/2011 –без змін.