господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

В червні 2011 року публічне акціонерне товариство акціонерного комерційного банку "Аркада" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національного банку України про визнання відсутнім у Національного банку України права на безспірне списання коштів з кореспондентського рахунку 32007181601, відкритого у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, в рахунок погашення штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009р. та стягнення безпідставно списаної суми пені у розмірі 9 188 310,00грн. (з урахуванням уточнень, заявлених позивачем в порядку ст. 22 ГПК України, від 19.07.2011р. та від 08.08.2011р.).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2011р. (суддя Дідиченко М.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011р. (у складі головуючого Михальської Ю.Б., суддів Отрюха Б.В., Тищенко А.І.) у справі № 27/137 позов задоволено в повному обсязі. Визнано відсутнім у Національного банку України права на безспірне списання коштів з кореспондентського рахунку 32007181601, відкритого у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, в рахунок погашення штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009р. та стягнуто з Національного банку України на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Аркада" 9188310,00грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Національний банк України в особі Головного управління Національного банку по місту Києву і Київській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ АКБ "Аркада" та скасування ухвали господарського суду м.Києва від 29.06.2011р. у справі № 27/137 щодо заборони Національному банку України вчиняти дії по безспірному списанню коштів з коррахунку № 32007181601, відкритому у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області для погашення штрафних санкцій за кредитним договором від 06.02.2009р. № 05/09.

ПАТ АКБ "Аркада" не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 06.02.2009 між Національним банком України (кредитором) та Акціонерним комерційним банком "Аркада" (позичальником) був укладений кредитний договір № 05/09, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 300 000 000,00 грн. на строк з 09.02.2009 по 24.12.2009 зі сплатою 18,0 % річних.

22.12.2009 між сторонами у справі був підписаний додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до якого було змінено строк повернення кредиту по 23.12.2010 з оплатою 19 % річних.

Згідно з п. 2.3.1 кредитного договору позичальник зобов’язується повернути кредитору суму кредиту у строки, зазначені у графіку отримання і погашення кредиту, згідно пункту 1.1 договору та суму процентів за його користування.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У порушення умов п. 2.3.1 кредитного договору позивачем не було повернуто Національному банку України кредитні кошти у розмірі 297 000 000,00 грн., у строк, передбачений графіком погашення кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, заборгованість за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів була погашена у повному обсязі 27.04.2011.

Внаслідок прострочення повернення кредиту відповідачем за період з 16.12.2010 по 27.04.2011 була нарахована пеня у сумі 15 405 521,14 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що після погашення заборгованості за кредитом, відповідач безпідставно, незважаючи на відсутність у чинному законодавстві та кредитному договорі положень щодо можливості безспірного списання коштів з кореспондентського рахунку для погашення інших платежів, ніж повернення простроченого кредиту та відсотків за користування кредитом, продовжує безспірне списання нарахованої суми пені за прострочення повернення кредиту та станом на день розгляду заяви у безспірному порядку списано з рахунку позивача суму пені у розмірі 9 188 310,00 грн., а тому позивач просить суд визнати відсутнім у Національного банку України права на безспірне списання коштів в рахунок погашення штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009 та стягнути безпідставно списану суму пені у розмірі 9 188 310,00 грн.

Згідно з п. 2.3.3 кредитного договору позичальник зобов’язується у разі прострочення погашення кредиту та нарахованих процентів за його користування надати права кредитору списати у безспірному порядку заборгованість з кореспондентського рахунку позичальника згідно зі ст. 73 Закону України "Про Національний банк України".

Пунктом 1.3 додаткового договору № 1 до кредитного договору були внесені зміни до пункту 2.2 договору, відповідно до яких кредитор має право реалізувати право Національного банку України на дострокове розірвання кредитного договору, списання коштів з кореспондентського рахунку банку у відповідності до ст. 73 Закону України "Про Національний банк України" з попереднім (за два робочих дні) повідомленням його про це та продаж майна, що перебуває у заставі (іпотеці), у разі неповернення банком цього кредиту у визначенні умовами кредитного договору строки, несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом, невиконання умов договору про надання кредиту, у тому числі щодо вартості та схоронності забезпечення, або порушення банком хоча б однієї з умов щодо збереження його діяльності, що визначені у постанові Правління Національного банку від 02.12.2009 № 718/БТ та кредитному договорі.

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про Національний банк України" переважне і безумовне право здійснюється у разі, якщо це передбачено угодою, реалізується Національним банком шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з банківських рахунків і продажу інших активів, що перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх продажу.

Таким чином, сторони додатковим договором № 1 від 22.12.2009 передбачили право Національного банку України на безспірне списання з рахунку позичальника заборгованості.

Згідно з п. 2.2.4 кредитного договору у разі неможливості списання заборгованості за наданим кредитом і процентів за користування ним з кореспондентського рахунку позичальника через відсутність коштів кредитор має право віднести заборгованість на рахунки з обліку простроченої заборгованості за кредитом та прострочених нарахованих доходів і нарахувати пеню в розмірі 0,5 процентів від суми заборгованості за кожен день невиконання зобов’язань, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов’язання.

Пунктом 2.3.3 кредитного договору передбачено, що у разі неможливості списання з кореспондентського рахунку коштів, що становлять вимоги кредитора, позичальник зобов’язується сплатити пеню у розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов’язання.

З урахуванням наведених умов кредитного договору, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Національний банк України має право нараховувати пеню згідно з п. 2.3.3 кредитного договору лише у разі неможливості списання з кореспондентського рахунку заборгованості по поверненню кредиту або по сплаті процентів.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Національному банку України згідно з умовами кредитного договору, було надано право щодо безспірного списання лише заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, а сума пені за несвоєчасне повернення кредиту або сплати процентів сплачується позичальником, і не може бути списана кредитором з рахунку позичальника у безспірному порядку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання відсутнім у Національного банку України права на безспірне списання коштів з кореспондентського рахунку 32007181601, відкритого у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області в рахунок погашення штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009.

З урахуванням вищевикладеного, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги про стягнення з Національного банку України на користь ПАТ АКБ "Аркада" безпідставно списаної суми пені у розмірі 9188310,00грн.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України).

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки відповідачем були безпідставно набуті кошти у сумі 9 188 310,00 грн., доказів їх повернення відповідачем не надано, позовні вимоги про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 9 188 310,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду м.Києва від 29.06.2011р. у справі № 27/137, прийнятої в порядку ст. 66 ГПК України, щодо заборони Національному банку України вчиняти дії по безспірному списанню коштів з коррахунку № 32007181601, відкритому у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, для погашення штрафних санкцій за кредитним договором від 06.02.2009р. № 05/09.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011р. у справі № 27/137 залишити без змін.