Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г.- головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В. - доповідача, за участю: представника позивача - Кривошея Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р.

та рішення господарського суду Волинської області від 28.08.2013р.

по справі №903/613/13

за позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

про стягнення коштів,

Державна іпотечна установа звернулася до господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про стягнення заборгованості за зворотне відступлення права вимоги у сумі 448 919, 83 грн., пені у сумі 68 149, 01 грн. та три процента річних у сумі 13629, 80 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.08.2013р. по справі №903/613/13 (суддя: Вороняк А.С.) позов Державної іпотечної установи задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 448 919, 83 грн. боргу, 13 629, 80 грн. 3% річних, 34 036,95 грн. пені, 9 931, 74 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 34112,06 грн. пені в позові відмовлено.

Постановою Ріненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. по справі №903/613/13 (судді: Гулова А.Г., Маціщук А.В., Петухов М.Г.) рішення господарського суду Волинської області від 28.08.2013р. залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.11.2007р. між Державною іпотечною установою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Західінкомбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Західінкомбанк") було укладено генеральний договір про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів №73.

29.11.2007р. сторонами було підписано додаткову угоду №1 до генерального договору про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів №73 від 29.11.2007р.

11.11.2008р. МІЖ КБ "Західінкомбанк" ТзОВ (кредитор) та Ганейчук Катериною Михайлівною (позичальник) був укладений договір про іпотечний кредит №1111/08-964, згідно п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 500000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 500000,00 грн., а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Пунктом 2.4 договору про іпотечний кредит встановлено, що позичальник зобов'язується щомісячно до 11 числа кожного місяця, починаючи з наступного після фактичного отримання коштів, здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі не менше 2083,33 грн. і сплачувати відсотки, нараховані кредитором на залишок заборгованості за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту, а останню сплату чергового платежу здійснити не пізніше 11.11.2028р.

Додатковим договором від 11.11.2008р. до договору про іпотечний кредит №1111/08-964 від 11.11.2008р. сторони визначили детальний розпис сукупної вартості кредиту, з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань позичальника, зокрема: дата надання кредиту - 11.11.2008р., сума кредиту - 500000,00 грн., термін користування кредитними коштами - 20 років 0 місяців, погашення основної суми кредиту - 2083,33 грн., погашення процентів - щомісячно, номінальна процентна ставка - 14%.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит, 11.11.2008р. сторонами було укладено іпотечний договір, згідно п.1.1. іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору про іпотечний кредит, передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: двокімнатну квартиру №42 зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 47,9 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, пр-т. Грушевського президента у будинку №3. Вказаний договір 11.11.2008р. було посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Зубенко Т.І. та зареєстровано в реєстрі за №2598.

12.12.2008р. між Державною іпотечною установою та ТОВ "Комерційний банк "Західінкомбанк" укладено договір відступлення права вимоги №2450/08, згідно п.1.1 якого банк передав, а установа прийняла всі права вимоги за договором про іпотечний кредит між банком і Ганейчук Катериною Михайлівною №1111/08-964 від 11.11.2008р., іпотечним договором від 11.11.2008р.

Згідно з п.1.2 договору відступлення права вимоги вартість права вимоги за договором про іпотечний кредит на момент передачі прав вимоги включала заборгованість за основним боргом по кредиту та складала 497916,67 грн.

Відповідно до п.1.3 договору установа передає, а банк приймає всі права вимоги за договорами, вказаними у пункті 1.1 цього договору та у вимозі зворотного відступлення права вимоги. Пункт 1.3 цього договору набирає чинності на наступний робочий день з дня отримання від установи вимоги.

Відповідно до п.2.3.1 договору, установа має право надіслати банку вимогу на наступний робочий день з дня прострочення позичальником сплати чергового платежу за іпотечним кредитом та відсотків, згідно кредитного договору, протягом двох місяців.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що не пізніше наступного робочого дня з дня виявлення обставин, зазначених у пункті 2.3 цього договору, установа зобов'язана за допомогою державного підприємства спеціального зв'язку або електронною поштою НБУ доставити в банк вимогу, у якій наводяться підстави для набрання чинності пунктом 1.3 цього договору, визначається сума розміру зобов'язань банку по зворотному відступленню права вимоги та кінцева дата перерахування банком на користь установи усіх платежів за зворотне уступлення права вимоги.

Згідно п.5.3 договору при набранні чинності пунктом 1.3 цього договору, банк зобов"язаний у термін, зазначений у вимозі, але у будь-якому разі не пізніше трьох робочих днів з дня набрання чинності пунктом 1.3 цього договору, сплатити установі, а установа зобов'язана прийняти повну суму в оплату зобов'язань за зворотне відступлення права вимоги, яка (сума) визначена установою у вимозі відповідно до п.1.4 цього договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування на рахунок установи за реквізитами, вказаними у вимозі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору відступлення права вимоги 17.12.2008р. Державна іпотечна установа перерахувала ТзОВ "Комерційний банк "Західінкомбанк" 497 916, 67 грн.

У зв'язку з несплатою позичальником - Ганейчук К.М. - чергових платежів за іпотечним кредитом, 17.05.2013р. Державна іпотечна установа надіслала ПАТ "Західінкомбанк" повідомлення №2086/11/2, що з 21.05.2013р. права вимоги за іпотечним договором від 11.11.2008р. вважаються відступленими ПАТ "Західінкомбанк", а тому банк має сплатити 448 919, 83 грн. заборгованості за відступлені права.

ПАТ "Західінкомбанк" вимоги позивача не виконало і суму заборгованості не сплатило.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" визначено, що іпотечне кредитування - правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як обгрунтовано з'ясовано судами попередніх інстанцій, повідомлення про зворотне відступлення права вимоги за іпотечним договором від 11.11.2008р. було направлене відповідачу 17.05.2013р., отримане 21.05.2013р., однак відповідач вказану вимогу не виконав і заборгованість в сумі 448919,83 грн. не сплатив.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 448919,83 грн. заборгованості за зворотне відступлення права вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також суди попередніх інстанцій, підставно погодилися із нарахуванням позивачем до стягнення з відповідача 13629,80 грн. 3% річних за період з 25.05.2012р. по 29.05.2013р. проведено згідно умов чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.5 договору відступлення права вимоги сторони погодили, що у разі невиконання банком своїх зобов'язань, передбачених пунктом 5.3 цього договору банк сплачує установі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченої заборгованості, визначеної вимогою.

Щодо нарахування пені, суди попередніх інстанцій також дійшли правильного висновку про те, що при обчисленні суми пені позивач нарахував її за період з 25.05.2012р. по 29.05.2013р., що перевищує шість місяців, з огляду на що, задовольнили позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 34 036,95 грн. пені, нарахованої за період з 25.05.2012р. по 25.11.2012р., відмовивши у стягненні 34112,06 грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті судами у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваній постанові та рішенні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. та рішення господарського суду Волинської області від 28.08.2013р. по справі №903/613/13 залишити без змін.