Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Яценко О.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Старкс" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 у справі Господарського суду Вінницької області за позовом ТОВ "Старкс" до 3-тя особа ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Вінниці про визнання договору недійсним, в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: Коханець О.В. (дов. від 10.12.13 № 199),

3-ої особи: Бажуков А.К. (дов. від 14.05.13 № 010-01/3474),

Рішенням від 18.09.2013 р. господарського суду Вінницької області в задоволенні позову про визнання недійсним договору поставки від 01.09.2011 р. № 11/0005 відмовлено.

Постановою від 22.10.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Старкс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач та третя особа подали до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору поставки від 01.09.2011 р. № 11/0005, укладеного між ТОВ "Старкс" та ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар", останнім взято на себе зобов'язання в порядку та на умовах, викладених в договорі, передати у власність позивача жерсть, іншу продукцію та супутні товари (продукцію), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно п.1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість продукції визначаються у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що датою поставки є дата передачі продукції від постачальника покупцеві, що вказана у товаросупровідних документах (видаткових накладних тощо). Покупець набуває права власності на продукцію, несе пов'язаний з цим ризик (загибелі, знищення, псування і т.д. продукції) з моменту фактичного отримання продукції на складі постачальника, що підтверджується підписанням уповноваженим представником покупця видаткової накладної чи іншого товаросупровідного документу.

Відповідно до п. п. 2.4, 2.7 договору разом з кожною окремою партією продукції постачальник передає покупцю оригінал видаткової накладної та оригінал податкової накладної. Продукція передається покупцю на підставі наданого покупцем постачальнику оригіналу довіреності на отримання матеріальних цінностей, яка повинна бути заповнена відповідно до вимог чинного законодавства.

Загальна сума договору складає 30 мільйонів грн. (п.3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за одержану від постачальника продукцію в строк, що не перевищує 60 календарних днів з дати поставки постачальником партії продукції.

Строк дії договору - з 01.09.2011р. по 31.12.2012 р. (п.7.1 договору). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань та не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.7.2 договору).

Вказаний договір поставки від імені ТОВ "Старкс" підписано комерційним директором Мриглодом Григорієм Романовичем, який діяв на підставі довіреності від 06.09.2011 р., а від імені "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" - генеральним директором Фоміним Юрієм Григоровичем, який діяв на підставі статуту.

