Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддів: Гольцової Л.А. (доповідач), Губенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2013 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі № 5008/1164/2012 господарського суду Закарпатської області за позовом Дочірнього підприємства "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про розірвання договорів оренди і додаткової угоди, усунення перешкод у користуванні орендованим майном шляхом його звільнення орендарями, зобов'язання передати орендоване майно за відповідними актами приймання-передачі та солідарне стягнення основного боргу та упущеної вигодита за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" про стягнення понесених витрат на відновлення електропостачання та водовідведення орендованого майна, а також шкоди, завданої псуванням продуктів за участю представників сторін (за первісним позовом):

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-1: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2013 у справі № 5008/1164/2012 (суддя Ремецькі О.Ф.) первісний та зустрічний позови задоволено частково. Розірвано договір оренди нежитлових приміщень від 15.02.2011 № 014/15-02-11, укладений між ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" та ФОП ОСОБА_6 і договір оренди нежитлових приміщень від 15.02.2011 № 015/15-02-11 та додаткову угоду до договору оренди від 15.02.2011, укладену між ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" та ФОП ОСОБА_5; усунено перешкоди в користуванні майном, шляхом звільнення ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 нежитлових приміщень поз. АДРЕСА_1; зобов'язано ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 передати ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" нежитлові приміщення поз. АДРЕСА_1 згідно акта приймання-передачі та стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 на користь ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" 25216,94 грн., з яких заборгованість ФОП ОСОБА_6 9209,36 грн., а заборгованість по договору оренди № 015/15-02-11 та додатковій угоді до договору оренди у ФОП ОСОБА_5 16007,58 грн. Стягнуто з ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" на користь ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 14152,12 грн. вартості понесених витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Костів Т.С., судді - Малех І.Б., Желік М.Б.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2013 у справі № 5008/1164/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржники послались на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (Орендар) 15.02.2011 укладено договір оренди нежитлових приміщень № 014/15-02-11, а також між ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (Орендар) 15.02.2011 укладено договір оренди нежитлових приміщень № 015/15-02-11. Предметами зазначених договорів є спільні нежитлові приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 100 м2, для сумісного використання під кафе по ціні 25 грн. в місяць за один м2. Орендарі спільно використовують вищевказане приміщення без виділення в натурі по 50 м2 з метою використання як кафе.

15.02.2011 між позивачем та ФОП ФОП ОСОБА_5 укладено додаткову угоду до договору від 15.02.2011 № 015/15-02-11, в якій сторони домовились, що Орендар сплачує за спожиту електроенергію та комунальні послуги (вода, каналізація) під час загальної оренди приміщення кафе "Застава" із розрахунку 900,00 грн. щомісячно протягом року. Орендар має право, а Орендодавець не заперечує, встановити окремий лічильник електроенергії та після його реєстрації сплачувати за спожиту електроенергію, згідно його показників. У цьому випадку Орендар заключає з Орендодавцем окрему угоду на сплату комунальних послуг.

Відповідачами не здійснювалась оплату за оренду починаючи з 01.08.2011 по 12.03.2013, у зв'язку з чим у відповідача-1 виникла заборгованість за вказаний період в сумі 112959,36 грн., а у відповідачем-2 заборгованість за вказаний період, включаючи компенсацію комунальних послуг з 01.08.2011 по 01.09.2012 становить 23357,58 грн.

Орендодавець 28.08.2012 звернувся до Орендарів з повідомленням № 074 від про розірвання договорів оренди, стягнення заборгованості та повернення орендованого майна, однак відповіді на даний лист не отримав. Спільним листом від 10.04.2012 відповідачі повідомили про припинення оренди ФОП ОСОБА_5 та зазначили, що в подальшому ФОП ОСОБА_6 бере в оренду всю площу кафе площею100 м2, а також буде здійснювати повний розрахунок по раніше укладеним договорам оренди. Однак, доказів погодження такої оферти позивачем, як з'ясували суди попередніх інстанцій, в матеріали справи сторонами надано не було.

Судами встановлено, що відповідно до п.5.2 вищевказаних договорів, Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар зобов'язаний щомісяця перераховувати Орендодавцю встановлену договором орендну плату, на початку місяця, але не пізніше 10 числа цього місяця (п. 5.6 договорів).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п .3 договорів).

Орендна плата перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується на рахунок Орендодавцю з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п. 7.3 договорів).