На виконання умов договору поставки ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" в період з вересня 2011 р. - березня 2012 р. поставив позивачу продукцію на загальну суму 12748081,23 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін, а саме: від 20.09.2011 р. № В-1637 на суму 273760,10 грн., від 20.09.2011 р. № В-1638 на суму 271371,50 грн., від 22.09.2011 р. № В-1662 на суму 275617,90 грн., від 22.09.2011 р. № В-1663 на суму 282120,20 грн., від 22.09.2011 р. № В-1664 на суму 270575,30 грн., від 26.09.2011 р. № В-1673 на суму 273760,10 грн., від 26.09.2011 р. № В-1674 на суму 274954,40 грн., від 26.09.2011 р. № В-1675 на суму 279997,00 грн., від 28.09.2011 р. № В-1693 на суму 276281,40 грн., від 28.09.2011 р. № В-1694 на суму 274423,60 грн., від 28.09.2011 р. № В-1695 на суму 272565,80 грн., від 29.09.2011 р. № В-1702 на суму 275617,90 грн., від 29.09.2011 р. № В-1703 на суму 273362,00 грн., від 29.09.2011 р. № В-1704 на суму 274821,70 грн., від 29.09.2011 р. № В-1705 на суму 271504,20 грн., від 30.09.2011 р. № В-1711 на суму 277210,30 грн., від 30.09.2011 р. № В-1712 на суму 271238,80 грн., від 30.09.2011 р. № В-1713 на суму 271504,20 грн., від 30.11.2011 р. № В-1979 на суму 251442,00 грн., від 30.11.2011 р. № В-1980 на суму 251564,00 грн., від 30.11.2011 р. № В-1981 на суму 252784,00 грн., від 30.11.2011 р. № В-1985 на суму 98210,00 грн., від 04.01.2012 р. № В-00000005 на суму 268583,00 грн., від 04.01.2012 р. № В-00000006 на суму 267029,00грн., від 04.01.2012 р. № В-00000007 на суму 267806,00 грн., від 04.01.2012 р. № В-00000008 на суму 267417,50 грн., від 04.01.2012 р. № В-00000009 на суму 264957,00 грн., від 04.01.2012 р. № В-00000010 на суму 270007,50 грн., від 04.01.2012 р. № В-00000011 на суму 270525,50 грн., від 04.01.2012 р. № В-00000012 на суму 133903,00 грн., від 20.01.2012 р. № В-00000063 на суму 281913,07 грн., від 24.01.2012 р. № В-00000077 на суму 280964,78 грн., від 25.01.2012 р. № В-00000082 на суму 280422,90 грн., від 25.01.2012 р. № В-00000083 на суму 281235,72 грн., від 27.01.2012 р. № В-00000090 на суму 280558,37 грн., від 27.01.2012 р. № В-00000091 на суму 280442,90 грн., від 27.01.2012 р. № В-00000092 на суму 281100,25 грн., від 27.01.2012 р. № В-00000093 на суму 70715,34 грн., від 06.02.2012 р. № В-00000132 на суму 272480,00грн., від 06.02.2012 р. № В-00000133 на суму 272087,00 грн., від 06.02.2012 р. № В-00000134 на суму 271825,00 грн., від 03.03.2012 р. № В-00000260 на суму 272611,00 грн., - від 03.03.2012 р. № В-00000261 на суму 272087,00 грн., від 03.03.2012 р. № В-00000262 на суму 138835,34 грн., від 03.03.2012 р. № В-00000263 на суму 281371,19 грн., від 03.03.2012 р. № В-00000264 на суму 281100,25 грн., від 03.03.2012 р. № В-00000265 на суму 281777,60 грн., від 03.03.2012 р. № В-00000266 на суму 280693,84 грн., від 03.03.2012 р. № В-00000267 на суму 280964,78 грн..

Доказів наявності будь-яких претензій та зауважень з боку ТОВ "Старкс" щодо поставленого товару по зазначених вище видаткових накладних судам надано не було, як і доказів повернення товару відповідачу.

Звертаючись з позовом у даній справі, ТОВ "Старкс" послалось на те, що довіреність на ім'я Мриглода Г.Р. на підписання та укладення від імені ТОВ "Старкс" правочинів видана директором товариства лише 06.09.2011 р., а відтак гр. Мриглод Г.Р. не мав повноважень від імені ТОВ "Старкс" на укладення договору поставки № 11/0005 від 01.09.2011 р. Крім того, позивач послався на те, що за довіреністю директор товариства не може делегувати іншій особі виконання своїх повноважень в обсязі більшому ніж сам на те має право, оскільки Статутом ТОВ "Старкс" передбачено, що директор від імені товариства укладає договори на суму, котра перевищує 8000000 грн. лише за попереднім погодженням їх загальними зборами учасників.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередніми судовими інстанціями в даному випадку обґрунтовано взято до уваги наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які свідчать про факт поставки товару в межах спірного договору та прийняття його покупцем.

При цьому згідно ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Факту обізнаності відповідача щодо відсутності у посадової особи, яка підписала спірний правочин відповідних повноважень судами попередніх інстанцій встановлено не було.

Пунктом 3.4 наведеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України).

З врахуванням зазначеного вище, встановленого факту прийняття позивачем товару, поставленого за спірною угодою, що свідчить про схвалення ним останньої, не доведення обставин, з якими закон, пов'язує недійсність правочинів, вмотивованим є висновок судів про відмову в позові.

З огляду на вказане, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 22.10.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 902/1026/13 залишити без змін.