Звертаючись до суду з позовом, ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" просить стягнути заборгованість за договорами оренди, упущену вигоду, яка полягає у невідповідності ціни за оренду нерухомого майна, що нижча від звичайної ціни за оренду подібного нерухомого майна, а також розірвати договори оренди та додаткову угоду до договору від 15.02.2011 № 015/15-02-11, усунути перешкоду в користуванні майном, шляхом звільнення відповідачами орендованих нежитлових приміщень та зобов'язати відповідачів передати за актами приймання-передачі нежитлові площі.

В свою чергу, як встановлено судами, при зверненні з зустрічним позовом, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 просили стягнути з ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" понесені витрати на відновлення електропостачання та водовідведення орендованого майна, а також шкоду, завдану псуванням продуктів.

Здійснюючи розгляд справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України (435-15) та, врахувавши всі матеріали справи в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення первісного позову в частині розірвання договорів оренди та додаткової угоди, усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення, зобов'язання відповідачів передати нежитлові приміщення згідно акта приймання-передачі та стягнення солідарно з відповідача-1 заборгованості 9209,36 грн. та з відповідача-2 заборгованості в сумі 16007,58 грн.

Також, суди визначились, що задоволенню підлягають зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" на користь ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 14152,12 грн. вартості понесених витрат на відновлення електропостачання. В іншій частині первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).

Як досліджено судами двох інстанцій, відповідачі в період з серпня 2011 по жовтень 2012 були позбавлені можливості використання електричної енергії, що стало підставою для звільнення від сплати від орендної плати в даний період. Однак, судами встановлено, що відповідачі, в порушення умов договорів та додаткової угоди до договору від 15.02.2011 № 015/15-02-11, свої зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати в період з листопада 2012 по 12.03.2013 не виконували, у зв'язку з чим за відповідачем-1 утворилась заборгованість в сумі 9209,36 грн., а за відповідачем-2 - 16007,58 грн., яка підлягає стягненню.

Що стосується позовної вимоги ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" про солідарне стягнення з відповідачів упущеної вигоди, то суди мотивовано відмовили в задоволенні такої вимоги з підстав її недоведеності, оскільки вона заявлена виходячи з того, що позивач, на його переконання, несе збитки у вигляді упущеної вигоди в якості недоотриманого прибутку, за який в майбутньому змушений буде сплачувати податок на прибуток підприємства з недоотриманих від відповідачів коштів.

Відносно позовних вимог про розірвання договорів оренди і додаткової угоди, усунення перешкод у користуванні орендованим майном шляхом його звільнення орендарями, зобов'язання передати орендоване майно за відповідними актами приймання-передачі, то суд касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. ст. 651, 782, 783 ЦК України, ст. 291 ГК України та враховуючи досліджені судами пункти 8.3, 10.4 договорів оренди, а також матеріали справи в їх сукупності щодо наявності заборгованості відповідачів по орендним платежам за період більший, ніж три місяці підряд, дійшов висновку, що суди підставно задовольнили такі вимоги позивача.

При розгляді зустрічних позовних вимог, судами обох інстанцій з'ясовано та встановлено факт самостійного підключення орендованого ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 приміщення кафе до системи електропостачання.

14.10.2011 між Ужгородським міським районом електромереж ПАТ "Закарпаттяобленерго" та ФОП ОСОБА_5 укладено договір № Д10/13-3727 про постачання електричної енергії на об'єкт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, 21.05.2012 між Ужгородським міським районом електромереж ПАТ "Закарпаттяобленерго" та ФОП ОСОБА_6 також укладено договір № Д10/13-3822 про постачання електричної енергії на об'єкт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На забезпечення підключення орендованого кафе до системи енергопостачання, Орендарями було проведено ряд робіт, виконання яких доведено матеріалами справи, а їх вартість не заперечувалась ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн".

З огляду на викладене, суди обґрунтовано задовольнили вищезазначені позовні вимоги і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів обох інстанцій.

Разом з тим, як вірно дослідили суди, матеріалами справи не доведено суду факту відключення об'єкта ДП "Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн" від водопостачання, а відтак, вимоги ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 про відшкодування вартості понесених витрат на відновлення водопостачання на орендований об'єкт задоволенню не підлягають.

Крім того, суди, розглядаючи зустрічні позовні вимоги про стягнення шкоди, завданої псуванням продуктів, виходили з наступного.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Оскільки позивачі за зустрічним позовом не довели наявності та реальності таких збитків належними засобами доказування, то судами правомірно відмовлено в позові у цій частині.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, повно перевіривши доводи сторін, та з'ясувавши всі істотні для справи обставини, правильно визначили спірні правовідносини сторін, вірно застосували до них норми матеріального та процесуального права, в результаті дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісних та зустрічних позовних вимог.

Згідно зі ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами першої та другої інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявниками у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі № 5008/1164/2012 - без змін.